Справа № 453/121/25 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я
Провадження № 22-ц/811/1543/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
20 червня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором № 1247-3669 від 29 липня 2023 року у загальному розмірі 27 000 грн 00 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 5 400 грн 00 коп. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 21 600 грн 00 коп.
Вимоги обґрунтовано тим, що 29 липня 2023 року між сторонами у справі, за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», та в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1247-3669. Відповідно до умов цього кредитного договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: 1) сума кредиту - 5 400 грн 00 коп.; 2) строк кредитування - 300 днів; 3) базовий період - 14 днів; 4) знижена процента ставка - 2, 50 % в день; 5) стандартна процента ставка - 3,00 % в день. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (через партнера АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року), видав ОСОБА_1 кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний зазначеним відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року на карту отримувача ( ОСОБА_1 ), чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Своєю чергою, ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів. В подальшому, ОСОБА_1 , всупереч умовам кредитного договору, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а також не виконав у повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед вказаним позивачем за кредитним договором, навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору. Так, станом на 04 грудня 2024 року, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становив 53 622 грн 00 коп., а саме: 1) прострочена заборгованість за кредитом - 5 400 грн 00 коп.; 2) прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 48 222 грн 00 коп. Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання йому заборгованості за нарахованими процентами у сумі 26 622 грн 00 коп. за умови погашення нею решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 27 000 грн 00 коп. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд у цьому позові стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: 1) прострочену заборгованість за кредитом - 5 400 грн 00 коп.; 2) прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 21 600 грн 00 коп., що разом становить 27 000 грн 00 коп.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2025 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 16 200 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 1 453 грн 44 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішення суду мотивовано тим, що встановивши неспіврозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, належить зменшити розмір відсотків до розміру, що складатиме 200 % від суми заборгованості за тілом кредиту (основною сумою боргу). На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин, враховуючи знецінення валюти гривні та велику інфляцію в Україні.
Рішення суду оскаржило ТОВ «Укр Кредит Фінанс», подавши в травні 2025 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором в розмірі 16 200 грн 00 коп. та 1 453 грн 44 коп. судового збору скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів за кредитним договором, суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та положення частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», внаслідок нез'ясування судом правової природи процентів, які просив стягнути позивач.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Учасниками справи не оспорюються обставини щодо укладення між сторонами кредитного договору, а також щодо його неналежного виконання відповідачем, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість як за тілом кредиту, так і за нарахованими процентами.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного вирішення судом позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за кредитом.
Питанням на яке необхідно надати відповідь під час апеляційного розгляду є правомірність нарахування позивачем процентів та їх стягнення у заявленому ним розмірі.
Судом встановлено, що 29 липня 2023 року між сторонами у справі, за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», та в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1247-3669. Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту. Дата повернення (виплати) кредиту - 23 травня 2024 року. Строк договору є рівним строку кредитування. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку сторонами не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов'язань позичальника.
У відповідності до пунктів 4.10 і 4.12 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3.0 0% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою). Знижена процента ставка - 2,50 % в день. Базовий період - 14 днів.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надав відповідачеві ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 5 400 грн 00 коп. на його банківський рахунок, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1247-3669 від 29 липня 2023 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від позивача через систему платежів LiqPay.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1247-3669 від 29 липня 2023 року ОСОБА_1 , станом на 04 грудня 2024 року останній порушував графік обов?язкових платежів, не здійснювавши обов'язкові платежі, як наслідок, погашення отриманого кредиту протягом усього його строку дії не здійснив, у результаті, утворилась заборгованість за кредитним договором, яка опісля часткового списання заборгованості кредитодавцем, складає у розмірі 50 643 грн 00 коп., і складається з: 1) простроченої заборгованості за кредитом - 5 400 грн 00 коп.; 2) простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 21 600 грн 00 коп.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як зазначено в частині першій - третій статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (частина сьома статті 1056-1 ЦК України)
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), яким, з огляду на час укладення між сторонами договору про надання кредиту (29 липня 2023 року), правильно керувався суд першої інстанції при розгляді справи, регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (стаття 3).
Згідно зі частиною першою статті 12 Закону № 1734-VIII (в редакції, чинній на момент укладення договору про надання кредиту) у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, загальний розмір наданого кредиту; строк, на який надається кредит; процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит (пункти 3, 5, 8, 9, 11).
Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит врегульовано статтею 21 Закону № 1734-VIII, яка в редакції, чинній на момент закінчення строку дії кредитного передбачала, що споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов'язання за договором про споживчий кредит заборонено.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (надалі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 18.
Зокрема, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Законом № 2120-IX доповнено розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 6-1, який виключено з 24 грудня 2023 року на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX).
Вказаним пунктом, протягом строку його дії було визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.
Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
У той же час, після набрання з 22 листопада 2023 року чинності Законом № 3498-IX пункт 6 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» викладено в такій редакції: «6. У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів у частині стягнення процентів за користування сумою позики. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики після спливу строку кредитування викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Зокрема, зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що: «проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Таким чином, після настання строку повернення позики позикодавець мав право на стягнення з позичальника тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України, оскільки проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що на дату завершення строку кредитування у відповідача була наявна заборгованість за тілом кредиту, розмір заборгованості якої ним не спростований, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для її стягнення з відповідача.
Також колегія суддів вважає, що наявні підстави і для стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими протягом строку кредитування. Розмір заборгованості за відсотками розрахований в позовній заяві, з яким погоджується колегія суддів, відповідачем також не спростований.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що проценти нараховані позивачем виключно протягом строку кредитування, у розмірі визначеному договором, процентна ставка не є підвищеною, а є спочатку пільговою, а в подальшому стандартною (базовою) ставкою, що виключає їх кваліфікацію як міру відповідальності, зокрема, як неустойку, визначену статтею 551 ЦК України, а відтак і можливість звільнення від сплати такої на підставі положень як ЦК України, так і положень Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статті 21 цього Закону.
Враховуючи наведене, не підлягають застосування в даній справі і положення пунктів 6 та 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у відповідній редакції, а також положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Колегія суддів також враховує, що діюче законодавство не надає суду можливість зменшувати розмір процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.
Розмір процентів, погоджений сторонами в укладеному між ними кредитному договорі, узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить нормативно-правовим актам України у цій сфері, а також не свідчить про зловживання правом з боку позивача під час їх нарахування. Також, жодних особливостей щодо нарахування процентів в умовах воєнного стану, запровадженого в країні, законодавець в спеціальному законодавстві, яким є Закон України «Про споживче кредитування», не передбачив, окрім як заборони збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, визначений законодавством.
Підстав кваліфікувати умови кредитного договору в частині розміру процентів та порядку їх нарахування як нікчемні, оскільки такі обмежують права споживача (позичальника), немає.
Щодо доводів скарги про неправильне застосування судом положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом № 3498-IX, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто до 20 серпня 2024 року включно, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).
Тобто, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 %, починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 21 серпня 2024 року.
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки у справі, що переглядається кредитний договір укладено до набрання чинності Законом № 3498-IX, а саме 29 липня 2023 року, і строк дії такого не був продовжений після набрання чинності цим Законом, положення частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції Закону № 3498-IX у даній справі є незастосовними.
Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався норм матеріального права, не повно і всебічно з'ясував всі дійсні обставини спору сторін, відтак вирішив дану справу не у відповідності із законом, тому наявні підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення з прийняттям нового про задоволення позову.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Згідно зі частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором № 1247-3669 від 29 липня 2023 року в розмірі 27 000 грн 00 коп., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 5 400 грн 00 коп. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 21 600 грн 00 коп.
Стягнути ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. сплачений за подання позовної заяви та в розмірі 3 633 грн 60 коп. - сплачений за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 20 червня 2025 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич