Справа № 153/134/22
Провадження №11-кп/801/48/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)
потерпілого ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021020170000125 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_10 на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гнатків Томашпільського району Вінницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами;
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_8 шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю два роки.
На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 завдану матеріальну шкоду у сумі 48963 (сорок вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 93 копійки.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 завдану моральну шкоду у сумі 100000 (сто тисяч) гривень.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 шкоду завдану каліцтвом, яка стягується щомісячними платежами, а саме: 3000 грн. (за 15 днів жовтня 2021 року), 6500 грн. (за грудень 2021 року), 6500 грн. (за січень 2022 року) та 6500 грн. (за лютий 2022 року), тобто на загальну суму 22500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) гривень.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 13000 (тринадцять тисяч) гривень.
В іншій частині позову - відмовлено.
Вирішено питання з речовими доказами.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта у сумі 2059 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) гривень 44 копійки.
встановив:
ОСОБА_8 15 жовтня 2021 року приблизно о 03 годині 23 хвилини керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» моделі «VITO» державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, по вулиці Замкова у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області, навпроти входу в приміщення ТОВ «АТБ-Маркет» магазин «Продукти -575», що розташоване за адресою: вулиця Соборна,23/14 місто Ямпіль Вінницької області, почавши рух ним вперед, в напрямку приміщення ПАТ КБ «Приватбанк», що розташоване за адресою: вулиця Замкова,74-А місто Ямпіль Вінницької області, у порушення, відповідно до висновку судової авто технічної експертизи №СЕ-19/102-21/17468-ІТ від 16.12.2021, п.10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.05.2001, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, передньою частиною вищевказаного автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який на момент початку руху вищевказаного автомобіля знаходився в статичному положенні на проїжджій частині навпроти входу в приміщення ТОВ «АТБ-Маркет» магазин «Продукти-575», що розташоване за адресою: вулиця Соборна,23/14 місто Ямпіль Вінницької області, в результаті чого ОСОБА_10 згідно висновку судово-медичного експерта №67 від 29.11.2021, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритого гвинтовидного багато уламкового перелому нижньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням, рани по передній поверхні середньої третини та нижньої третини правої гомілки, і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя на момент їх виникнення. Відповідно до висновку експерта №2894 від 25.10.2021 у крові ОСОБА_8 методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 1.0%. Крім цього, 15 жовтня 2021 року близько 03 години 23 хвилини водій ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, здійснивши навпроти входу в приміщення ТОВ «АТБ-Маркет» магазин «Продукти-575», що розташоване за адресою: вулиця Соборна,23/14 місто Ямпіль Вінницької області, наїзд автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» моделі «VITO» державний номерний знак НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_10 , поставивши потерпілого у небезпечний для життя стан, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, які можуть бути небезпечними для його життя та здоров'я, діючи умисно, маючи реальну можливість надати допомогу ОСОБА_10 , який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, таку допомогу потерпілому не надав, не вжив заходів із надання йому першої медичної допомоги, не звернувся за допомогою до інших осіб, не викликав представників лікувального закладу, хоча повинен був і мав об'єктивну можливість це зробити, з метою уникнення відповідальності з місця події автомобілем зник.
На вирок суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років; визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років; визнати винним у вчиненні злочину.
Також просить дослідити наступні докази: показання надані потерпілим ОСОБА_10 , свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,, ОСОБА_15 в суді першої інстанції, а також висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.10.2021 року щодо ОСОБА_8 та висновок експерта №2984 від 25.10.2021
В мотивах зміни кваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286-1 КК України прокурор вказує, що суд при судовому розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286-1 КК України вийшов за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни правової кваліфікації інкримінованого обвинуваченому злочину з ч. 2 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Зокрема судом вказано, що стороною обвинувачення не надано доказів перебування ОСОБА_8 в момент дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп'яніння).
З вказаною позицію суду не погоджується.
Так, в судовому засіданні допитано потерпілого, який перед ДТП спілкувався з обвинуваченим ОСОБА_8 та чув з його ротової порожнини запах алкоголю, обвинувачений вів себе агресивно, кидався, погрожував шампуром.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомив, що перебуваючи поряд з ОСОБА_17 , чув запах алкоголю.
Перебування ОСОБА_18 , в стані алкогольного сп'яніння підтвердили також свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Згідно вироку суду вказані покази свідків не доводять поза розумним сумнівом перебування ОСОБА_8 в момент ДТП в стані алкогольного сп'яніння, оскільки свідки ОСОБА_19 ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ОСОБА_22 , ОСОБА_23 зазначили, що обвинувачений не був у стані алкогольного сп'яніння.
Вважає покази свідків ОСОБА_19 ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 такими, що надані з метою уникнення ОСОБА_8 кримінальної відповідальності, оскільки всі вони знайомі з обвинуваченим та приїхали в м. Ямпіль разом.
Покази свідків, що підтверджують перебування ОСОБА_17 в стані алкогольного сп'яніння, відповідають дійсності, оскільки наявність в крові ОСОБА_17 етилового спирту в концентрації 1,0 % підтверджена висновком експерта № 2894 від 25.10.2021. Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_8 , вживав алкоголь вже після ДТП не спростовують перебування його в стані алкогольного сп'яніння в момент ДТП.
Крім того, звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 зник з місця злочину, що унеможливило відібрання в нього зразків крові одразу.
Не погоджується і з твердженням суду про неконкретизоване обвинувачення пред'явлене ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 286-1 КК України, так як в обвинувальному акті не міститься вказівки про порушення ним вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постаново Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. (далі - ПДР), з огляду на таке.
В даному випадку перебування водієм в стані алкогольного сп'яніння належить до характеристики саме суб'єкта злочину, а не об'єктивної сторони, ставить до нього певні вимоги та саме за цією ознакою диспозиція ч. 2 ст. 286-1 КК України відрізняться від ч. 286 КК України. При цьому про перебування ОСОБА_8 в момент вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння в обвинувальному акті вказано.
Вказує, що даному випадку саме порушення ОСОБА_8 вимог п. 10.1 ПДР потягло за собою спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, саме дане порушення вимог ПДР перебуває в безпосередньому причинному зв'язку з наслідками.
Потерпілий ОСОБА_10 у апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286-1, ч.1 ст.135 КК України та призначити покарання в межах санкцій цих статей.
А також задовольнити заявлений цивільний позов. Стягнути на його користь з ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 1500000 грн. Стягнути на його користь з ОСОБА_8 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом в сумі 94800 грн. Стягнути на його користь з ОСОБА_8 витрати на послуги адвоката в сумі 78000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає перекваліфікацію дій ОСОБА_8 з ч. 2 ст 286-1 КК України на ч. ст. 286 КК України неправильним застосуванням кримінального закону, яке виразилось у незастосуванні кримінального закону в частині врахування тяжких наслідків як кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186-1 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, потерпілого та його представника, які підтримали апеляційні скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, в межах доводів апеляційної скарги, виконавши вимоги ст. 404 КПК України за клопотанням прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити повністю, а апеляційну скаргу потерпілого - задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив вину обвинуваченого ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, яка підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими у суді першої інстанції доказами.
Суд врахував показання ОСОБА_8 , який свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав частково, лише щодо скоєння дорожньо-транспортної пригоди, однак, не визнав вини в частині правової кваліфікації його діяння, щодо перебування під час ДТП в стані алкогольного сп'яніння, показання потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_31 , та дав оцінку в сукупності з письмовими доказами, а саме:
- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 12.11.2021 і додатку до протоколу тимчасового доступу від 12.11.2021, DVD-R диску із відеокамери спостереження Ямпільської міської ради (а.с.№№167-169 т.1), де зафіксовано момент бійки ОСОБА_32 , ОСОБА_33 з ОСОБА_8 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ;
- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 12.11.2021 і додатку до протоколу тимчасового доступу від 12.11.2021, DVD-R диску із відеокамери спостереження магазину «Копійка» (а.с.№№170-172 т.1), де зафіксовано момент, як при початку руху автомобіля (автомобіль не вмикаючи освітлення) назад ОСОБА_36 автомобіль ногою і падає на землю, піднімається, автомобіль від'їздить назад, ОСОБА_37 намагається йти на автомобіль та піднімає ногу щоб нанести повторний удар по авто, автомобіль починає рух, ОСОБА_37 перебігає навкосяк спереду автомобіль, відбувається удар, від удару потерпілий паде на землю і відповзає, сидить, в той час автомобіль пригальмувавши, починає рух назад, ОСОБА_33 наздоганяючи б'є автомобіль ногою спереду, підбігаючи до ОСОБА_32 ОСОБА_38 і ОСОБА_33 допомагають йому, відтягуючи його назад (в сидячому положенні). Коли обвинувачений від'їздить, то потерпілий сидить спочатку на асфальті, а потім приліг на спину;
- відеозаписом із відеокамери спостереження магазину «Копійка» (а.с.№№173-175 т.1), де зафіксовано момент, де при початку руху автомобіля (автомобіль без освітлення під час маневрів) назад, ОСОБА_36 автомобіль ногою і паде на землю, піднімається, автомобіль від'їздить назад, ОСОБА_37 намагається йти на автомобіль та піднімає ногу щоб нанести повторний удар по авто, автомобіль починає рух, ОСОБА_37 перебігає навкосяк спереду автомобіль, відбувається удар, від удару потерпілий паде на землю і відповзає (сидить без допомоги інших), в той час автомобіль пригальмувавши починає рух назад, ОСОБА_33 наздоганяючи б'є автомобіль ногою спереду, підбігаючи до ОСОБА_32 ОСОБА_38 і ОСОБА_33 допомагають йому, відтягуючи його назад (в сидячому положенні). Коли обвинувачений від'їздить, то потерпілий сидить спочатку на асфальті, а потім приліг на спину;
- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 12.11.2021 і додатку до протоколу тимчасового доступу від 12.11.2021, DVD-R диску із відеокамери спостереження магазину ТОВ «АТБ-маркет» магазину «Продукти-575» (а.с.№№176-178 т.1), де зафіксовано момент, що автомобіль жовтого кольору (бус) здійснює рух назад, вперед, назад, друзі потерпілого вибігають на сходи магазину АТБ-маркет. При цьому, свідок ОСОБА_33 весь час після наїзду знаходиться на сходах або поруч сходів;
- рапорту помічника чергового ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 15.10.2021 (а.с.№182 т.1), згідно якого 15.10.2121 о 03:31 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15.10.2021 о 03:30 за адресою місто Ямпіль, заявник ОСОБА_39 повідомив, що водій на авто Мерседес Віто державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на потерпілого та покинув місце ДТП;
- висновку експерта №67 від 29.11.2021 (а.с.№№212-214 т.1), згідно якого у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого гвинтовидного багато уламкового перелому нижньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням, рани по передній поверхні середньої третини та нижньої третини правої гомілки, які могли виникнути від дії тупого, твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо 15.10.2021 і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя на момент їх виникнення;
- висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №58 від 25.10.2021 (а.с.№239 т.1)згідно якого, о 6 год. 10 хв. 15.10.2021 ОСОБА_8 від обстеження відмовився;
- висновку експерта №2894 від 25.10.2021 (а.с.№№210-211 т.1) згідно якого при судово-медичній експертизі крові громадянина ОСОБА_8 , 2000 року народження: 1. Методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 1,0 %. Наявність метилового спирту, а також пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. 2. Наявність в крові похідних барбітурової кислоти, алкалоїдів групи опію, похідних 1,4-бензодіазепіну, фенотіазіну та фенілалкіламіну, а також тетрагідроканабінолу не виявлено.
та іншими.
Суд першої інстанції дійшов висновку, щодо доцільності перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.2 ст. 286-1 КК України на ч.2 ст. 286 КК України, оскільки беззаперечно встановив, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не було доведено вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, тому викладена в обвинувальному акті кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.286-1 КК України не знайшла свого підтвердження.
При цьому ,суд не взяв до уваги пояснення потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_33 , ОСОБА_41 , ОСОБА_29 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , (які є друзями та товаришами потерпілого), щодо того, що ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння - мав хитку ходу, невпевнено ступав, запах алкоголю від обвинуваченого, спростувавши ці показання показанями свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_46 .
Перевіривши та проаналізувавши зазначені докази у відповідності до положень ст. 87 КПК України, суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції.
Змінивши правову кваліфікацію, суд вийшов за межі висунутого обвинувачення.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім як у випадках, передбачених зазначеним Кодексом.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду безпосередність дослідження доказів означає вимогу закону про дослідження судом усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звуко- та відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Так, в апеляційній скарзі прокурор наполягав на дослідженні пояснень потерпілого ОСОБА_10 , свідків, дослідження висновку експерта №2984 від 25.10.2021, висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.10.2021 року щодо ОСОБА_8 .
Апеляційним судом ухвалено на підставі ч.3 ст.404 КПК України повторно дослідити докази, а саме: допитати потерпілого ОСОБА_10 , а також дослідити письмові докази.
Щодо допиту свідка ОСОБА_47 , то колегія суддів, враховуючи, що свідок є військовослужбовцем і на даний час перебуває у зоні бойових дій, і безпосередня його участь в судовому засіданні не можлива, тому доцільно оголосити його показання, наданні ним в судовому засіданні в суді першої інстанції.
Під час допиту в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою вину визнав частково та пояснив, що з потерпілим у нього була бійка, після якої він намагався сісти в авто і поїхати з ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та дівчатами, але потерпілий зі своїми товаришами їх не пускали. Він відмахувався перемичкою (щоб шашлик жарити). Потім сів за кермо, але ОСОБА_51 і ще з ним хтось не давав зачинити водійські двері, шарпали, стукали і в кінці ОСОБА_51 плюнув йому в обличчя. Коли він все ж таки зачинив дверку автомобіля, ОСОБА_51 наніс удар ногою по машині в дверку. Дівчата вийшли з автомобіля, коли його витягували. Він почав їхати, дав назад, але не знав, чи там хтось є чи немає, щоб не передавити нікого позаду автомобіля, почав їхати вперед, ОСОБА_51 почав навскосяк попереду автомобіля перебігати, і він зачепив ОСОБА_52 правою стороною автомобіля, пізніше його забрали. Зазначив, що ОСОБА_51 не тікав від його наїзду, а навпаки біг на перекосяк перед автомобілем. Заперечував, що їхав автомобілем на групу людей. Вказав, що технічна можливість уникнути ДТП була, однак, він не встиг зреагувати, оскільки все відбувалось дуже швидко. Не бачив, щоб на момент від'їзду ОСОБА_51 перебував у безпорадному стані. Вказав, що не знав, що робити, тому розвернувся і поїхав (був дуже в паніці). По приїзду додому до батьків біля 4-5 години ранку він з хлопцями вжив горілку. Заперечив, що сідав за кермо у стані алкогольного сп'яніння. Після наїзду хлопці забрали ОСОБА_52 .
Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що коли він зайшов до магазину АТБ, то почув, що на касі відбувався конфлікт з хлопцями, після чого він вийшов з магазину і почув суперечку на дворі, пізніше підійшов ОСОБА_33 , і з ним почалася суперечка, і підійшли знайомі хлопці ОСОБА_53 , ОСОБА_42 , ОСОБА_40 , ОСОБА_54 , ОСОБА_38 , і почалася суперечка. ОСОБА_8 витягнув з автомобіля шампур і почав кричати «я вас зараз попротикаю», після чого вони почали штовхатися, і всі відійшли в сторону, а ОСОБА_8 сів в автомобіль і почав їхати автомобілем в натовп.
Зазначив, що ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки було чутно запах алкоголю з рота, він був агресивний, очі червоні. Зазначив, що почав втікати від автомобіля в сторону, однак ОСОБА_8 викрутив на нього руля, він упав і втратив свідомість, до тями прийшов лише в Ямпільській лікарні. Наступного дня близько 9 години ранку його відвезли до міста Вінниці в лікарню, того ж дня прооперували і поставили апарат «Ілізарова», з яким він проходив два тижні, після чого поставили штир і пластину, які є і по сьогоднішній час. Вказав, що ОСОБА_8 збив його правою частиною бампера, а не наїхав колесом.
Судом оцінено показання свідка ОСОБА_15 , надані ним в суді першої інстанції. Так, свідок зазначав, що, виходячи з магазину АТБ, помітив двох людей, один з яких був обвинувачений ОСОБА_8 , які хиталися, мали нечітку мову. Коли він з ОСОБА_55 зупинилися, ті люди до них крикнули матом, чого дивися. Для уникнення нагнітання обстановки він сказав ОСОБА_56 . Що треба йти звідси. Самої бійки він не бачив.
Досліджено висновок експерта № 2894 (т. 1 арк. пров. №№210-211), згідно якого методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 1,0%.
Безпосередній допит судом апеляційної потерпілого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 , оголошення пояснень свідка ОСОБА_15 , безпосереднє дослідження висновку експерта № 2894 вказує, що доводи суду першої інстанції не відповідають дійсності, і обвинувачений ОСОБА_8 під час вчинення кримінальних правопорушень знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, 15.10.2021 ОСОБА_8 відмовився пройти обстеження на стан алкогольного сп'яніння , що підтверджує перебування його в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення ДТП.
Також заслуговують на увагу твердження апеляційних скарг щодо показань свідків ОСОБА_19 ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , які заперечили перебування обвинуваченого ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вони є знайомими обвинуваченого і є зацікавленими в уникненні ОСОБА_8 кримінальної відповідальності, і до цих показань слід ставитись критично.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду щодо недоведеності вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Проаналізувавши докази у даному провадженні у сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, перекваліфікувавши дії ОСОБА_8 з ч.2 ст. 286-1 на ч.2 ст. 286 КК України.
Сукупність перевірених та оцінених з точки зору належності, допустимості, достовірності доказів вказує на доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Відповідно до ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відтак, відповідно до ст. 420 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині із ухваленням свого вироку судом апеляційної інстанції.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відноситься до тяжких, особу винного, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання (часткове визнання вини, каяття у вчиненому, часткове відшкодування шкоди, намагання відшкодувати потерпілому завдану шкоду), відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України, та з огляду на вчинення обвинуваченим злочинів у стані алкогольного сп'яніння, його тяжкі наслідки - без звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховує колегія суддів і думку потерпілого, який переніс три операції, готується до четвертої, довгий час не міг працювати, втратив можливість займатись спортом та наполягав на реальній мірі покарання для обвинуваченого, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Думка потерпілого є чіткою та послідовною.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
Тож, виходячи із завдань мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 65 КК України щодо індивідуалізації призначеного покарання, зокрема те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також приймаючи до уваги всі вищезазначені дані про особу ОСОБА_8 та конкретні обставини кримінального правопорушення, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг прокурора та потерпілого з приводу того, що співмірним з тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень та даними про особу обвинуваченого буде покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
За змістом рішень ЄСПЛ, а зокрема у справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Отже, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально диференціюючи та індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги потерпілого в частині визначення розміру матеріальної шкоди, моральної шкоди, витрат на правову допомогу, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Приписами ч.1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пленум ВСУ у своїй постанові №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у п.9 роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до змісту Постанови ВП ВС від 15 грудня 2020 року розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а і моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Вирішуючи питання цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_57 , суд першої інстанції врахував вищевказані вимоги закону та правильно, задовольнивши вимоги потерпілого частково, визнав такий у розмірі 100.000 (сто тисяч) грн.
Апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції та вважає, що стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого саме в такому розмірі є правомірним та обґрунтованим, оскільки потерпілому було заподіяно моральну шкоду в результаті протиправних дій обвинуваченого.
Крім цього, суд першої інстанції правильно врахував те, що потерпілий ОСОБА_10 зазнав змін у житті у зв'язку з отриманими травмами, проте у потерпілого є підтримка із боку його сім'ї (батьків та сестри), хоча й втратив працездатність, однак на даний час може бути працевлаштований за його бажанням, так як за значний період часу відновився, пересувається без милиць та без сторонньої допомоги, що хоча і у не значній мірі, однак має можливість забезпечувати себе та свою сім'ю.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при визначенні розміру відшкодування з ОСОБА_8 заподіяної злочином моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_10 , достатньо було враховано обставини справи, вимоги розумності і справедливості, характер та глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, внаслідок скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення.
Тому на думку колегії суддів, Ямпільський районний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що саме 100.000 (сто тисяч ) грн. буде достатньою для відшкодування понесених потерпілим моральних страждань, що виникли внаслідок протиправних дій обвинуваченого.
Переконливих доводів, які би спростовували висновки суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, потерпілому в поданій апеляційній скарзі не наведено.
Апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_10 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1500000 грн. , шкоди, завданої каліцтвом в сумі 94800 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 78000 грн. на його користь, які задоволені судом першої інстанції частково, задоволенню не підлягають, вирок суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілого належить залишити без змін, оскільки рішення суду в цій частині законне, обґрунтоване та вмотивоване, а потерпілим не обґрунтовано необхідність збільшення суми відшкодування.
Доводи потерпілого про збільшення розміру шкоди,завданої каліцтвом та витрат на правничу допомогу, нічим не підтверджуються.
У зв'язку з цим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням за правилами ст. 420 КПК України апеляційним судом у цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга потерпілого - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 413, 420, 615 КПК, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора задовольнити .
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним за ч. 2 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України та призначити покарання :
- за ч.2 ст.286-1 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- за ч.1 ст.135 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Строк відбуття основного покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту затримання ОСОБА_8 на виконання цього вироку.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня його проголошення.
Копію вироку вручити обвинуваченому, учасникам судового засідання.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4