29 травня 2025 року справа №640/32830/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, яке викладено у листі від 27.10.2021 року №2600-0309-8/170536 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
???- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення, а саме з 19.10. 2021 року відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням запису у трудовій книжці № 14-16 за період роботи з 13.08.1986 року по 14.08.1987 року у місті Тюмень (російська федерація).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/32830/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14 листопада 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/32830/21 на виконання Закону України № 2825-IХ від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
14 листопада 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між
суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії після припинення її виплати за рішенням суду №640/9796/20, проте відповідач протиправно відмовив у задоволенні заяви позивача про здійснення такого перерахунку. На думку позивача, відмова відповідача є протиправною та порушує його право на перерахунок пенсії, що змусило його звернутися до суду.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, порядок звернення до органів Пенсійного фонду за перерахунком пенсії врегульований Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058), а також Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).
Відповідач зазначає, що Порядком №22-1 затверджено зразок заяви для призначення/перерахунку пенсії (додаток 1). З аналізу положень Порядку №22-1 однією з основних умов для прийняття рішення про проведення перерахунку пенсії чи про відмову у перерахунку пенсії є волевиявлення особи, яке полягає у зверненні в установленому порядку до органів Пенсійного фонду України із відповідною заявою, форма та зміст якої затверджені Порядком №22-1.
Зазначає, що до Головного управління гр. ОСОБА_1 не звертався із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії та пакетом необхідних документів. Надання заяви невстановленого зразка (лист звернення від 03.09.2021, скарга від 19.10.2021) не спричиняє обов'язку у Головного управління прийняти рішення щодо перерахунку пенсії. Тому відповідачем не було прийнято рішень та не було вчинено будь яких протиправних дій всупереч Конституції України та чинного законодавства.
У відповіді на відзив Позивач підтримав усі свої позовні вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Позивачу з 07.12.2017 року було призначено пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В травні 2020 року Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом (справа № 640/9796/20), в якому просив суд припинити виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 04.03.2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 в справі №640/9796/20 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено: зобов'язано Управління припинити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 04.03.2020.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2021 Апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 - без змін.
03.09.2021 Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
Розглянувши заяву Позивача, спеціалістами Управління було встановлено та повідомлено листом від 13.09.2021 № 2600-0309-8/146019, що для поновлення виплати пенсії припиненої згідно Рішення суду потрібно особисто звернутись із заявою встановленого зразка (додаток 1) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) за наявності всіх необхідних документів належним чином завірених.
Позивач вдруге звернувся до Управління, засобами поштового зв'язку, зі скаргою від 19.10.2021.
Листом Головного управління від 27.10.2021 № 2600-0309-8/170536 на скаргу Позивача було повторно повідомлено про порядок звернення за призначенням пенсії.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому по справі № К/800/42688/13.
Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу №21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Враховуючи зазначене, в межах розгляду даної адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов'язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.
Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов'язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.
Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право.
Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.
Матеріалами справи підтверджено, що Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 в справі №640/9796/20 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено: зобов'язано Управління припинити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 04.03.2020.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2021 Апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 - без змін.
03.09.2021 Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
Розглянувши заяву Позивача, спеціалістами Управління було встановлено та повідомлено листом від 13.09.2021 № 2600-0309-8/146019, що для поновлення виплати пенсії припиненої згідно Рішення суду потрібно особисто звернутись із заявою встановленого зразка, однак Позивач вдруге звернувся до Відповідача зі скаргою.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1 визначено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Згідно п. 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру: ??ідентифікує заявника (його представника); ??надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; викладених у них відомостей про особу даним паспорта; ??реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність; ??уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; ??з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; ??повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; ??сканує документи.
На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; ??надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу ІІ цього Порядку; ??повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; ??видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; ??повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність; розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п. 4.3. Порядку, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, в органу Пенсійного фонду обов'язок прийняти рішення виникає за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, встановленій вказаним Порядком або яка може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID.
Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства, а саме - вказаним Порядком передбачено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Водночас судом встановлено, що подана позивачем заява про призначення пенсії не відповідає встановленому додатку та подана ним у довільній формі, що не відповідає вимогам Порядку №22-1. Без їх дотримання усі наступні дії щодо перерахунку пенсії е передчасними, оскільки суд здійснює захист порушеного права, а не права, яке може бути порушено в майбутньому. Таким чином, для перерахунку пенсії необхідно волевиявлення особи, яке оформлене заявою встановленої пунктом 4.1 Порядку (додаток 2) форми.
Окрім того, Суд звертає увагу що позовна вимога, що полягає у зарахуванні періоду роботи у місті Тюмень (російська федерація) з 13.08.1986 по 14.08.1987 відповідно до запису у трудовій книжці, також є передчасною, оскільки листом від 27.10.2021 № 2600-0309-8/170536, на який посилається Позивач в даному позові, Рішення про відмову в зарахуванні вищезазначеного періоду роботи не розглядалось, оскільки із заявою встановленого зразка щодо зарахування вищезазначеного періоду роботи Позивач не звертався та в жодному зверненні (ні від 13.09.2021, ні від 23.10.2021) не зазначав.
Отже, суд констатує, що доказів звернення позивача із заявою про призначення або переведення з одного виду пенсії на інший матеріали справи не містять як і відсутній факт відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії, з урахуванням чого, суд вважає, що станом на момент судового розгляду справи відсутні докази порушення прав та законних інтересів позивача в межах спірних відносин.
Оскільки порушення має бути реальним, чого позивачем суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому, звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
У даному випадку, позивачем не наведено доводів, а судом не встановлено порушення прав, свобод та законних інтересів позивача станом на дату винесення рішення у межах даної справи, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню. Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору та у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.