Справа № 461/3290/23 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/1279/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
20 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 лютого 2024 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
04.05.2023 року Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 9 164 грн 22 коп. за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2020 року по 31.03.2023 року, а також судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування позову покликалося на те, що відповідачка ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 . У період з 01.0 1.2020 року по 31.03.2022 року не вносила плату за утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого станом на 01.04.2023 року в неї виникла заборгованість у розмірі 9164 грн 22 коп. У лютому 2020 року відповідачка здійснила часткову оплату заборгованості в сумі 560 грн 72 коп., однак повністю борг не виплатила. Вимога про сплату заборгованості від 24.02.2023, яка була надіслана ЛМКП «Айсберг» на адресу відповідачки нею виконана не була, а відтак позивач змушений звернутися за захистом свого права в судовому порядку.
Оскаржуваним рішення позов Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 9 164 грн 22 коп. за період з 01.01.2020 року по 31.03.2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» сплачений судовий збір у сумі 2684,00 грн.
25.04.2024 року рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначила, що вона оплачувала комунальні послуги, які надавалися житлово-комунальною організацією ЛКП «Цитадель-Центр», однак ЛМКП «Цитадель-Центр» з 2020 року не надає послуг з обслуговування будинку. Протягом багатьох років будь-яких робіт з обслуговування будинку, ремонтних чи аварійних робіт на внутрішньобудинкових мережах системи водопостачання та водовідведення, ремонту електромереж силами ЛМКП «Айсберг» не проводилось. Також у спірний період в будинку не проводилася дератизація та роботи з обслуговування димовентиляційних каналів. Прибирання прибудинкової території та сходової клітини здійснювалося лише один раз на кілька місяців. Внутрішні балкони протягом останніх років перебувають в аварійному стані, старовинні автентичні двері під'їзду вже багато років замість скла забиті фанерою, розбиті вікна в під'їзді ніхто не замінює. В'їзна брама (завіси) відремонтовані коштами та силами мешканців будинку, внутрішнє подвір'я потребує ремонту. Позивачем не надано жодного доказу про фактичне надання послуг за вказаною адресою, зокрема, не надано відомість про нарахування та оплату послуг із зазначенням помісячної деталізації сум на підтвердження заборгованості, акти обстеження будинку, акти виконаних робіт, кошторис цих робіт і акти прийому передачі щодо робіт, які виконувались ЛМКП «Айсберг» у будинку за період, який вказується позивачем як період заборгованості.
Оскільки оплаті підлягають лише ті послуги, якими споживач фактично користувався, а сформовані позивачем розрахунки заборгованості за надані житлово-комунальні послуги не є доказом надання таких послуг, вимоги позивача вважає безпідставними та не обґрунтованими.
У спірний період нею не підписувалося жодних актів звірки взаємних розрахунків, більше того по даний час відсутні будь-які договірні відносини між нею та ЛМКП «Айсберг», на її адресу від позивача не надходило жодних документів (договорів, актів звірки, актів наданих послуг, претензій, вимог).
Вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, який становить три роки. Крім того, позивач не є належним позивачем у даному спорі, оскільки щодо у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомостей про припинення діяльності ЛКП «Цитадель-Центр» та відомості, що ЛМКП «Айсберг» є правонаступником ЛКП «Цитадель-Центр».
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.
Представник Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» - Хомутецький Т.С. просив рішення суду залишити без змін, скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» - Хомутецького Т.С., перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі» від 11 грудня 2013 р. N 970, у разі надходження актів-претензій від споживачів за формою згідно з додатком 1 та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення перерахунок проводиться протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 2. Перерахунок за актом-претензією проводиться для усіх споживачів будинку, яким не були надані послуги. Невиконання певного виду робіт, пов'язаних з наданням послуг, у зв'язку із ненастанням строку їх виконання за планом або графіком, складеним виконавцем, не є підставою для проведення перерахунку за актом-претензією.
Згідно пункту 6 вище зазначеної постанови КМУ обсяг фактично наданих послуг та виконаних робіт, пов'язаних з їх наданням, повинен бути підтверджений відповідною первинною документацією, що зберігається у виконавця, зокрема наказами підприємства, табелем обліку робочого часу, розрахунковими листками нарахування заробітної плати робітникам, нарядами-завданнями, актами списання матеріалів, матеріальними звітами майстрів, актами виконаних робіт постачальних та підрядних організацій, документами, що підтверджують технічні показники будинку, тощо.
Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної земельної документації.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України згідно якої, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої, п'ятої статті 104 ЦК України, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. При цьому, такий момент не може безумовно пов'язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 йдеться про те, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. Велика Палати Верховного Суду визнала помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
Оскільки правонаступництвом визнається перехід не лише обов'язків юридичної особи, що припиняється, але і її прав, то з цього випливає, що порушеними можуть бути не лише права кредиторів стосовно такої особи, але й права цієї особи стосовно її боржників.
У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов'язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов'язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 28 червня 2023 року у справі № 463/3792/17.
Судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 10 жовтня 2019 року № 5636 «Про припинення ЛМКП «Цитадель-Центр» шляхом приєднання до ЛМКП «Айсберг» міська рада ухвалила припинити Львівське комунальне підприємство «Цитадель-Центр» шляхом приєднання до Львівського міського комунального підприємства «Айсберг», що стверджується наявною в матеріалах справи копією ухвали.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 365 від 08.06.2007 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові», Львівські комунальні підприємства визначені виконавцями житлово-комунальних послуг у м. Львові.
Зокрема, виконавцем послуг з утримання, обслуговування та ремонт нежитлового будинку АДРЕСА_1 визначено ЛМКП «Айсберг».
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею (кв.м.) 71,4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, проведених ЛМКП «Айсберг» у період з 01.01.2020 по 31.03.2022, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у сумі 9164,22 грн. Договір про надання житлово-комунальних послуг між ЛКП «Айсберг» та ОСОБА_1 не укладався.
24.02.2023 ЛМКП “Айсберг» надіслало ОСОБА_1 претензію-вимогу про погашення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Зазначена вимога залишилася без реагування з боку ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги ЛМКП «Айсберг», районний суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та достатні докази, які підтверджують невиконання відповідачем обов'язків з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у період з 01.01.2020 року по 31.03.2022 року. Таким чином з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Айсберг» підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 9164 грн 22 коп.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такі відповідають матеріалам справи та зібраним у справі доказам.
Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Крім того, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Колегія суддів вважає доведеним надання у спірний період відповідачу ЛМКП «Айсберг» послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території.
Як встановлено матеріалами справи, частина послуг з обслуговування будинку АДРЕСА_1 надається силами ЛМКП «Айсберг». До таких послуг належить: обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання та водовідведення і зливової каналізації, ліквідація аварій на внутрішньоквартирних мережах (від зовнішньої стіни квартири до санітарно-технічного обладнання), утриманням у задовільному технічному стані електромережі місць загального користування будинку в цілому, підготовка будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період входить, ремонт та ущільнення вхідних дверей, скління вікон на сходових маршах та ін. Роботи, які виконуються на загальнобудинкових стояках та запірній арматурі будинку, а саме: заміна паронітових прокладок, чавунних засувок, вентелів, згонів на трубопроводах і каналізаційних трубах у будинках та до колодязя; врізування в існуючі трубопроводи запірної арматури у діючі внутрішні мережі трубопроводів водопостачання, водовідведення та централізованого опалення; прокладання труб; утеплення трубопроводів; встановлення повітрозбірника, манометрів і термометрів.
Надання інших послуг з обслуговування будинку ЛМКП «Айсберг» надає мешканцям будинку на підставі укладених договорів між Львівським комунальним підприємством «Айсберг» та спеціалізованими підприємствами, які виконують такі роботи.
Зокрема, матеріалами справи встановлено, що між ВАТ «Львівенерго» та ЛМКП «Айсберг» укладено договір №63009 про постачання електричної енергії від 26 грудня 2007 року, договір на виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньобудинкових інженерних мережах від 01.03.2018 року № 12; між ЛМКП “Айсберг» та ЛКП ЛОР “Профілактична дезінфекція» у спірний період було укладено ряд договорів про надання послуг з дератизації, зокрема № 46-А від 01 лютого 2020 року, № 4-А від 04 січня 2021 року, № 4-А від 04 січня 2022 року, № 4-А від 02 січня 2023 року, згідно яких дератизація здійснювалася у проходах підвальних приміщень та сходових кліток перших поверхів.
Надання ЛМКП «Айсберг» житлово-комунальних послуг у спірний період підтверджується Актами приймання-передачі виконаних робіт/послуг та Актами здачі-прийняття ремонтно-аварійних робіт на внутрішньобудинкових інженерних мережах, які складалися помісячно, зокрема, з січня 2020 року до квітня 2023 року.
Також надання послуг з обслуговування будинку підтверджується робочими листками майстрів ЛМКП “Айсберг»: покрівельника - виконання робіт у квітні 2022 року за адресою АДРЕСА_1 ; сантехніка - виконання робіт у вересні 2022 року за адресою АДРЕСА_1 ; електрика - виконання робіт у жовтні 2022 року за адресою АДРЕСА_1 .
Міською та районними аварійними службами за адресою АДРЕСА_1 надавалися послуги у нічний час, вихідні та святкові дні відповідно до укладених договорів з ЛМКП «Айсберг» на виконання робіт з ремонту внутрішньобудинкових електромереж, систем водовідведення та ін. (між ЛМКП «Айсберг» та Львівським комунальним Ремонтно-аварійним підприємством укладено договір щодо виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових інженерних мережах у житловому фонді будинків, які перебувають на балансі ЛКП).
Вивезення твердих побутових відходів здійснювалося Львівськими комунальними підприємствами та підприємствами некомунальної форми власності на підставі виставлених підприємствами-перевізниками рахунків за фактичні обсяги вивезених твердих побутових відходів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що жодних актів-претензій від відповідача за період з 01.01.2020 року по 31.03.2023 року щодо ненадання послуг з утримання будинку та прибудинкової території на адресу позивача не надходило, що є доказом належного виконанням ЛМКП «Айсберг» своїх зобов'язань.
Наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків в період з 01.01.2020 по 31.03.2022 підтверджує наявність заборгованості у ОСОБА_1 у розмірі 9164,22 грн, яка стороною відповідача не була спростована.
Долучений відповідачем акт - претензія від 16.04.2025, як доказ ненадання ЛМКП «Айсберг» послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, колегією суддів не береться до уваги, оскільки він складений 16.04.2025 року та не стосується спірного періоду, однак може бути врахований судом у випадку вирішення спору про стягнення житлово-комунальних послуг за зазначений в ньому період.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач пропустив строк позовної давності, то такі спростовуються законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», в якому зазначено, що розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21.
Враховуючи, що позов подано 04.05.2023 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року та його закінчення 30 червня 2023 року, позовна давність не пропущена, а відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають до задоволення.
Доводи відповідача про те, що позивач не є правонаступником ЛМКП «Цитадель-Центр» спростовуються ухвалою Львівської міської ради від 10 жовтня 2019 року № 5636 «Про припинення ЛМКП «Цитадель-Центр» шляхом приєднання до ЛМКП «Айсберг», а обов'язок внесення зазначених відомостей до державного реєстру покладений на засновника, яким є Львівська міська рада.
Наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків в період з 01.01.2020 по 31.03.2022 підтверджує наявність заборгованості у ОСОБА_1 у розмірі 9164,22 грн, який стороною відповідача не був спростований. Більше того, будь-якого іншого розрахунку відповідачем надано не було.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 20 червня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра