19 червня 2025 рокусправа № 380/25529/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 з підстав, передбачених абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю інвалідності III групи;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з підстав, передбачених абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю інвалідності III групи;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік.
Ухвалою від 26.12.2024 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , був мобілізований добровільно на військову службу 09.03.2022 року молодшим сержантом, водієм стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». На підставі Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №621643 від 06.12.2022 року, ОСОБА_1 було призначено 3 групу інвалідності із зазначенням, що інвалідність пов'язана із захистом Батьківщини. Також позивачу видана оновлена Довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААД №019076, ОСОБА_1 було призначено 3 групу інвалідності строком до 01.11.2025 року.
У зв'язку з наявністю інвалідності, яка підтверджувалася довідками до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №621643 від 06.12.2022 року та Серії 12 ААД №019076, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має наміру продовжувати військову службу. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 , 17.12.1973 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 11.10.2024 року, яким просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби відповідно до абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю інвалідності. ОСОБА_1 зазначив, що через наявність інвалідності та за станом здоров'я не має бажання продовжувати військову службу. Так, до даного рапорту від 11.10.2024 року ОСОБА_1 було долучено копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААВ №621643 від 06.12.2022 року (діючу на момент звернення) та копію пенсійного посвідчення. Факт отримання рапорту підтверджується витягом із сайту «Укрпошта відстеження» за № 7949300007096. Так, відправлення було вручене одержувачу особисто 15.10.2024 року. У зв'язку з вищенаведеними обставинами та ненадання відповіді, був поданий адвокатський запит №420 від 23.10.2024 року до військової частини НОМЕР_1 , в якому було висвітлене прохання повідомити про результати розгляду поданого ОСОБА_1 рапорту від 11.10.2024 року щодо звільнення його з військової служби. 06.11.2024 року адвокатом Шашликовим Д.Г. було отримано від ВЧ НОМЕР_1 відповідь №1902 від 28.10.2024 року (трек номер відправлення 4003101947312) щодо відмови у розгляді рапорту. поданого ОСОБА_1 ; Фактично, в своїй відповіді військова частина НОМЕР_1 повідомила, що рапорт від 11.10.2024 року поданий ОСОБА_1 не «по команді», військовослужбовець начебто самоусунувся від виконання службових обов'язків після лікування, матеріали направлені до ДБР, а рапорт на звільнення буде розглянуто лише в тому випадку, коли Позивач особисто з'явиться у місце виконання бойового завдання в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 та подасть рапорт «по команді» з усіма належними доказами.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2024 року № 14, молодшому сержанту ОСОБА_2 , ПРИЗУПИНЕНА військова служба у Збройних Силах України, звільнений з займаної посади, призупинена виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та виключений із списків особового складу військової частини з 27 грудня 2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від «14» січня 2024 року № 02-РС. Таким чином, відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та до пункту 1441 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, призупинено військову службу у Збройних Силах України, з 27 грудня 2023 року, на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.12.2023 р. № 62023170020003526 внесеного працівниками ДБР у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Однак прийняти будь яке рішення про звільнення Позивача з військової служби є неможливим до повернення останнього до військової частини, яку він самовільно залишив (згідно з підпунктом 14 пункту 116 Положення №1153/2008), або до набрання законної сили обвинувальним вироком (відповідно абзацу 1 пункту 144-5 Положення №1153/2008), або після продовження його військової служби (у відповідності до абзацу 1 пункту 144-6 Положення №1153/2008). Також для звільнення з військової служби необхідна особиста присутність військовослужбовця. Як слідує з листа ДБР, який позивач додав до позовної заяви, відсутня інформація про закриття кримінальної справи згідно витягу ЄДРР №62023170020003526 від 27.12.2023 р. за ознаками ч. 4 ст.408 КК України.
Також зазначив, що позивач подав рапорт через свого представника засобами поштового зв'язку на ім'я командира військової частини, тобто своєму непрямому командиру, а не безпосередньому командиру, що не заперечується ним. Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач надіслав суду відповідь на відзив, де зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово звертався із скаргою до ВСП. Так, 11.09.2023 року прийшла відповідь з Львівського територіального управління Державного бюро розслідувань, що підстави для реєстрації в ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення за статтею 402 КК України відсутні, адже Позивач на час оголошення наказу перебував на лікуванні, та надав всі відповідні документи. Про відсутність складу злочину та реєстрації ЄРДР кримінального провадження було повідомлено військову частину листом ТУ ДБР розташованого у м. Львові від 18.07.2023 року, яке було отримано в/ч НОМЕР_1 11.09.2023 року.
