Провадження № 22-ц/803/4570/25 Справа № 189/4449/23 Суддя у 1-й інстанції - Караул О. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
19 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
за апеляційною скаргою адвоката Лісовської Оксани Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
19 лютого 2025 року адвокат Войтенко К.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала клопотання в якому просила призначити у даній справі технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: 1. Яким чином створено розписку від 02 червня 2019 року: за допомогою технічних засобів, комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки або рукописним способом? 2. Чи одночасно виконані всі фрагменти документу - розписки від 02 січня 2019 року? 3. Чи створено розписку від 02 січня 2019 року у той час, яким датовано документ?
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року клопотання про призначення експертизи задоволено частково. Призначено у справі судову технічну експертизу документу - боргової розписки від 02 січня 2019 року, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться по вул. Січеславська Набережна, 17 оф. 801 у м. Дніпро. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1. Яким чином створено розписку від 02 січня 2019 року: за допомогою технічних засобів, комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки або рукописним способом? 2. Чи одночасно виконані всі фрагменти документу - розписки від 02 січня 2019 року? 3. Чи створено розписку від 02 січня 2019 року у той час, яким датовано документ? Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384,385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, відповідно до вимог ч.5 ст.104 ЦПК України. Надано для проведення експертизи матеріали даної цивільної справи № 189/4449/23 провадження № 2/0187/32/25, в тому числі оригінал розписки від 02 січня 2019 року на аркуші справи 41, тому справи 2. Експертизу визначено провести без використання руйнівних методів дослідження. Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 . На час проведення експертизи зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.
В апеляційній скарзі адвокат Лісовська О.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що представник відповідача не навів жодних обґрунтувань за яких він заявляє клопотання про проведення експертизи на стадії розгляду справи по суті. Вказує, що створення для відповідача “особливих» умов, за відсутності будь-яких процесуальних виправдувань, ставить під загрозу принципи рівності, змагальності та пропорційності. Вважає, що реалізація сторонами своїх прав та обов'язків обумовлена відповідними процесуальними строками, повернення до стадії підготовчого провадження не може бути зумовлена бажанням сторін використати надане законом право поза межами таких строків за відсутності об'єктивних обставин, та доказів в їх підтвердження, які підлягають дослідженню судом. Зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Вважає, що всі ці дії свідчать про затягування справи, бажання спотворити докази та порушити право позивача на справедливий суд.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. (п.4 ч.4 ст.19 ЦПК України).
Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції враховуючи предмет та підстави позову вважав, що дослідження вказаних обставин, для яких необхідні спеціальні знання, має значення для вирішення справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК); допустимими, тобто одержаними з дотриманням встановленого порядку, а обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78); достовірними, а саме на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79) та достатніми, тобто які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).
При цьому питання про достатність доказів має вирішуватись з урахуванням характеру спору, його важливості для кожної сторони, а також передбачуваних наслідків ухвалення судового рішення по суті спору.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Приписами частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Порядок призначення експертизи судом регулюється §6 глави 5 розділу І ЦПК України.
Так, відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Частиною другою статті 102 ЦПК України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Згідно з ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В позові просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в розмірі 135000 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 10 листопада 2023 року, становить 4864860 грн в рахунок погашення боргу за розпискою від 02 січня 2019 року.
Пунктом 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) передбачено, що основними видами експертизи, крім інших, є технічна експертиза документів.
Відповідно до п. 3.1. Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів.
Відповідно до п. 3.2. Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є: установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту, для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів надаються оригінали документів; виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл; установлення виду та ідентифікація приладів письма за штрихами; визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються; установлення цілого за частинами документа; установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки; ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, виготовила зображення відтиску печатки за особливостями навичок виконавця.
Відповідно до п. 3.3. Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основними завданнями експертизи друкарських форм є: установлення особливостей виготовлення друкарських засобів (форм) і відображення їх у відбитках; установлення належності літер певному комплекту шрифту; установлення типу, системи, марки, моделі та інших класифікаційних категорій друкарської техніки (друкарські машинки, касові, телеграфні, інші літерно-цифрові апарати), ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків; установлення зміни первинного тексту документа, виконаного на друкарській машинці; установлення типу та ідентифікація комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки за виготовленими за їх допомогою матеріальними документами; установлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, факсиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками; відповідність часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа; для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа надаються оригінали документів.
Відповідно до п. 3.4. Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основними завданнями експертизи матеріалів документів є: установлення роду, виду (іншої класифікаційної категорії) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини тощо), та їх спільної (різної) родової (групової) належності; визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах.
Оскаржуваною ухвалою на вирішення експертів поставлені питання: 1. Яким чином створено розписку від 02 січня 2019 року: за допомогою технічних засобів, комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки або рукописним способом? 2. Чи одночасно виконані всі фрагменти документу - розписки від 02 січня 2019 року? 3. Чи створено розписку від 02 січня 2019 року у той час, яким датовано документ?
Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суд має призначити експертизу, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі. Тобто, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачена можливість призначення, у разі необхідності, експертизи у справі на стадії судового розгляду.
Таким чином, перевіривши оскаржувану ухвалу в контексті доводів апеляційної скарги адвоката Лісовської О.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вищезазначеним нормам процесуального законодавства, зважаючи на те, що основним обґрунтуванням підстав звернення до суду із позовом ОСОБА_1 є те, що відповідач отримав від нього грошові кошти на підставі розписки від 02 січня 2019 року.
Встановлення відповідних обставин має суттєве значення для вирішення справи по суті, колегія суддів приходить до висновку, що суд вірно виходив з того, що зважаючи на предмет позову, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідне проведення технічної експертизи документа, а саме розписки від 02 січня 2019 року.
Колегія суддів наголошує на тому, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що представник відповідача не навів жодних обґрунтувань за яких він заявляє клопотання про проведення експертизи на стадії розгляду справи по суті відхиляються колегією суддів, оскільки із матеріалів справи вбачається, що оригінал розписки було надано позивачем 29 січня 2025 року, вже після закриття підготовчого засідання ухвалою від 14 січня 2025 року, втім витребувано оригінал розписки було ухвалою від 10 грудня 2024 року.
. Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15І26св21), зроблено висновок, що; «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 902/271/18, від 16 лютого .2021 року у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22 червня 2021 року у справі № 923/525/20, постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу адвоката Лісовської Оксани Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 19 червня 2025 року.
Судді: