Справа № 587/4368/24
25 березня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 СУ № 2171/2024 від 19.11.2024 р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. З ст. 210 КУпАП за те, що він без поважних на те причин не прибув за персональною повісткою 24.10.2024 р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В оскаржуваній постанові також зазначено, що тим самим він порушив підпункт 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів», що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позивач зазначав, що він отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24.10.2024 року для поновлення даних. Однак він проживає в с. Кияниця Сумського району, а це зона бойових дій, тому не завжди можна виїхати. Крім того, ще одна причина несвоєчасної явки - черга на стаціонарне лікування для встановлення діагнозу. 19 листопада 2024 року він з'явився до РТЦК, де йому видали оскаржувану постанову, яку він вважає незаконною, оскільки вона винесена з порушенням закону. Зокрема, в постанові немає посилання на докази, що він є громадянином України, який перебуває на військовому обліку. До того ж справа має розглядатися за місцем вчинення правопорушення , однак в оскаржуваній постанові не наведено доказів , що він перебував з дня набрання чинності законом ( 18.05.2024р.) та протягом наступних 60 днів на території, яка знаходиться в юрисдикції відповідача, відтак доказів того. Що відповідач мав право розглядати справу не надано. Відповідачем було порушено його право на захист, розглянувши справу у його, позивача , відсутність. Не надано доказів, що саме ОСОБА_3 розглянув справу , а не інша особа. В постанові не вказані мотиви, на яких постанова базується, відповідач формально підійшов до розгляду справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої вимоги в повному обсязі.
Відповідач в відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності у порядку і спосіб, передбачений законом, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши правові позиції сторін, суд приходить до наступних висновків.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 СУ № 2171/2024 від 19.11.2024 р. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 3 ст. 210 КУпАП за те, що він без поважних на те причин не прибув за персональною повісткою 24.10.2024 р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В оскаржуваній постанові також зазначено, що тим самим позивач порушив підпункт 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів», що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Наявність вини є обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Це означає, що для накладення адміністративного стягнення необхідно довести, що особа вчинила правопорушення умисно або з необережності.
Системний аналіз законодавства дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, а також на встановлений порядок управління.
Вина може проявлятися у формі умислу (коли особа усвідомлювала протиправність своїх дій і бажала їх настання) або необережності (коли особа не усвідомлювала протиправність своїх дій, але повинна була і могла їх передбачити).
У справах про адміністративні правопорушення суд або інший уповноважений орган встановлює вину особи, яка притягається до відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення є документом, який доводить вину особи, якщо в ній зазначено, що особа вчинила правопорушення умисно або з необережності. У разі відсутності вини особи у вчиненні правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю. З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав одночасно 2 повістки.
Зокрема, повістку №27199 ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 для уточнення персональних даних та проходження ВЛК та визначення призначення на особливий період. Дата явки - 24 жовтня 2024 року.( ар.с. 11).
Крім того, ОСОБА_4 отримав повістку ІНФОРМАЦІЯ_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 для уточнення даних. Дата явки - 24 жовтня 2024 року ( ар.с.25).
Таким чином, ОСОБА_1 не міг одночасно з'явитися і до ІНФОРМАЦІЯ_3 і до ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже його вини в неявці до ІНФОРМАЦІЯ_1 немає.
За таких обставин суд виходить з того, що постанова СУ № 2171/2024 від 19.11.2024 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 передчасно, без врахування зазначених вище обставин, а тому вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Що стосується інших підстав, на які посилався позивач в позові, то суд, постановляючи судове рішення, керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відтак, інші аргументи позивача, наведені ним на підтвердження своїх вимог, не потребують детальної відповіді на кожний аргумент.
На підставі викладеного, керуючись ст.286 КАС України, на підставі ст.ст.19, 72, 241, 242, 246 КАС України, ст.287 КУпАП, ч. 2 ст. 210 КУпАП, 277, 277 2 КУпАП, ст.235, 268 КУпАП, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_5 серія СУ № 2171/2024 від 19.11.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко