Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1757/23
(ЗАОЧНЕ)
20.06.2025 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Вознюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Федченко Л.В.,
справа № 677/1757/23,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
предмет позову - визнання майна особистою приватною власністю,
представник позивача - адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції справу в порядку загального позовного провадження,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
24.11.2023 представник позивача адвокат Ковальчук І.М. звернулася до суду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, та просила суд визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказала, що 17.06.2003 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі 11.05.2006 позивач придбала житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок було придбано за рахунок особистих грошових коштів позивача, отриманих нею від матері, яка на той час працювала за кордоном. Зазначені кошти, у сумі 20000 евро, було переслано на рахунок позивача в банківській установі AT «ОЩАДБАНК» саме для придбання вказаного житла та його облаштування. З метою отримання виписки з рахунку, Позивач звернулася до відділення банку, але отримала усну відмову у зв'язку з технічною помилкою в системі. Також, факт отримання позивачем коштів для придбання житлового будинку мати позивачу підтвердить особисто з судовому засіданні.
27.02.2008 позивач отримала рішення Виконавчого комітету Красилівської міської ради про надання дозволу на перепланування вказаного житлового будинку.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 13.08.2008 розірвано шлюб позивачем та відповідачем. В судовому засіданні судом було встановлено «що відповідач не відчуває обов'язків перед сім'єю, ставить її в тяжке матеріальне становище, програє на гральних автоматах сімейні кошти. Взяв кредит в банку і передав під заставу житловий будинок який їй (Позивачу) належить, а отримані кошти в сумі 30000 евро програв на гральних автоматах». Також, в судове засідання відповідачем було надано заяву, в якій він визнав позовні вимоги в повному обсязі. Також, в даній заяві відповідачем було зазначено, що він відмовляється від спільного нажитого майна на користь позивача.
У листопаді 2023 року позивач звернулася до нотаріальної контори, з метою продати вище вказаний житловий будинок. Проте, нотаріус відмовив у проведенні угоди, оскільки відсутня згода на продаж від відповідача, оскільки вказане майно було придбане позивачем під час перебування у шлюбних відносинах з відповідачем. Вказана обставина позбавляє позивача вільно розпоряджатися своїм майном.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на те, що у справі подано належні та допустимі докази, які свідчать про те, що спірний житловий будинок придбаний позивачем за особисті кошти, а тому не є об'єктом спільної сумісної вланості подружжя.
Відзив на позов відповідач до суду не подав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
12.03.2024 представник позивача адвокат Ковальчук І.М. подала до суду заяву, у якій просила розглянути подане разом із позовною заявою клопотання про витребування в АТ «Ощадбанк» відомостей про надходження міжнародних валютних переказів на ім'я ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 , протягом 2006 року, підготовче засідання просила відкласти.
11.11.2024 представник позивача адвокат Ковальчук І.М. подала до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без її та позивача участі, призначення справи до судового розгляду.
19.01.2025, 23.01.2025, 21.03.2025, 23.05.2025 представник позивача адвокат Ковальчук І.М. подала до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції.
23.05.2025 представник позивача Ковальчук І.М. подала заяву про виклик свідка ОСОБА_4
12.06.2025 представник позивача ОСОБА_5 подала клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, та долучення до справи доказу - довідки про доходи свідка ОСОБА_6 за період з 2002 по 2014 рік з перекладом.
Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не подав та про причини неявки суд не повідомив.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
11.12.2023 відкрито провадження у справі і призначено підготовче судове засідання.
20.03.2024 задоволено клопотання представника позивача Ковальчук І.М. про витребування доказу, та зобов'язано керівника акціонерного товариства «Ощадбанк» до 27.05.2024 надати Красилівському районному суду Хмельницької області відомості про надходження міжнародних валютних переказів на ім'я ОСОБА_3 ІПН: 3056812400 протягом 2006 року.
20.01.2025, 24.03.2025, 23.05.2025 вирішувались клопотання представника позивача Ковальчук І.М. про забезпечення її участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
29.05.2025 протокольною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку для заявлення клопотання про виклик та допит свідка, та задоволено клопотання представника позивача про допит свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні 29.05.2025.
12.06.2025 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Ковальчук І.М. про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки клопотання є безпідставним та необгрунтованим.
12.06.2025 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Ковальчук І.М. про долучення до справи доказу - довідки про доходи свідка ОСОБА_6 за період з 2002 по 2014 рік з перекладом, оскільки представником позивача пропущено строк для подання доказів у справі, та клопотання про поновлення пропущеного строку стороною позивача не заявлялось.
12.06.2025 протокольною ухвалою суду було ухвалено проводити заочний розгляд за наявними матеріалами справи та оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомлено, що рішення буде ухвалено та проголошено 20.06.2025.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
17.06.2003 сторони уклали шлюб.
11.05.2006 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Шлейник М.С., та зареєстровано в реєстрі за № 2150.
Згідно з вказаним договором ОСОБА_3 придбала спірний будинок у ОСОБА_7 за 40240 гривень. Договір купівлі-продажу не містить застережень, що кошти в сумі 40240 гривень належать покупцю особисто.
Спірне домоволодіння є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Разом із позовною заявою, на підтвердження позовних вимог представник позивача надала такі документи:
- копію висновку про ринкову вартість від 17.11.2023 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ;
- копію договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , укладеного 11.05.2006 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , реєстровий номер 2150;
- копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який зроблений 05.03.2008 Красилівським районним бюро технічної інвентаризації за № 17986558, про реєстрацію власником спірного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу р/н 2150 від 11.05.2006, за ОСОБА_3 ;
- копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 2369097 від 11.05.2006, згідно з яким приватним нотаріусом Шлейним М.С. зареєстровано договір купівлі-продажу від 11.05.2006, реєстровий номер 2150; технічний паспорт на житловий будиноко АДРЕСА_1 , згідно з який власником значиться ОСОБА_3 ;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 ;
- копію свідоцтва про зміну імені ОСОБА_9 на ОСОБА_4 ;
- копію витягу з рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради Хмельницької області № 717 від 27.02.2008 про надання дозволу ОСОБА_3 на добудову до житлового будинку та перепланування всередині будинку по АДРЕСА_1 ;
- копію рішення Красилівського районного суду від 13.08.2008 по справі № 2-772/08 про розірвання шлюбу між сторонами;
- заяви ОСОБА_2 про визнання позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, де зазначено, що він відмовляється від спільного нажитого майна на користь позивача;
- копію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 28.08.2008, згідно з яким ОСОБА_2 повернула своє дівоче прізвище ОСОБА_10 ;
- копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_8 від 15.07.2015
- копію рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 17.11.2017 по справі № 677/1066/17, виготовлену з ЄДРСР, та яка містить знеособлені дані учасників справи.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала суду показання про те, що вона є матір'ю позивача ОСОБА_1 , та довгий час проживає та працює в Італії. Вказала, що вона у травні 2006 року взяла у кредит 16000 доларів США у банку, та ці кошти позичила на будинок, їх мали дочка зі своїм чоловіком повернути за її (свідка) вимогою, або мали її (свідка) доглядати у старості. Свідок вказала, що кошти позичила обом - як дочці, так і зятю. При цьому, зазначила, що це мав бути будинок для дочки. Кошти вона перевела кошти через банк у місті Галео, у банку Популяре, Вегенса на ПриватБанк. В процесі її допиту, свідок змінила своє показання, вказавши, що позичені кошти вона переводила дочці через Ощадбанк. Кредит вона брала на 5 років, та погасила його через 4 роки, підтвердження цього вона немає. Свідок вказала, що вона працювала в Італії з 2006 по 2010 роки, та мала на той час дохід 1400 євро в місяць.
Докази отримання ОСОБА_4 кредитних коштів, перерахування нею цих поштів позивачу, докази погашення ОСОБА_4 кредитної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від акціонерного товариства «Ощадбанк» 12.04.2024 надійшла інформація про відсутність інформації пза 2006 рік про надходження міжнародних валютних переказів на ім'я ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 , через відсутність архівних даних, оскільки первинні касові документи та документи бек-офісу зберігаються в архіві 5 років.
Докази, що позивач придбала спірний будинок у ОСОБА_7 за власні кошти стороною позивача суду не надано.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ч. ч. 1, 3 ст. 61 СК України)
V. Оцінка суду
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, хвороба, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо) самостійного заробітку(доходу).
Згідно з до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, дії презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначений правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду 25.02.2021 у справі №335/10739/17, від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 521/1695/18 (провадження № 61-17105св20) критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) вказано, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 61-36178св18, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2641цс15, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У позовній заяві представник позивача посилалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18), та вказала, що у цій постанові: «зроблено висновок, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.»
Предметом доказування у справах про визнання майна особистою приватною власністю є встановлення обставин, які б свідчили про те, що майно було набуте одним із подружжя за особисті кошти, а не в результаті спільної діяльності подружжя під час шлюбу.
Судом у даній справі встановлено, що спірне майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , придбане позивачем ОСОБА_1 11.05.2006, тобто, під час перебування нею у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .
Позивач оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на спірний житловий будинок, та посилається, як на докази, на:
- показання свідка ОСОБА_4 про те, що вона взяла в Італії кошти в кредит, та ці кошти в 2006 році надіслала дочці ОСОБА_1 через банківську установу;
- витяг з рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради Хмельницької області № 717 від 27.02.2008 про надання дозволу саме ОСОБА_3 на добудову до житлового будинку та перепланування всередині будинку по АДРЕСА_1 ;
- рішення Красилівського районного суду від 13.08.2008 по справі № 2-772/08 про розірвання шлюбу між сторонами;
- заяву ОСОБА_2 про визнання позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, та відмову від спільно нажитого майна.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що позивачу надходили банківським переказом кошти для купівлі спірного будинку, як про це стверджувала у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є матір'ю позивача, та є заінтересованою у вирішенні справи особою, оскільки такі докази суду стороною позивача не надані.
Крім того, матеріали справи не містять доказів і того, що мати позивача - ОСОБА_4 укладала в 2006 році кредитний договір, та погашала кредитну заборгованість.
Крім того, свідок ОСОБА_4 не підтвердила, що кошти вона подарувала позивачу, оскільки вона вказала, що кошти, які вона передала, були позикою одночасно для позивача та відповідача.
Надані позивачем копії рішень Красилівського районного суду Хмельницької області:
- від 13.08.2008 по справі № 2-772/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому міститься обґрунтування позивача своїх позовних вимог, зокрема те, що відповідач «взяв кредит в банку і передав під заставу житловий будинок, який їй належить, а отримані кошти в сумі 30000 євро програв на гральних автоматах»;
- від 17.11.2017 по справі № 677/1066/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, у якому міститься обґрунтування позивача своїх позовних вимог, зокрема те, що відповідач «Взяв кредит в банку і передав під заставу житловий будинок, який належить їй, а отримані кошти в сумі 30000 євро програв на гральних автоматах. Даний факт вказує на те, що отримані кредитні кошти, відповідач використав на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї та не на її потреби. У зв'язку з цим, вона була змушена самостійно оплачувати заборгованість по кредиту, так як в іпотеку був переданий будинок, який належить їй на праві приватної власності, а це було єдине на той момент житло її та її дітей»,
не є належними доказами того, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 , позивачем ОСОБА_1 придбаний під час перебування нею у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 саме за її власні кошти.
Рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради Хмельницької області № 717 від 27.02.2008 про надання ОСОБА_3 дозволу на добудову до житлового будинку та перепланування всередині будинку по АДРЕСА_1 , не є належним доказом того, що будинок придбаний за особисті кошти позивача, а лише свідчить про надання органом місцевого самоврядування дозволу на добудову та перепланування будинку одному з подружжя, на ім'я якого зареєстрований такий житловий будинок, та не спростовує презумпцію належності будинку до спільної сумісної власності подружжя.
Надана позивачем копія заяви ОСОБА_2 про визнання позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, де зазначено, що він відмовляється від спільного нажитого майна на користь позивача, також не є належним доказом того, що спірний будинок придбаний за кошти позивача, які належали їй особисто, оскільки є лише суб'єктивною позицією сторони - відповідача ОСОБА_2 , викладеною в ході розгляду іншої справи, предметом якої не був поділ спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, наведені у судовому засіданні стороною позивача аргументи щодо придбання спірного майна за особисті кошти позивача, не підтверджено жодними належними доказами, а надані суду докази, не містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи, що оскільки позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 був набутий позивачем ОСОБА_1 за особисті кошти, а не в результаті спільної діяльності подружжя під час шлюбу, суд доходить висновку, що позивачем не спростовано презумпції права спільної сумісної власності подружжя на спірний житловий будинок, а тому в задоволенні позову слід відмовити, за недоведеністю позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
VI. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній.
Суддя Р. В. Вознюк