в порядку судового контролю за виконанням судового рішення
20 червня 2025 року м. Житомир Справа № 240/16790/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву адвокатки Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 рік, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2022 та 2023 роки, для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року.
Рішення суду набрало законної сили 04 листопада 2024 року.
10 червня 2025 року представницею ОСОБА_1 , адвокаткою Єрьоміною В.В. через підсистему "Електронний суд" подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у якій зазначено про розгляд цієї заяви за відсутності заявника (його представника).
Ініціюючи встановлення судового контролю заявниця зазначає про те, що на виконання судового рішення відповідачем оформлено довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, проте з розрахунку грошового забезпечення за прожитковим мінімумом станом на 01 січня 2018 року, що, відповідно, як стверджує заявниця, суперечить ухваленому рішенню суду у цій справі.
Заявниця доводить, що невідповідність оформлення цих довідок підтверджується протоколом про призначення пенсії ОСОБА_1 , згідно з яким посадовий оклад для обчислення пенсії визначений у розмірі 5423 грн. Проте, в оновлених довідках, які мають бути пораховані за прожитковим мінімумом станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, знову вказано посадовий оклад 5420,00 грн, що дає підстави вважати проведений розрахунок виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.
При цьому, як констатує заявниця, відповідачем в оновлених довідках не зазначено надбавку за особливості проходження служби, враховуючи, що в рішенні суду вказано, що довідки мають бути складені з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тому заявниця стверджує, що є обґрунтовані підстави вважати, що ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у цій справі не виконано належним чином.
До заяви про встановлення судового контролю долучено копії довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 20 травня 2025 року по пенсійній справі № ХЗ74833 за № 10/7340 та № 10/7340/1, виданих ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року, у яких вказано, зокрема, посадовий оклад 5420,00 грн, надбавка за особливості проходження служби, - не вказана.
Визначаючись щодо встановлення судового контролю цій справі суд виходить з такого.
Складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
19 грудня 2024 року набув чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (надалі - Закон № 4094-IX), пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Статтею 381-1 КАС України у редакції Закону № 4094-IX передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як встановлено у частинах третій і четвертій статті 382 КАС України у редакції Закону № 4094-IX якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
Суд враховує, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Згідно з частинами другою, третьою, шостою статті 382-1 КАС України у редакції Закону № 4094-IX за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
За правилами частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, наведені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень.
Суд знаходить обґрунтованими доводи заявниці, які підтверджені доданими до заяви доказами, а тому, виходячи з приписів частини першої статті 382 КАС України, суд,
ухвалив:
Заяву представниці ОСОБА_1 , адвокатки Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 240/16790/24 задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року упродовж трьох місяців з дня постановлення цієї ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 КАС України.
Суддя О.Г. Приходько