20 червня 2025 року справа №320/41289/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії та індексації та зобов'язати надати довідку про заборгованість з 01.03.2023 року,
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в примусовому порядку невиплачену пенсію з 31.03.2023 року,
- в порядку ст.371 КАСУ ч.2 п.1 стягнути всю суму боргу з УПФУ Київської області з дати винесення КСУ рішення за №2-р (ІІ)-24р і звернути рішення до негайного виконання.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які полягають у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром є протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 320/41289/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Окрім того, представником відповідача отримано примірник позовної заяви з додатками у приміщенні суду 30 грудня 2024 року.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії від 30.03.2023 пенсія позивача обмежена максимальним розміром та виплачується з 01.03.2023 в розмірі 20 930,00 грн.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії від 28.02.2024 пенсія позивача обмежена максимальним розміром та виплачується з 01.03.2024 в розмірі 23 610,00 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.04.2024 №1000-0202-8/62155 за результатом розгляду звернення позивача повідомлено про те, що станом на теперішній час розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 2361,00 гривень. Відповідно, розмір пенсії до виплати становить 23610,00 грн, тобто в розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи зазначене, розмір пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків до виплати з 01.03.2024 становить 23610,00 гривень.
Позивач не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) установлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
За змістом статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання […], призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», […], «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», […], не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI внесено зміни, зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме: частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з першим реченням частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було передбачено, що максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10.12.2020 у справі №580/492/19, від 22.12.2022 у справі №440/608/19, від 26.12.2022 у справі №280/5502/19.
Водночас 20 березня 2024 року Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У рішенні від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов'язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв'язку.
Наведене свідчить про те, що приписи статті 2 Закону №3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, частині третій статті 22, частині першій статті 50 Конституції України.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, з 20 березня 2024 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; цей а також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
Зважаючи на вказане, у відповідача відсутні правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024.
Втім, вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України, Верховний Суд у постанові від 04 липня 2024 у справі № 580/7744/23 дійшов висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI із змінами, що поширює свою дію на Закон із змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII із змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
Так, у пункті 2 резолютивної частини рішення № 2-р(II)/2024, зазначено, що означені приписи Закону №3668-VI та Закону № 796-XII втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
За приписами частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII).
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 94 Закону № 2136-VIII, процедуру і порядок офіційного оприлюднення актів Суду в Залі засідань Суду та на офіційному веб-сайті встановлює Регламент Конституційного Суду України, ухвалений на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018 (далі - Регламент).
Згідно з частиною першою параграфу 76 Регламенту, акти Суду за результатами конституційного провадження офіційно оприлюднюються не пізніше наступного робочого дня після їх ухвалення.
Таким чином, визнана Конституційним Судом України неконституційною норма закону втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні Конституційного Суду України), зберігаючи при цьому свою дію до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма» (яка змінює законодавче врегулювання за наслідками відповідного рішення КСУ) розпочинає діяти з 00 годин наступного дня, що повною мірою узгоджується з порядком оприлюднення рішень КСУ, який передбаченим Регламентом.
Вказане свідчить про те, що рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання)) і поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, а також стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні. При цьому визначені темпоральні межі чинності положень нормативно-правового акта, що визнаний неконституційним, забезпечує неможливість настання непередбачуваних наслідків.
Отже, правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення останнім відповідного рішення, тобто з 21 березня 2024 року.
Щодо виплати індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - постанова КМУ №185) без обмеження 1500 гривень, суд зазначає про наступне.
Частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII встановлено, що розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX (далі - Закон №2710) встановлено, що у 2023 році […] частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону №796-XII […] застосовується у порядку, на умовах та строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX (далі - Закон №3460) встановлено, що у 2024 році […] частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону №796-XII […] застосовується у порядку, на умовах та строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог частини четвертої статті 54, частини другої статті 67 Закону №796-XII, положень пункту 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2710 та положень пункту 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3460 Кабінетом Міністрів України прийнято постанови КМУ № 168 та №185.
