04.06.25
Справа № 646/4659/24
Провадження № 4-с/646/3/2025
іменем України
04.06.2025 року Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Глоби М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,
та представника заявника - Августової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Основ'янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: ОСОБА_2 ,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з вищевказаною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що на примусовому виконанні в Основ'янсько-Слобідському ВДВС у м. Харкові СМУЮ (далі - ВДВС) перебуває виконавче провадження № 38407607 з примусового виконання виконавчого листа № 2/254/410/2013, виданого 17.05.2013 року Будьоннівським районним судом м. Донецька, про стягнення з ОСОБА_1 щомісяця аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі частини з усіх видів заробітку до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 , починаючи з 02.12.2012 року, яке відкрито 10.06.2013 року.
Наразі боржник у вищевказану виконавчому провадженні ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить службу в лавах ЗСУ.
Стягувач у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_2 є громадянкою РФ, яка мешкає на окупованій території підконтрольній РФ, а також, яка згідно отриманих даних із публічних джерел - публікації видання «Миротворець», являється військовим злочинцем, бойовиком незаконного військового формування та учасником військової агресії проти України.
Крім того, з тексту наказу «Міністерства освіти ДНР», вбачається про зарахування до навчального закладу по квоті для військових ОСОБА_2
16.04.2024 року представник боржника у виконавчому провадженні адвокат Августова М.В., звернулась до Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із клопотанням про зупинення виконавчих дій по виконавчому провадженню №38407607, яке відкрите на підставі виконавчого листа № 2/254/410/2013, виданого 17.05.2013 року Будьоннівським районним судом м. Донецька, про стягнення з ОСОБА_1 щомісяця аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі частини з усіх видів заробітку до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 , починаючи з 02.12.2012 року, яке відкрито 10.06.2013 року.
Відповіддю в.о. начальника відділу Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Мартинчук М. відмовив скаржнику ОСОБА_1 у задоволені заявлених ним вимог. Зазначена відмова мотивована тим, що підстав для зупинення виконавчого провадження передбачено ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» немає (відсутня зазначена скаржником підстава про зупинення виконавчого провадження).
Із зазначеною відмовою скаржник не погоджується з наступних підстав: 26.03.2022 року набув чинності Закон України Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022. Поміж іншого, розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено п. 10-2. Відповідно до вказаного пункту, до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є Російська Федерація, громадяни Російської Федерації, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації (тобто країна агресор та всі пов'язані з нею особи).
З урахуванням того, що стягувачем у виконавчому провадженні 38407607 з примусового виконання виконавчого листа № 2/254/410/2013, виданого 17.05.2013 року Будьоннівським районним судом м. Донецька є особа, яка пов'язана з країною-агресором, ОСОБА_1 як особа, яка проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, просив визнати протиправною діяльність в.о. начальника відділу Основ'янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові СМУЮ Мартинчук М.В., яка полягає у відмові в задоволенні клопотання боржника про зупинення виконавчих дій та зобов'язати Основ'янсько-Слобідський ВДВС у м. Харкові СМУЮ зупинити примусове стягнення згідно виконавчого провадження № 38407607.
Ухвалою суду від 30.04.2024 року відкрито провадження у справі.
17.06.2024 року головним державним виконавцем ВДВС Волковою К. було подано до суду відзив на скаргу, в якому зазначено, що у відповідь на письмове клопотання представника скаржника, адвоката Августової М.В. було зазначено, що у Відділі відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Просила відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.06.2024 року судом було визнано явку стягувача ОСОБА_2 в судове засідання обов'язковою для дачі особистих пояснень.
Заявник в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Представник заявника під час судового розгляду заявлені вимоги скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі. Крім того зазначила, що 03.03.2022 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації». Цей документ забороняє виконання грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація. Отже виходячи із аналізу фактичних даних та вказаних норм законодавства можна прийти до висновку про те, що державним виконавцем порушено норми розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено п. 10-2 в частині зупинення виконавчого провадження, чим порушено законні права скаржника. Матеріали виконавчого провадження не містять інформації про рахунки стягувача, відкриті в національних банках України, що свідчить про не отримання грошових коштів стягувачем ОСОБА_2 .
Стягувач в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та місце його проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомила.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце його проведення завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, вислухавши пояснення представника заявника, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як встановлено під час судового розгляду, Будьоннівським районним судом м. Донецька 17.05.2013 року було видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 19.02.2013 року у справі № 2/254/410/2013 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів заробітку/доходу щомісяця, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з 02.12.2012 року і до повноліття дитини.
В провадженні ВДВС перебуває виконавче провадження № 38407607, відкрите 10.06.2023 року щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа. Стягувач ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_1 (а.с. 31-108).
Боржник ОСОБА_1 у вищевказаному виконавчому провадженні є військовослужбовцем, який проходить службу в складі Збройних Сил України (а.с. 12-13).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в рамках вказаного виконавчого провадження № 38407607 звернулась 17.04.2024 року до ВДВС із клопотанням про зупинення вчинення виконавчий дій посилаючись на те, що стягувач ОСОБА_2 є громадянкою РФ, проходить військову службу у т.зв. «ДНР», яка є окупованою територією та підконтрольна РФ (а.с. 110-120).
В.о. начальника ВДВС за вих. № 59890 від 22.04.2024 року повідомив про відсутність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження».
Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій визначені у ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».
Пунктом 10.2. Прикінцевих та Перехідних положень Закону визначено, що до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи: громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.
Розділ XIII доповнено п. 10-2 згідно із Законом № 2129-IX від 15.03.2022 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2455-IX від 27.07.2022 року, № 2456-IX від 27.07.2022 року, № 2468-IX від 28.07.2022 року; в редакції Закону № 3048-IX від 11.04.2023 року.
У роз'ясненні Міністерства юстиції України щодо аліментних зобов'язань у період воєнного стану від 01.04.2022 року зазначено наступне: батьки, які проживають окремо від своїх дітей, зобов'язані їх утримувати. І навіть війна не привід забути про сплату аліментів.
Втім, є певні особливості. Верховна Рада прийняла закон, яким передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:
припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації); визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації.
Суд звертає увагу, що матеріали виконавчого провадження не містять інформації про рахунки стягувача, відкриті в банківських установах України, та на які перераховуються грошові кошти з примусового виконання виконавчого листа № 2/254/410/2013, що свідчить про не отримання грошових коштів стягувачем ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження № 38407607.
Враховуючи те, що у зв'язку з введеним в країні воєнним станом банківські операції з країною агресором не проводяться, кошти, які перераховуються боржником на утримання дитини, зосереджуються на рахунках державної виконавчої служби і безпосередньо на потреби дитини не використовуються, а фактично накопичуються.
Зважаючи на те, що існує норма прямої дії (п. 10.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону), за умов неможливості перерахування коштів на рахунок стягувача та перевірки їх цільового використання так як стягувач проживає на окупованій території, суд вважає відмову ВДВС у зупиненні вчинення виконавчих дій на строк до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором безпідставною, а бездіяльність неправомірною. Боржник не усувається від виконання своїх зобов'язань, а лише зупиняється строк їх виконання, у зв'язку з чим права дитини не будуть порушені, з огляду на те, що вона наразі не може отримати належне їй майно у вигляді грошових коштів через припинення валютних операцій з окупованою територією.
З наданих представником заявника публікацій видання «Миротворець» встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опублікована та позначена як учасник військової агресії проти України (а.с. 18).
Допитана під час розгляду скарги в якості свідка ОСОБА_5 повідомила суду, що ОСОБА_2 перебувала з її батьком ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі. До 2015 року вона спілкувалась з ОСОБА_2 як родичі, періодично зустрічались. ОСОБА_2 отримала паспорт РФ, який показувала їй при зустрічі. Після 2015 року спілкуванням між ними припинено. На теперішній час ОСОБА_2 мешкає на території країни агресора.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, визнавши протиправною діяльність в.о. начальника ВДВС та зобов'язавши ВДВС зупинити зупинивши примусове стягнення з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 38407607 до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Інші, наведені заявником доводи в обґрунтування своєї позицій, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 447, 450-452 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Основ'янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправною діяльність в.о. начальника відділу Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мартинчук М.В. в частині відмови у зупиненні виконавчих дій по виконавчому провадженню № 38407607.
Зобов'язати Основ'янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 38407607 до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя