18.06.2025 Справа №607/12454/25 Провадження №1-кс/607/3505/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання слідчого слідчого відділу Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023211040002507 від 22.10.2023 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Воловець Воловецького району Закарпатської області, ромської національності, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, неодруженої, не працюючої, яка має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
18.06.2025 слідчий слідчого відділу Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12023211040002507 від 22.10.2023 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Клопотання вмотивоване тим, що у СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023211040002507 від 22.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як зазначає слідчий, 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилини 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та який діє по даний час.
Статтею 41 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а також що право приватної власності є непорушним.
Проте, ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки та права, як громадянка України, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустила їх порушення та вчинила злочин проти власності за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.10.2023 близько 15:25 год. у ОСОБА_4 , яка перебувала поблизу входу у приміщення під'їзду № 4 багато житлового будинку АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи задумане, ОСОБА_4 20.10.2023 близько 15:25 год. зайшла у приміщення під'їзду № 4 багато житлового будинку АДРЕСА_2 та за допомогою сходової клітки піднялась на четвертий поверх дев'яти поверхового будинку і підійшла до вхідних дверей, які ведуть у квартиру АДРЕСА_3 та скориставшись тим, що за нею ніхто не спостерігає і її дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно, з корисливих мотивів, через не зачинені на замок двері проникла у зазначене житлове приміщення, зайшла у вітальню кімнату та підійшла до шафи, після чого відкривши її із полиці викрала грошові кошти в загальній сумі 47 000 грн.
В подальшому, ОСОБА_4 , із викраденими грошовими коштами покинула приміщення квартири АДРЕСА_4 та за допомогою сходової клітки спустилася на перший поверх та 20.10.2023 близько 15:40 год. вийшла із приміщення під'їзду № 4 та попрямувала у невстановленому досудовим розслідуванням напрямку і розпорядилася ними на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 47 000 грн.
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні № 12023211040002507 від 22.10.2023 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
18.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчий вказує, що підставою до застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що узгоджується із вимогами п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваною (обвинуваченою) покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідка у кримінальному провадженні; вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
На переконання слідчого вказані ризики свідчать про неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою.
Слідчий також зазначає, що з урахуванням вищенаведених ризиків, тяжкості злочину, санкції, яка загрожує підозрюваній у разі визнання її винним, дані про особу підозрюваної, розмір застави який забезпечить її належну поведінку та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, визначених КПК, повинен становити 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваної ОСОБА_4 та виконання нею процесуальних рішень, запобіганню можливим ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, з визначенням суми застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.
У судовому засіданні захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання заперечив та зазначив, що ризики зазначені слідчим у клопотанні є недоведеними належними та достатніми доказами. Просив врахувати, що підозрювана є раніше не судимою, має на утриманні одну малолітню дитину та постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та застосувати до неї більш м'який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту у нічний час.
Підозрювана ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023211040002507 від 22.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 18.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому, в умовах воєнного стану.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та її можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-протокол прийняття заяви ОСОБА_7 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.10.2023;
-протокол огляду місця події від 22.10.2023;
-протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 23.10.2023;
-протокол про відбирання зразків для експертизи у ОСОБА_7 від 23.10.2023;
-протокол про відбирання зразків для експертизи у ОСОБА_4 від 15.11.2023;
-висновок судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/120-23/12434-Д від 24.11.2023;
-протокол огляду відеозапису від 22.11.2023;
-протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 21.11.2023;
-протокол вилучення предметів чи речей під час їх добровільної видачі від 21.11.2023;
-протоколи огляду від 22.11.2023, 01.12.2023.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред'явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.
При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.
Так, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідка у кримінальному провадженні; вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, має місце у даному випадку та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вважає, доведеним і ризик того, що підозрювана може незаконно впливати на потерпілого та свідка у кримінальному провадженні, оскільки особисті дані останніх їй добре відомі, так як вони не були засекречені під час здійснення досудового розслідування та інформація про які міститься в матеріалах кримінального провадження, а відтак підозрювана, як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на потерпілого та свідка, з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати, а беручи до уваги те, що згідно зі ст. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження, на думку слідчого судді підозрювана може чинити тиск, а також схиляти потерпілого та свідка до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні.
Так само на думку слідчого судді існує і ризик того, що підозрювана ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 не працює та законного джерела доходу не має, при цьому підозрюється у вчинення умисного корисливого злочину, який вчинений, з метою особистого збагачення. За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрювана може продовжити свою злочинну діяльність, та може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про відсутність вищевказаних ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Разом з тим, слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 винятковий за своєю суворістю запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання..
ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов'язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов'язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення ст. Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Окрім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Так, Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.
Верховенство права, невід'ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.
Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.
Вивченням особи підозрюваної ОСОБА_4 встановлено, що остання уродженка смт. Воловець Воловецького району Закарпатської області, має постійне місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, неодружена, не працює, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судима.
При розгляді клопотання слідчим суддею враховано всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; наявність на її утриманні малолітньої дитини та постійного місця проживання, та її процесуальну поведінку, зокрема те, що вона раніше не судима.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до неї найбільш суворого виняткового запобіжного заходу. Слідчий суддя враховує, що доводи органу досудового розслідування про тяжкість вчиненого злочину, не є достатнім для обрання відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваної ОСОБА_4 , беручи до уваги, не доведення прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, з посиланням лише на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою і що такий захід в даному випадку буде виправданий, враховуючи, що обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання під вартою, приходжу до висновку, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України щодо підозрюваної слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та попередить вчинення нею дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного, обставин справи, особи підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 , захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22 год. 00 хв. по 07 год.00 хв.
Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрювану обов'язки, визначені даною нормою закону, обсяг яких є достатнім для забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 206, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділу Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22 год. 00 хв. по 07 год.00 хв.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки передбачені статтею 194 КПК України, а саме:
- з'являтися до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали та обов'язків, покладених судом, визначити до 23 год. 59 хв. 18.08.2025.
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні, а також на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_4 .
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваній ОСОБА_4 негайно після її оголошення та прокурору.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 20.06.2025 о 13 год. 45 хв.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1