Справа №521/2541/25
Провадження №2/521/2986/25
17 червня 2025 року
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мурзенко М.В.,
при секретарі - Корнієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату грошової компенсації за частину спільного майна подружжя, -
У лютому 2025 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовом представник ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату грошової компенсації вартості частки в спільному майні подружжя, в якому просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача грошові кошти у розмірі 63 076,84 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 1998 року.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси в березні 2013 року шлюб між сторонами було розірвано. За час спільного проживання у шлюбі сторонами по справі було придбано спільне сумісне майно у вигляді автомобілю Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , будинку, земельною ділянкою площею 0,25 га, кадастровий номер 5121880700:05:001:0010 та земельною ділянкою площею 0,5470 га кадастровий номер 5121880700:05:001:0011 за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт № 512188071000429 від 07.10.2011 року. Все майно оформлене на ім'я відповідачки ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2024 року земельні ділянки та будинок визнано спільним сумісним майном подружжя, що придбано під час шлюбу та було поділено між сторонами по частині кожному. В частині поділу автомобіля суд відмовив у задоволенні позову з підстав, що позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідачки грошової компенсації частини вищевказаного автомобілю. У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 року по справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні на 01 квітня 2025 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.04.2025 року по справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2025 р.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX назву Малиновського районного суду міста Одеси змінено на Хаджибейський районний суд міста Одеси.
Позивач до судового засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача - адвокат Назаренко І.М. в судове засідання не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності. В заяві вказала, що підтримує позовні вимоги, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка - ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилась, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялась належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.
За таких обставин суд, зі згоди представника позивача, ухвалює заочне рішення, згідно до ст.280 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 09 жовтня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Малиновської райадміністрації виконкому Одеської міськради, актовий запис № 507. (а.с.9)
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2013 року по справі №521/838/13-ц шлюб між сторонами було розірвано. (а.с.10-11)
За час перебування у шлюбі з 9 жовтня 1998 р. по 01 березня 2013 р. подружжям ОСОБА_3 було придбано наступне майно на ім'я ОСОБА_2 , а саме:
- автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , дата оформлення права власності 10.01.2006 р.
- нерухоме майно будинок, земельна ділянка площею 0,25 га кадастровий номер 5121880700:05:001:0010 та земельна ділянка, площею 0,5470 га кадастровий номер 5121880700:05:001:0011 за адресою: АДРЕСА_2 , державний акт № 512188071000429 від 07.10.2011 р.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2024 року у справі № 521/23436/23 автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , будинок за адресою: АДРЕСА_2 , державний акт № 512188071000429 від 07.10.2011 р, земельна ділянка площею 0,25 га кадастровий номер 5121880700:05:001:0010, земельна ділянка, площею 0,5470 га кадастровий номер 5121880700:05:001:0011 визнано спільним сумісним майном, що придбано під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Рішенням суду майно поділено по частки кожному із сторін. (а.с.12-15) В частині поділу автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , суд відмовив у задоволенні позову про поділ майна та зазначив, що виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або коли є неможливим (ч. 2 ст.183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на отримання від інших співвласників грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (абз. 1 ч. 2 ст. 364 ЦК).
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2024 року у справі № 521/23436/23 набрало законної сили.
Згідно Ухвали Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2023 року про забезпечення позову у справі № 521/23436/23 накладено арешт на автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.18-20)
Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС в Одеській області на адвокатський запит згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль Chevrolet Aveo, 2005 р.в., об'єм двигуна 1498 куб.см. був зареєстрований 10.01.2006 року в ВРЕР № 1 м. Одеси за ОСОБА_2 та станом на 13.09.2023 року значиться зареєстрованим за нею по теперішній час. (а.с.16-17)
Згідно висновку експертного дослідження від 22.12.2023 року за № ЕД-19/116-23/21884-АВ середня ринкова вартість транспортного засобу «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2 , станом на 04.12.2023 складала 126 153,68 грн. (а.с.21-22)
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення частини першої статті 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).
У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім'єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 757/64512/16-ц (провадження № 61-12274св21) зазначено: « Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20))».
У пункті 50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин, враховуючи, що фактично спірний автомобіль знаходиться у фактичному володінні та користуванні відповідачки, зареєстрований на нею, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача грошової компенсації вартості частки автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 63 076,84 грн. з підстав, визначених ч. 2 ст. 364 ЦК України.
Суд зауважує, що право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 грн. 20 коп. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 92, 258-259, 263-265, 268 ,280-285 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату грошової компенсації за частину спільного майна подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації, АДРЕСА_3 ) грошову компенсацію вартості належної ОСОБА_1 (однієї другої) частки автомобіля Chevrolet Aveo, номер кузова - НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 63 076 (шістдесят три тисячі сімдесят шість) грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації, АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний термін.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: