ЄУ № 334/1905/25 Доповідач в 2 інстанції Рассуждай В.Я.
Провадження №33/807/746/25
6 червня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 квітня 2025 року,-
17 квітня 2025 року постановою судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
29 травня 2025 року, поштовим зв'язком через канцелярію Ленінського районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вищевказану постанову суду в якій, окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи клопотання, суддя апеляційного суду дійшов до висновку, що слід відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
При цьому підставою для поновлення строку є поважні причини його пропуску, якими є лише ті обставини, що були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Клопотання про поновлення строку апелянт обґрунтовує тим, що копія оскаржуваної постанови суду надіслана йому поштовим зв'язком - 1 травня 2025 року, внаслідок чого отримана ним поза межами строку на апеляційне оскарження постанови суду. Отже, вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ним пропущений з поважних причин.
Проте зазначені доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказують на наявність підстав для його задоволення.
Поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного судового розгляду.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Суддею апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді першої інстанції був повідомлений належним чином (а.с 12, 13, 17), надав до суду письмові пояснення щодо складеного відносно нього протоколу за ст. 124 КУпАП, з проханням закрити провадження в справі (а.с. 13,14). Отже, ОСОБА_1 за обставин обізнаності про судовий розгляд справи, мав цікавитися її рухом. Разом із цим, 20 травня 2025 року, ОСОБА_1 за власною заявою отримав копію оскаржуваної постанови, яка набрала законної сили та того ж дня сплатив штраф і судовий збір, який покладений на нього судовим рішенням, що підтверджується платіжними квитанціями (а.с. 22, 23).
З апеляційною скаргою звернувся 29 травня 2025 року, тобто лише через дев'ять днів після отримання копії оскаржуваного рішення та сплати штрафу і судового збору.
Суддя апеляційного суду наголошує, що сплата штрафу та судового збору є фактичним підтвердженням того, що ОСОБА_1 погодився з судовим рішенням та в подальшому його виконав в обсязі, який покладений судовим рішенням на нього.
Відповідно до вказаного, постанова судді районного суду набрала законної сили та виконана особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності.
Слід зауважити, що відповідно до положень ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
Оголошення судового рішення є завершальною стадією судового розгляду, що і відбулося у день його постановлення, тобто 17 квітня 2025 року.
Додатково слід зауважити, що відсутність учасників процесу при оголошенні постанови чи залишення ними зали судового засідання, що залежить виключно від волі учасників провадження, не можливо віднести до істотних перешкод чи труднощів для своєчасного оскарження судового рішення.
Виходячи з викладеного, суддя апеляційного суду вважає, що ОСОБА_1 з урахуванням належного його повідомлення про час та місце розгляду справи мав об'єктивну можливість подати апеляційну скаргу в межах строку апеляційного оскарження. Однак, вказаним правом не скористався, а навпаки виконав судове рішення в частині сплати штрафу та судового збору.
Розглядаючи питання щодо поновлення строків на апеляційне оскарження, суддя апеляційного суду звертає увагу, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п.46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України», п.п. 51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Так, Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі «Пономарьов проти України» з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (п.п. 41-42).
Наведена ініціатором клопотання причина пропуску строку на апеляційне оскарження не перебуває в площині поважних причин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом і такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Отже, наявність суттєвих перешкод у своєчасній реалізації ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження судового рішення, строк якого згідно ст. 294 КУпАП обчислюється з дня винесення постанови, ініціатором клопотання не наведені і суддею апеляційного суду не встановлені, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження.
З урахуванням вказаного, а також того, що ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не був позбавлений права оскаржити судове рішення у строки передбачені КУпАП, суддя вважає за необхідне відмовити у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 квітня 2024 року.
Оскільки у поновлені строку відмовлено, апеляційна скарга, у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП, повертається особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду,
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2025 року і апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 334/1905/25