Позивачем долучено копії документів, що підтверджують наявність обставин, які дають підстави для звільнення з військової служби, у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи. Проте, Відповідач не здійснив перевірку документів, що підтверджують наявність таких документів або інших поважних причин. Відповідач допустив протиправні дії, які полягали у неналежному розгляді рапорту про звільнення з військової служби на підставі абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В отриманих відповідях зазначено, що ОСОБА_1 не підлягає звільненню через формальні підстави, які не стосувалися суті викладеної у рапорті інформації, а саме наявності у нього інвалідності. Сам лист-відповідь відповідача, не свідчить про розгляд рапорту позивача по суті, оскільки являє собою пояснення причин протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 , обумовлених нібито недотриманням позивачем порядку подання рапорту.
Просить суд задовольнити позов.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , був мобілізований добровільно на військову службу 09.03.2022 року молодшим сержантом, водієм стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 14.11.2022 року №6088 зазначено, що на підставі статей 64б, 61в графи ІІ Розладу хвороб та графи - визнано ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби. Протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах; придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення,військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
На підставі Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №621643 від 06.12.2022 року, ОСОБА_1 було призначено 3 групу інвалідності із зазначенням, що інвалідність пов'язана із захистом Батьківщини.
11.12.2024 ОСОБА_1 пройшов повторний медичний огляд, на підставі якого йому видана оновлена Довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААД №019076, ОСОБА_1 призначена 3 група інвалідності строком до 01.11.2025.
Не бажаючи продовжувати службу, ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 11.10.2024, яким просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби відповідно до абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю інвалідності. Зазначив, що через наявність інвалідності та за станом здоров'я не має бажання продовжувати військову службу. До рапорту долучив копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААВ №621643 від 06.12.2022 року (діючу на момент звернення) та копію пенсійного посвідчення.
Факт отримання рапорту підтверджується витягом із сайту «Укрпошта відстеження» за № 7949300007096 15.10.2024 .
У зв'язку з не наданням відповіді, адвокат позивача подав адвокатський запит №420 від 23.10.2024 до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив повідомити про результати розгляду поданого ОСОБА_1 рапорту від 11.10.2024 щодо звільнення його з військової служби.
06.11.2024 адвокат Шашликов Д.Г. отримав від ВЧ НОМЕР_1 відповідь №1902 від 28.10.2024 щодо відмови у розгляді рапорту. поданого ОСОБА_1 ; Фактично, в своїй відповіді військова частина НОМЕР_1 повідомила, що рапорт від 11.10.2024 поданий ОСОБА_1 не «по команді»,
«…Окрім цього, у дводенний термін після завершення відпустки для лікування ОСОБА_1 мав прибути до місця виконання бойового завдання військової частини НОМЕР_1 , однак цього не зробив, до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 не звертався, документів про завершення лікування не надав в термін після завершення відпустки для лікування не прибув до військової частини НОМЕР_1 . Безпосередньому командиру про причину не прибуття в зону виконання бойового завдання підрозділу доповів з посиланням на захворювання та неможливістю проходити військову службу та на неіснуючі обставини, так як документів, які б їх підтверджували не надав у встановленому порядку.
Дані факти свідчать про ухилення військовослужбовцем ОСОБА_1 від військової служби, самоусуненні від виконання службових обов'язків і станом на сьогодні матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, щодо вищенаведеного військовослужбовця перебувають на стадії опрацювання і в подальшому будуть направлені до Державному бюро розслідувань для прийняття подальших процесуальних рішень відповідно до кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
У разі прибуття військовослужбовця ОСОБА_1 до місця виконання бойового завдання військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , подання рапорту по команді, за наявності підстав для звільнення його зі служби, після відпрацювання процедури звільнення встановленим порядком, здачі ним посади та проведення з ним розрахунку, його негайно буде звільнено зі служби…».
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.
Так відповідач стверджує що відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, призупинено військову службу у Збройних Силах України з 27.12.2023 на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.12.2023 №62023170020003526 внесеного працівника ДБР у зв'язку із самовільним залишенням позивачем військової частини.
Однак, на підтвердження вказаного відповідач не надав суду доказів наявності підстав для призупинення військової служби позивача у Збройних Силах України та розпорядчих документів які свідчать про таке призупинення.
З метою отримання вказаних доказів суд ухвалою зобов'язав Другий слідчий відділ (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Полтава у строк до 16.06.2025 надати суду актуальну інформацію про стан кримінального провадження, інформація про яке внесена ДБР до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2023 №62023170020003526.
На виконання ухвали суду Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві надісланий лист від 18.06.2025 № 30012-25/15-02-2/25245-25/п, у якому зазначив:
«…Повідомляю, що проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві. Старшим слідчої групи визначено старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові і Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті 1 Іолтаві, ОСОБА_3 . Станом на 18.06.2025 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170020003526 від 27.12.2023 триває. Одночасно роз'яснюю, що в разі незгоди з прийнятим рішенням, зацікавлена особа має право оскаржити його в порядку п. І ч. 1 ст. 303, ст. 306 КПК України до слідчого судді місцевого суду…».
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Приписами ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжений та триває на час розгляду справи.
У відповідності до ч.6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом військової служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положеннями пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: б) за станом здоров'я: … за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Приписами ч.7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008)
В розділу І Положення № 1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).
Згідно п. 12 розділу І Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абз 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абз 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абз 4).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 Положення № 1153/2008. Так в п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
В п. 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року, (далі Інструкція № 170).
В розділі XII Інструкції № 170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (п.12.1).
Відповідно до п. 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення (абз 2). Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13).
В п. 14.28 розділу XIV Інструкції № 170 зазначено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п. 2 ч. 4 ст.26 Закону № 2232-XII за станом здоров'я, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина, як наявність інвалідності.
Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України визначено в Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі Порядок № 531).
В п. 2 розділу І Порядку № 531 зазначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Згідно п.1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.
Системний аналіз вказаних норм, дає можливість суду дійти висновку про те, що під час особливого періоду воєнного стану, подання військовослужбовцем документів на звільнення разом з рапортом не безпосередньому начальнику, а направлення такої поштовим шляхом на адресу військової частини НОМЕР_1 , хоча і є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008, однак не може бути підставою для не розгляду в розумний строк рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби.
Відтак, твердження відповідача про те, що позивачем не подано рапорту встановленої форми на ім'я безпосереднього командира, є безпідставними.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 , водій стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » надіслав 11.10.2024 рапорт з додатками командиру ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 № 40 (далі Інструкція № 40) рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з приписами п. 3.1 Інструкції № 40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.
В п.п. 3.9.1 Інструкції № 40 зазначено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі - документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов'язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.
В п.6 розділу ІІІ Порядку № 531 вказано, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
В розділі ІІІ Порядку № 531 зазначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (п.2). Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. …. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (п.3).
Відповідно до п. 8 Порядку № 531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Положеннями п.п. 1 п. 9 Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Разом із тим судом не встановлено, а відповідачем не надано належних та достатніх доказів розгляду рапорту позивача від 11.10.2024 та не вказано ОСОБА_1 причин, умов та обставин, які б унеможливлювали розгляд його рапорту .
Стосовно посилань відповідача, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 і наразі відсутні законодавчо визначені передумови для його звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 1 п. 144-11 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Так, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2024 року № 14, молодшому сержанту ОСОБА_2 , ПРИЗУПИНЕНА військова служба у Збройних Силах України, звільнений з займаної посади, призупинена виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та виключений із списків особового складу військової частини з 27 грудня 2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від «14» січня 2024 року № 02-РС.
Однак, обставини, які визначені у наказі від 14.01.2024 року № 14, не спростовують правових підстав заявленого позову та не спростовують наявності факту бездіяльності командування військової частини щодо не розгляду вказаного рапорту про звільнення з військової служби.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 , молодшим сержантом, водієм стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» .
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
У той же час, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби наразі є передчасними, оскільки наказ про звільнення з військової служби приймається за результатом розгляду відповідного рапорту про звільнення з військової служби (абз.4 п.241 Положення №1153/2008).
Відтак, в даному випадку відповідачем не було розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби, а отже вказаному рапорту не надавалась оцінка командуванням Військової частини НОМЕР_1 .
За викладених обставин, позовні вимоги позивача належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю інвалідності, та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 11.10.2024 з урахуванням висновків суду.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд ураховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання професійної правничої допомоги №243/2024 від 09.10.2024, попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, акт про надання правової допомоги від 20.12.2024.
Згідно договору про надання правової допомоги №243/2024 від 09.10.2024 правову допомогу, що надаєється Адвокатським об'єднанням клієнт оплачує у розмірі 15000,00 грн, а саме: за підготовку позовної заяви про визнання протиправним, скасування та зобов'язання вчинити пенсії дії.
Відповідно до акту про надання правової допомоги від 20.12.2024 адвокатське об'єднання "Легал Партнерс Юкрейн" надало позивачу наступну правову допомогу: підготовка позовної заяви - 15000,00 грн.
Відповідач у своєму відзиві заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу. Зазначив, що дана справа є справою незначної складності. Зазначає, що позивач зобов'язаний був подати детальний розрахунок й розгорнутий перелік наданих послуг.
При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; витрати пов'язані з підготовкою, поданням позовної заяви становлять 15000 грн., тоді як справа містить лише одне порушення.
Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірним ціні позову розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000,00 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог сума відшкодування витрат на правничу допомогу складає 1500,00 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров'я за абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю інвалідності.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) від 11.10.2024 про звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров'я за абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю інвалідності з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна