про продовження строку залишення позовної заяви без руху
19 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/13455/25
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Леміщак Д.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003) про визнання дій протиправними, скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання з нього надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 112200,00 грн;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання з нього надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 112200,00 грн.
Ухвалою суду від 21.05.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання (надіслання) до Житомирського окружного адміністративного суду належним чином засвідченої копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в сумі 112200 грн.
10.06.2025 на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2025 від позивача надійшов уточнюючий позов про скасування рішення.
Розглянувши подану заяву та матеріали позову, суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У пункті 1 рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп в справі за зверненнями жителів міста Жовті Води Конституційний Суд України офіційно розтлумачив цю конституційну норму та визначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 в справі “Перетяка та Шереметьєв проти України» (заяви № 17160/06 та №35548/06), пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 в справі “Меньшакова проти України» Заява № 377/02).
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У пункті 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Перелік обов'язкових відомостей, які зазначаються в позовній заяві, наведено у частині п'ятій статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України .
Так, згідно з частиною п'ятої статті 160 Кодексом адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Положеннями частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в сумі 112200,00 грн, проте на ухвалу про залишення позовної заяви без руху його не надав, мотивуючи це, зокрема, ненаправленням відповідачем такого на свою адресу.
Слід зазначити, що позивач всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не надав оскаржуваного рішення, більше того не вказав жодних реквізитів такого.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення про утримання із ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в сумі 112200,00 грн та/або доказів того, що утримання таких сум взагалі відбулося (чи має відбутися), до позовної заяви позивач не надав.
Таким чином, позивач у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України не надав жодних доказів, що підтверджують виникнення спірних правовідносин щодо утримання надміру виплачених сум.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя суд вважає за можливе, продовжити позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів, що підтверджують виникнення спірних правовідносин щодо утримання з пенсії ОСОБА_1 надміру виплачених сум за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в сумі 112200,00 грн.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Продовжити строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2025.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.М. Леміщак