Підпунктом 3 пункту 2 постанови КМУ №168 встановлено, що розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Пунктом 3 постанови КМУ №168 встановлено, що […], розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. При цьому вказаний припис є саме умовою виплати індексації та не регулює загальний розмір пенсії до виплати.
Підпунктом 3 пункту 2 постанови КМУ №185 встановлено, що розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону №796-XII, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Пунктом 3 постанови КМУ №185 встановлено, що […], розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. При цьому вказаний припис є саме умовою виплати індексації та не регулює загальний розмір пенсії до виплати.
За приписами частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону України №1058-IV розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2040-IX від 15 лютого 2022 року - застосовується з 01 березня 2022 року).
З огляду на зазначене нормативне регулювання спірних відносин суд вказує, що постанови КМУ №168 та №185 прийняті згідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та на виконання вимог частини четвертої статті 54, частини другої статті 67 Закону №796-XII.
Отже, в частині прийняття постанов КМУ №168 та №185 Кабінет Міністрів України діяв відповідно до наданої йому і прямо передбаченої законом компетенції.
Суд зазначає, що встановлюючи обмеження розміру індексації сумою 1500 гривень, Кабінет Міністрів України не порушив, а ні приписи статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV про те, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України, а ні норми частини четвертої статті 54, частини другої статті 67 Закону №796-XII, якими передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії що розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Словосполучення «на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України» прямо вказує на наявність повноважень уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.
Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
У цьому випадку зміст пункту 3 постанови КМУ №168 та №185 спрямований саме на досягнення такого балансу. Вказаний висновок не суперечить висновку щодо неприпустимості обмеження загального розміру пенсії, оскільки стосується лише суми підвищення, що проводиться на підставі спеціальної постанови Кабінету Міністрів України.
За наведених підстав позовні вимоги про нарахування індексації пенсії без обмеження, визначеного пунктом 3 постанови КМУ №168 та №185 не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 червня 2024 року у справі 420/25804/23, яка в силу приписів статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування під час розгляду даної справи.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення виплати пенсії позивачу з 21 березня 2024 року із застосуванням обмеження максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити позивачу з 21 березня 2024 року, а не з 01 березня 2023 року, як просить позивач в позовній заяві, виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше здійснених виплат.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в примусовому порядку невиплаченої пенсії, суд зазначає, що стягнення в примусовому порядку невиплаченої пенсії здійснюється органами виконавчої служби, зокрема, у випадках, коли пенсійний фонд не виконує рішення суду або не здійснює виплату пенсії добровільно. Водночас, відповідач ще не ухвалював рішення щодо виплати позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, тому відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині при здійсненні такої виплати будуть порушені.
При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.
Щодо вимоги позивача про стягнення всієї суми боргу з УПФУ Київської області з дати винесення КСУ рішення за №2-р (ІІ)-24р та звернення рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Так відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3)поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1)у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
З аналізу наведених норм вбачається, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Разом з тим, положеннями КАС України не передбачено негайне виконання всіх судових рішень, а стаття 371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно. Так, негайному виконанню підлягає, зокрема, судове рішення, яким присуджено виплату пенсії, тобто задоволено вимогу позивача про стягнення конкретно визначеної суми пенсії, з якої і виокремлюється сума стягнення за один місяць.
Таким чином, при вирішенні питання, чи є підстави допустити негайне виконання рішення, суду необхідно встановити, яких саме спірних правовідносин стосується предмет спору та який саме обрано спосіб захисту порушених прав особи.
Оскільки судом у справі №320/41289/24 не приймалось рішення про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області конкретної суми пенсійних виплат, а прийнято рішення зобов'язального характеру, яке не відноситься до судових рішень, що підлягають негайному виконанню, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, із обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року із застосуванням обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) з 21 березня 2024 року виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше здійснених виплат.
В іншій частині задоволення позовних вимог- відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.