19 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/25771/24
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати інформацію,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Чернігівській області надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 14.12.2024 за № 105 та зобов'язати її надати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.12.2024 звернувся до відповідача із запитом на інформацію, в якому просив надати інформацію чи здійснює фінансово-господарську діяльність, та виконання податкових зобов'язань, всього, в т.ч. зі сплати податку на доходи фізичних осіб помісячно за січень - грудень 2024 року ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , Код НОМЕР_1 , P/P № НОМЕР_2 КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 353586). Відповідач, всупереч вимогам закону, відмовив у наданні запитуваної інформації.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про залучення громадської організації "Проти придурків та ідіотів" до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позов безпідставним та необґрунтованим, а тому просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що у Головного управління ДПС у Чернігівській області були відсутні підстави для надання запитуваної ОСОБА_1 та Громадською організацією «Проти придурків та ідіотів» інформації щодо ФОП ОСОБА_2 , оскільки запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом (конфіденційна) і розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди репутації зазначеної фізичної особи та може вплинути на неупередженість правосуддя, при цьому шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Позивачем надані додаткові пояснення у яких він вказує, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" відповідно до статті 34 Конституції України, статей 1,13,19,20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до Головного управління ДПС у Чернігівській області.
У цьому запиті позивач просив надати інформацію чи здійснює фінансово-господарську діяльність, та виконання податкових зобов'язань, всього, в т.ч. зі сплати податку на доходи фізичних осіб помісячно за січень - грудень 2024 року ФОП ОСОБА_2 . В запиті зроблена примітка: B провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа № 280/1778/17 за позовом ОСОБА_1 до ДПІІ «Автоінвестстрой-Житомир» ТОВ «Девелопмент МАКС ЛЛС», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та сплату неустойки. 18 грудня 2018 року ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області провадження у справі № 280/1778/17 було зупинено до вирішення справи (набрання рішенням законної сили), що розглядається в порядку кримінального судочинства та перебуває на даний час на стадії досудового розслідування по факту вчинення шахрайський дій за № 12017060020004194. 19 листопада 2024 року Коростишівський районний суд Житомирської області постановив провадження в справі № 280/1778/17 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ «Автоінвестстрой-Житомир» ТОВ «Девелопмент МАКС ЛЛС», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та сплати неустойки - відновити. Інформація потрібна для недопущення позову до неналежного відповідача.
Відповідачем відмовлено у наданні запитуваної інформації, що і слугувало підставою звернення до суду із позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Приписами статті 40 Конституції України визначено, що держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до абзацу другого статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657) податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (далі - ПКУ).
Статтею 20 Закону №2657 визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно з пп. 20.1.23 ПКУ, контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 ПКУ, мають право надавати відповідно до закону інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та реєстру страхувальників органам державної влади, Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених пп. 41.1.2 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (пп. 41.1.1 ПКУ).
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема:
1.не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (абзац перший пп. 21.1.6 ПКУ). Не вважається розголошенням інформації з обмеженим доступом та/або поширенням персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних надання контролюючим органом на користь органів місцевого самоврядування інформації, передбаченої абзацом сьомим пп. 12.3.3 ПКУ (звітність у розрізі платників податків надається контролюючим органом за запитом органу місцевого самоврядування протягом 20 днів з моменту отримання ним запиту) (абзац другий пп. 21.1.6 ПКУ);
2.надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом (пп. 21.1.7 ПКУ).
Згідно з п. 17.1 ПКУ, платник податків має право:
1.на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (пп. 17.1.9 ПКУ);
2.реалізовувати через електронний кабінет права та обов'язки, передбачені ПКУ та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв'язку (пп. 17.1.14 ПКУ).
Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов'язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом отримання платником податків податкової інформації про інших платників податків за попередньо наданою згодою таких осіб, а також одержання такої інформації у вигляді документа за формою згідно з додатком 5 до Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №637, в електронному вигляді з накладенням печатки контролюючого органу (абзац двадцять шостий п. 421.2 ПКУ).
Платник податків через електронний кабінет може надати контролюючому органу згоду на розкриття іншому платнику податків податкової інформації про нього у самостійно визначеному обсязі (абзац двадцять сьомий п. 421.2 ПКУ).
Частиною другою ст. 10 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2939) визначено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом (п. 1 частини третьої ст. 10 Закону №2939).
Відповідно до частини першої ст. 21 Закону №2657, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом (абзац перший частини другої ст. 21 Закону №2657).
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (абзац перший частини другої ст. 11 Закону №2657).
Також, частиною другою ст. 14 Закону України від 01.06.2010 року №2297-VI «Про захист персональних даних», що поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних (абзац третій частини другої ст. 11 Закону №2657).
Як вбачається з запиту позивача від 14.12.2024 інформація відносно ФОП ОСОБА_2 потрібна йому для недопущення позову до неналежного відповідача.
Вказане свідчить на користь висновку про те, що ОСОБА_1 звертався з вказаним запитом до податкового органу, з метою отримання інформації для реалізації приватного інтересу.
У запиті не вказано обґрунтування суспільного інтересу у розкритті запитуваної інформації відносно ФОП ОСОБА_2 , не зазначено про користь, яку отримає суспільство від розкриття цієї інформації.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Між тим, беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку щодо відсутності порушеного права позивача, позаяк, зважаючи на вище окреслене, судом не встановлено протиправної відмови з боку Головного управління ДПС у Чернігівській області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 14.12.2024 №105.
Оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання протиправним відмовити Головного управління ДПС у Чернігівській області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 14.12.2024 №105, вимога щодо зобов'язання надати запитувану інформацію, також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивачем суду не наведено, та не надано.
Слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтовані, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м.Чернігів, 14000, ЄДРПОУ: 44094124) про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати інформацію на запит від 14.12.2024 за № 105.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
19.06.25