Справа № 465/5830/23 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В. Я.
Провадження № 22-ц/811/2852/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
20 червня 2025 року року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: ОСОБА_1 та її представника -
ОСОБА_2., представника АТ КБ «ПриватБанк» -
Деркач О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 11.09.2022 здійснено ідентифікацію клієнта та відповідачкою підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Крім цього 11.09.2022 ОСОБА_1 підписала Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Після чого із відповідачкою за допомогою ОТР пароля було підписано Кредитний договір б/н від 11.09.2022 про надання строкового кредиту у розмірі 44198,90 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника на строк 36 міс. із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %. Додатково із відповідачкою за допомогою ОТР пароля підписаний Графік кредиту.
Відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, яка станом на 17.07.2023 становить 35 394,48 грн.
На підставі наведеного позивач просив задовольнити позов та стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 394,48 грн.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20.05.2024 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 394,48 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати на оплату судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що 11.09.2022 відповідач не підписувала кредитний договір з AT КБ «Приватбанк» та не отримувала коштів за цим договором. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідач не підписувала, як і не підписувала того дня жодних інших документів з AT КБ «Приватбанк». Вказує на те, що жоден електронний документ з AT КБ «Приватбанк» не міг бути підписаним з допомогою ЕП за відсутності відповідного договору про використання такого, а тому надана позивачем заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може вважатися підписаною ОСОБА_1 . Відповідач, орієнтовно після 14:00 год. 11.09.2022, фізично не могла здійснювати комунікацію з AT КБ «Приватбанк», отримувати від останнього будь-які повідомлення та здійснювати платіжні операції, оскільки SIM-карта її абонентського номера (він же фінансовий номер) на її мобільному пристрої технічно була позбавлена можливості бути зареєстрованою в мережі мобільного оператора в силу відключення такої оператором мобільного зв'язку. Саме у цей період часу, після відключення SIM-карти абонентського номера ОСОБА_1 , невстановленими особами вчинено крадіжку усіх її коштів, що знаходились в AT КБ «Приватбанк» на відкритих в цьому банку рахунках. Дана обставина підтверджується, зокрема, випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 за 11.09.2022 та інформацією з платіжного застосунку. Так, 11.09.2022 менш ніж за 10 хв., з 14:53 год. до 14:59 год., з рахунку № НОМЕР_1 зловмисниками знято 41600 грн через банкомат №4130 ОТП Банку у місті Дніпро, при тому, що ОСОБА_1 в цей час перебувала у місті Львові. ОСОБА_1 не отримувала кошти за кредитним договором від 11.09.2022. Надання платіжної катки здійснюється на підставі договору. Однак, між ОСОБА_1 та AT КБ «Приватбанк» відсутній договір про емісію/надання платіжної картки НОМЕР_2 , згоди на випуск такої вона не давала. Крім того, суд порушив норми процесуального права, встановлені ст.190 ЦПК України, та ухвалив рішення не пересвідчившись, чи було вручено відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви із доданими до неї документами, адже проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням терміну зберігання» не вважається днем вручення судового рішення згідно положень ст.272 ЦПК України.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Деркач О.Р. заперечила проти задоволення скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2022 ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківський послуг в ПриватБанку. Підписанням цієї ОСОБА_1 приєдналася до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунку та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», та прийняла всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі і зобов'язалася їх належним чином виконувати.
11.09.2022 ОСОБА_1 підписала Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля та Кредитний договір б/н від 11.09.2022 про надання строкового кредиту у розмірі 44 198, 90 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника на строк 36 міс. із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %. Також за допомогою ОТР пароля підписаний Графік кредиту.
Згідно з довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 11.09.2022 встановлений кредитний ліміт у розмірі 44 198,90 грн.
Згідно з розрахунком, наданим банком, загальна заборгованість за кредитом складає 35 394,48 грн, з яких 35 359,12 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35,36 грн -заборгованість за простроченими відсотками.
11.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до Львівського районного управлінням поліції № 2 ГУ НП у Львівській області із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення про те, що 11.09.2022 з 14:00 по 17:00 години невстановлені особи, шахрайським способом шляхом зняття коштів з банківських рахунків, спричинили їй матеріальну шкоду на суму 129 638,46 грн.
Постановою Львівського районного управлінням поліції № 2 ГУ НП у Львівській області від 19.09.2022 ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 42022142080000120 від 13.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
У статті 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктами 1.4, 1.27 статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу (пункт 1.4 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі (абзац 3 пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Відповідно до пункту 14.2 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним, зокрема, у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої, дев'ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України
від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14, від 13.09.2019 у справі № 501/4443/14, від 20.11.2019 у справі № 577/4224/16, від 17.06.2021 у справі № 759/4025/19, від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22 та інших.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2018 в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У цій справі, заперечуючи проти задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідачка вказувала, що 11.09.2022 вона не підписувала жодних документів із АТ КБ «ПриватБанк» та не отримувала жодних повідомлень від банку, оскільки SIM-карта її абонентського номера на її мобільному пристрої приблизно з 14:00 год 11.09.2022 перестала реєструватись в мережі мобільного оператора. В цей час 11.09.2022, менш, ніж за 10 хв., з 14:53 до 14:59, з її рахунку невідомими особами через банкомат № 4130 ОТП Банку м. Дніпрі було знято 41 600,00 грн. При цьому вона перебувала у м. Львові.
Допитана у судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 підтвердила, що відповідачка ОСОБА_1 11.09.2022 перебувала у м. Львові.
Із отриманої від оператора мобільного зв'язку інформації вбачається, що IMSI SIM-карти абонентського номеру НОМЕР_3 , яка використовувалась на мобільному пристрої ОСОБА_1 (ІМЕІ НОМЕР_4 ) - НОМЕР_7, і останній раз SIM-карта з таким IMSI реєструвалась 11.09.2022 з 13:00 год. до 13:18 год. в мережі мобільного зв'язку Київстар на базовій станції телекомунікаційного зв'язку (SID) №14271333 за адресою: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1 (щогла на даху) під час використання послуг Інтернет. Через 19 хв. (11.09.2022 о 13:37 год.) той самий абонентський номер НОМЕР_3 був активований на новій сім-карті з IMSI НОМЕР_5 , яка зареєструвалась в мережі мобільного зв'язку Київстар 11.09.2022 о 13:37 год. на базовій станції телекомунікаційного зв'язку (SID) №1181 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м.Дніпро, вул.Центральна, 10. При цьому, сім-карта з IMSI НОМЕР_5 активована на іншому мобільному пристрої (ІМЕІ НОМЕР_6 ).
Посилаючись на вказане, представник відповідачки покликався на те, що SIM-карту абонентського номеру ОСОБА_1 НОМЕР_3 було перевипущено невідомими особами та після 13:37 год. 11.09.2022 ОСОБА_1 фізично не могла здійснювати комунікацію з АТ КБ «Приватбанк», отримувати від останнього повідомлення, здійснювати платіжні операції, укладати договори чи бути учасником будь-яких правовідносин між банком, оскільки SIM-карта її абонентського номера (він же фінансовий номер) на її мобільному пристрої технічно була позбавлена можливості бути зареєстрованою в мережі мобільного оператора в силу відключення такої оператором мобільного зв'язку у зв'язку із виготовленням нової SIM-карти з IMSI НОМЕР_5.
Вказані доводи сторони відповідача банком не спростовано як і не доведено належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за кредитною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
При цьому суд враховує, що у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Апеляційний суд також враховує, що як тільки відповідачка дізналась про здійснення несанкціонованого списання коштів з її рахунку, вона невідкладно повідомила банк та звернулась до органів поліції.
За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача кредитної заборгованості, що виникла у зв'язку із здійсненням несанкціонованих платіжних операцій.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 20.06.2025
Головуючий
Судді