Справа № 496/3529/24
Провадження № 1-кс/496/1072/25
17 червня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62024150020000201 від 14.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підозрюваному: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби призваного за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу 335 роти резерву НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Слідчий СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області, звернулася до суду з клопотанням, в якому просить продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
При цьому посилається на те, що згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до указу Президента України ОСОБА_6 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, який згодом продовжувався. Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
09.08.2022 відповідно до Указу президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та набуття чинності Указу президента «Про загальну мобілізацію» та виконання вимог мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України № 32/321/501/13т ОСОБА_4 призвано на службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №252 від 31.08.2023 солдата ОСОБА_4 визнано таким, що з 01.09.2023 зараховано до списків частини, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу 335 роти резерву НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат»
Згідно положень п. 4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України.
Відтак, з 08.08.2022, тобто з дня направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Будучи військовослужбовцем військової служби, призваним за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях.
Так, солдата резерву взводу резерву рядового складу 335 роти резерву НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат» ОСОБА_4 відповідно до наказу військової частини НОМЕР_2 №287 від 29.09.2023 на підставі рапорту солдата ОСОБА_4 строком на 15 діб (у другу частину щорічної основної відпустки за 2023 рік) з 01 по 15 жовтня 2023 року, відбув у місто Черноморськ, Одеської області.
Проте, солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану 16.10.2023 не з'явився вчасно без поважних причин до місця служби, а саме до розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
22.04.2024 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повідомлено ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 25.11.2024 було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 15.05.2025 досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні було відновлене у зв'язку із встановленням місцезнаходження підозрюваного та його затриманням в порядку ст.191 КПК України.
15.05.2025 слідчим суддею Біляївського районного суду Одеської області задоволено клопотання слідчого та відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та визначеного його утримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
16.06.2025 винесена постанова про продовження строку досудового розслідування до 3 місяців, тобто до 22.07.2025.
Водночас, закінчити досудове розслідування, у передбачений п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України строк, протягом 2 (двох) місяців з дня повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не представляється можливим, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення у вказаних матеріалах досудового розслідування необхідно виконати наступне: долучити висновок призначеної амбулаторної судово-психіатричної експертизи підозрюваного ОСОБА_4 ; виконати вимоги, передбачені ст. ст. 290, 291 КПК України, а саме: відкрити матеріали стороні захисту та скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі дії, необхідність в яких виникне під час проведення досудового розслідування.
Прокурор у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягала, посилаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні щодо існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 , заперечувала проти задоволення клопотання, при цьому посилалася на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, її підзахисний не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування, суду, впливати на свідків чи вчинити інше правопорушення, тому просила застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На підставі п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину та до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м'якого виду запобіжного заходу.
ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що від тяжкості залежить покарання, яке ОСОБА_4 зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК України) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Санкції статті відносять інкриміновані кримінальні правопорушення до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, підозрюваний ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 з метою ухилитися від військової служби, існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_4 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_4 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону.
У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього.
п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільно небезпеку злочину, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків, які є його співслужбовцями та в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, змінити покази на свою користь, до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, тому встановлена наявність ризиків, та все вищевказане свідчить, що на даний час є підстави для продовження строку тримання підозрюваного під ватрою під вартою без визначення застави, оскільки інші менш суворі заходи не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним КПК України та дотримання належної поведінки.
Вирішуючи питання про можливість застосування до ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує положення ч. 4 ст.183 КПК України, які визначають, що підчас дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням обставин кримінального провадження та враховуючи те, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд не визначає йому розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів не сприятиме запобіганню ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62024150020000201 від 14.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підозрюваному ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.07.2025 року, в межах досудового розслідування в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1