ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" червня 2025 р. справа № 300/2469/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Кузів Володимир Миколайович, до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представник Кузів Володимир Миколайович (представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2024 року по 2025 рік;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 рік у кількості 14 днів, за 2025 рік у кількості 14 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 10 діб, а також за 2019 рік у кількості 22 доби, всього 32 доби;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 10 діб, за 2019 рік у кількості 22 доби, всього 32 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області та 31.01.2025 був звільнений зі служби. Однак при звільненні відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачем, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 рік у кількості 14 днів, за 2025 рік у кількості 14 днів, у зв'язку із чим позивач звернуся до відповідача із відповідною заявою. Проте відповідач листом від 18.03.2025 повідомив про відсутність підстав для виплати компенсації, оскільки у законодавстві не передбачено можливості заміни додаткової відпустки, як учаснику бойових дій грошовою компенсацією. Крім того, через перебування позивача на стаціонарному лікуванні під час щорічної відпустки за 2018 та 2019 роки, позивачем не відбуто 10 днів відпустки за 2018 рік та 20 днів за 2019 рік. При цьому відповідач відмовлявся продовжувати відпустку. Представник позивача вважає такі дії ГУНП в Івано-Франківській області протиправними, адже у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що відпустка учасникам бойових дій є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію статті 24 Закону України «Про відпустки». Така відпустка не переноситься на наступні періоди, не подовжується у випадку хвороби, не ділиться на частини, а відтак не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо її не було використано. Крім того, вважає, що вимога позивача про компенсацію за 32 календарні дні відпустки не відповідає нормам чинного законодавства України та повинна бути відхилена судом як необґрунтована. Зазначає, що згідно із відповіддю УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області від 18.04.2025 № 43931-2025 ОСОБА_1 після відбуття щорічної основної оплачуваної та додаткової відпуски за 2018 рік, відповідно до наказу ГУНП в області № 182 о/с від 07.05.2018 у період з 14 травня до 28 червня 2018 року, та щорічної основної оплачуваної та додаткової відпуски за 2019 рік відповідно до наказу ГУНП в області № 165 о/с від 27.05.2019 у період з 18 червня до 03 серпня 2019 року, з рапортом про продовження відпустки у зв'язку із перебуванням на лікарняному до УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області не звертався, а також не повідомляв про перебування на стаціонарному лікуванні під час даної відпуски. Відповідно можна стверджувати, що оскільки ОСОБА_1 не було подано рапорт або іншу заяву щодо продовження чи перенесення щорічної відпустки, у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю, в ГУНП в області не виникло юридичного обов'язку приймати рішення про перенесення або продовження відпустки, як і підстав для виплати грошової компенсації за дні, які, згідно з чинним обліком, вважаються використаними.
Представник позивача скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 02.05.2025. Представник наголошує, що відсутність у наказі про звільнення відомостей про невідбуті дні відпустки не впливає на законодавчо встановлене право позивача на отримання сум компенсації за всі дні невикористаної відпустки та не позбавляє його права на отримання відповідної гарантованої трудовим законодавством компенсації та не звільняє відповідача від обов'язку щодо виплати таких сум компенсації при звільненні поліцейського зі служби.
Дослідивши докази та письмові пояснення, наявні у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 у період з 14.12.2000 по 06.11.2015 проходив службу в УМВС в Івано-Франківській області та в період з 07.11.2015 по 31.01.2025 в ГУНП в Івано-Франківській області (а.с. 15).
Відповідно до наказу №43о/с від 31.01.2025 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров'я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Зі змісту наказу вбачається, що станом на день звільнення стаж служби у поліції (вислуга років) становить - 25 років 09 місяців 02 дні (а.с.12).
Відповідно до довідки від 18.03.2025 №144, яка видана ГУНП в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 додаткову відпустку, як учасник бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023, 2024 роки не використовував (а.с.15).
На звернення позивача, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області листом від 18.03.2025 №45783-2025 повідомило, що відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» відпустка учасникам бойових дій є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію ст. 24 Закону України «Про відпустки». Компенсація за невикористану додатку відпустку учасникам бойових дій при звільненні ОСОБА_1 не виплачувалася (а.с. 13-14).
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 1 статті 60 Закону № 580-VIII встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статті 78 цього Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлено Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР).
Згідно із ст.4 Закону № 504/96-ВР встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст.92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
За ч.ч. 1-4 статті 93 Закону № 580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч. 10 ст.93 Закону № 580-VIII (в редакції Закону України від 06.09.2023 № 3379-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» (набрав чинності 05.10.2023)) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (ч. 11ст.93 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України, що корелюється з приписами частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з положеннями п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 ( з урахуванням змін, внесенх до Порядку № 260 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2023 року № 903) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 360/1874/20, зазначено, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Відтак, з урахуванням вищенаведених приписів та норм законодавства, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19.
Також суд звертає увагу, що згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом №3551-ХІІ особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та ст. 12 Закону № 3551-ХІІ. Положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.07.2023 у справі № 200/18480/21.
Зважаючи на викладене суд виснує, що, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, в тому числі додаткової відпустки як учасникам бойових дій.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 18.03.2025 №144 позивач за час проходження служби в ГУНП в Івано-Франківській області за 2024-2025 роки не використав додаткову відпустку як учасник бойових дій, а саме: за 2023 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб (а.с. 15).
Також судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.05.2018 №182 о/с ОСОБА_1 надано щорічну основну та додаткову відпустку за 2018 рік на 45 діб з 14.05.2018 по 28.06.2018, з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення (а.с.16).
Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 25.05.2018 №349 підтверджено, що позивач у період з 16.05.2018 по 25.05.2018 (10 днів) перебував на стаціонарному лікуванні.
Згідно з витягом із наказу від 27.05.2019 №165 о/с встановлено, що ОСОБА_1 надано 46 діб основної та додаткової відпустки за 2019 рік з 18.06.2019 по 03.08.2019 (а.с.18).
При цьому, відповідно до виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.07.2019 №417, від 12.08.2019 №4012, позивач у період з 08.07.2019 по 17.07.2019 (10 днів) та з 01.08.2019 по 12.08.2019 (12 днів) перебував на стаціонарному лікуванні.
З наведеного судом з'ясовано, що позивачем у 2018 році не використано 10 днів, а у 2019 році 22 дні щорічної основної та додаткової відпустки.
При цьому, як вбачається із наказу від 31.01.2025 №43 о/с, який виданий ГУНП в Івано-Франківській області, позивачу не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2024-2025 роки, як учаснику бойових дій та за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2018-2019 роки у загальній кількості 32 дня (а.с.12).
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2024 року по 2025 рік, основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 10 діб, а також за 2019 рік у кількості 22 доби, всього 32 доби.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1 - 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2024 року по 2025 рік.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024 рік у кількості 14 днів, за 2025 рік у кількості 14 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 10 діб, а також за 2019 рік у кількості 22 доби, всього 32 доби.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 10 діб, за 2019 рік у кількості 22 доби, всього 32 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.