Справа № 137/771/23
"11" червня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,
за участю секретаря Іванової І.О.,
сторін у справі
представника позивачів - адвоката Гурби М.В.,
представників відповідача ОСОБА_1 - адвокатів Мишковської Т.М.,
Ткачук В.В.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Грушко Ж.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (законного представника ОСОБА_6 ), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_7 , про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно, витребування майна,
Суть звернення
05.07.2023 представник позивачів - адвокат Гурба М.В., уповноважений на підставі ордерів серії АВ № 1079189 та № 1079109 від 07.06.2023 (а.с. 59- 60 том 1), звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що ОСОБА_8 , відповідач ОСОБА_1 , а також треті особи - ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - є братами та сестрами. Їхні батьки - ОСОБА_10 (дід позивачок) і ОСОБА_11 (баба позивачок) - під час шлюбу набули у спільну сумісну власність житловий будинок АДРЕСА_1 , а також право на земельну частку (пай).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10 . Після його смерті відкрилася спадщина на: 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну частку (пай). Заповіт за життя він не складав, що підтверджується витягом з реєстру від 09.03.2006. Спадкоємцями першої черги стали дружина ОСОБА_11 та його діти. Фактично спадщину прийняла лише дружина шляхом вступу у володіння, інші спадкоємці заяв не подавали.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_11 . Після її смерті відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні частки (паї) на підставі сертифікатів серії ВН № 0463171 та № 0463172 від 21.10.1997.
Згідно із заповітом від 17.04.2001, все майно заповідано трьом дітям: ОСОБА_8 (батькові позивачок), ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Фактично спадщину прийняли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується документами (акт від 07.10.2022, відповідь на адвокатський запит № 86 від 14.10.2022, погосподарська книга, спадкова справа № 89/2006). ОСОБА_7 спадщину не приймала.
Таким чином, представник вважає, що батько позивачок та ОСОБА_9 набули по 1/2 частці у спадковому майні. Батько позивачок прав на спадщину не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 . Позивачки, як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину після нього, отже кожній, як на думку їх представника, належить по 1/4 частці у спірному будинку та правах на земельні частки.
Однак позивачки не змогли оформити право власності, оскільки з'ясувалося, що 09.10.2020 відповідач ОСОБА_1 звернувся до Літинської державної нотаріальної контори заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька. Нотаріусом видано свідоцтво № 1- 1618, яким підтверджено право відповідача на житловий будинок.
14.06.2022 між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_12 укладено договір купівлі - продажу будинку та земельної ділянки які є предметом спору.
Позивачки вважають, що відповідач ОСОБА_1 неправомірно отримав спадщину, оскільки не прийняв її у встановлений строк (не подав заяву, не вступив у володіння), а також не входив до складу спадкоємців за заповітом після смерті матері. Тому немає правових підстав для виданих свідоцтв, які слід визнати недійсними.
Позивачки вважають, що внаслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 було порушено їхнє право на отримання 1/2 частки у спірному будинку та земельних частках (паях).
За вказаних підстав представник позивачок просив суд:
1. Встановити юридичний факт, що батько позивачок - ОСОБА_8 - прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Визнати недійсними:
- Свідоцтво про спадщину від 09.10.2020, видане ОСОБА_13 , про право власності ОСОБА_1 на будинок у с. Дашківці.
- Свідоцтво про спадщину від 09.03.2006, видане ОСОБА_13 , про право на земельну частку, належну померлому ОСОБА_10
- Свідоцтво про спадщину від 09.03.2006, видане ОСОБА_13 , про право на земельну частку, належну ОСОБА_11 .
3. Визнати право власності ОСОБА_4 на:
- 1/4 частку будинку у селі Дашківці.
- 1/4 частку земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування будинку.
- 1/4 частку земельних ділянок площею 1,1184 га та 1,0995 га для сільськогосподарського виробництва.
4. Визнати право власності ОСОБА_3 на:
- 1/4 частку будинку у селі Дашківці.
- 1/4 частку земельної ділянки площею 0,25 га.
- 1/4 частку земельних ділянок площею 1,1184 га та 1,0995 га.
5. Витребувати від ОСОБА_1 частки земельних ділянок та передати їх позивачкам.
6. Витребувати від ОСОБА_14 частки будинку та земельної ділянки і передати їх позивачкам.
Процесуальні дії
Представником позивачок було первісно подано позов до наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно, витребування майна
21.07.2023 судом було відкрито провадження у справі та за клопотанням представника позивачок - адвоката Гурби М.В. витребувано з Літинської державної нотаріальної контори копії спадкових справ: № 100/2006 щодо майна померлого ОСОБА_10 та № 89/2006, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 . Крім того, були витребувані у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Жуковської І.В. копії договору купівлі- продажу від 14.06.2022 № 487, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , а також нотаріальної справи щодо посвідчення цього договору. (а.с. 74 том 1).
14.03.2024 провадження у справі було зупинене до припинення перебування відповідача ОСОБА_12 у складі Збройних Сил України (а.с. 77 том 2), з огляду на те, що 03.08.2023 він був призваний на військову службу під- час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 17, 38 том 2).
25.03.2024 було відновлено провадження у справі, оскільки 20.03.2024 представник позивачів - адвокат Гурба М.В. надіслав на електронну адресу суду клопотання про поновлення провадження у справі яким повідомляє, що відповідач у справі ОСОБА_12 загинув під час виконання бойового завдання (а.с. 90 том 2). Також вказаною ухвалою судом витребувано актовий запис про смерть ОСОБА_12
15.04.2024 судом зупинено провадження справі, до з'ясування кола спадкоємців ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 111 том 2).
16.09.2024 відновлено провадження у справі та витребувано відомості із Вінницької районної державної нотаріальної контори щодо заведення спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та спадкоємців, які прийняли спадщину після його смерті (а.с. 118 том 2).
09.12.2024 задоволено клопотання представника позивачів та залучено до участі в справі у якості належних відповідачів після смерті відповідача ОСОБА_12 його правонаступників - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , в якості законного представника малолітньої ОСОБА_6 (а.с. 11 том 3).
20.01.2025 представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Грушко Ж.В. (уповноважена представляти інтереси відповідачки ОСОБА_2 на підставі ордеру серії АВ № 1173706 від 07.01.2025 (а.с. 50 том 3) надіслано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, яким вона підкреслює необхідність фактичного управління спадковим майном для правомірного прийняття спадщини, що має бути підтверджено належними доказами. У підсумку, наголошується на відсутності належних доказів про вступ у володіння спадковим майном батьком позивачок ОСОБА_8 і правових підстав для задоволення позову. Решту вимог вважає похідними, а тому вважає, що вони також не підлягають до задоволення, оскільки нерозривно пов'язані з основою вимогою (а.с. 75- 83 том 3).
25.02.2025 судом ухвалено виключити з переліку третіх осіб ОСОБА_9 , у зв'язку зі смертю останньої (а.с. 148 том 3).
27.02.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Мишковською Т.М. через підсистему «Електронний суд» подано письмові пояснення по суті спору якими вона просила відмовити у задоволенні позову на підставі того, що позивачі не надали доказів прийняття спадщини батьком позивачок, ОСОБА_8 , а також не вчинили належних дій для її отримання. Вказано, що спадкоємець помер після відкриття спадщини, проте позивачки, будучи трансміссарами, не подали заяви про прийняття спадщини в установлені строки. Також наголошувалося на відсутності правових підстав для поновлення пропущеного строку на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії (а.с. 160- 162 том 3).
24.03.2025 представником позивачок - адвокатом Гурбою М.В. через підсистему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі якими він спростовує позиції представників відповідачів, зокрема хоча представник ОСОБА_2 стверджує, що в позовній заяві не було подано вимоги про встановлення факту прийняття спадщини, але на думку ОСОБА_15 ці твердження безпідставні, оскільки в позовній заяві наведені аргументи та докази, які суд має оцінити. Вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, тоді як доводи відповідачів є безпідставними (а.с. 168- 170 том 3).
23.04.2025 представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Грушко Ж.В. через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на додаткові пояснення ОСОБА_15 яким вважає необхідним подання окремої позовної вимоги про встановлення фактичного вступу в управління спадковим майном дружиною ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , оскільки без цього факту неможливо розглядати інші вимоги. Також зазначає, що позивачі не надали достатніх доказів, підтверджуючих фактичний вступ у володіння спадковим майном ОСОБА_8 після смерті матері, адже наявні документи містять суперечності. Також вказується на те, що ОСОБА_12 набув право власності на спірне майно шляхом укладення договору купівлі- продажу, і позивачі не довели відсутність правових підстав для витребування майна у добросовісного набувача. ОСОБА_16 стверджує, що задоволення позовних вимог призведе до неправомірного втручання у права відповідачів як добросовісних набувачів, що є підставою для відмови у задоволенні позову (а.с. 194- 197 том 3).
Судовий розгляд
Позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до судового засідання не з'явились. Натомість їх представник - адвокат Гурба М.В. у судовому засіданні 11.06.2025 під-час судових дебатів виступив з промовою якою підтримав позовну заяву та просив її задовольнити. Він наголосив, що з підстав, які встановлені під-час розгляду справи, чітко визначено, що житловий будинок, земельна ділянка та земельні паї належали родині ОСОБА_17 . Після смерті діда спадщину прийняла баба. Після смерті баби спадщина була прийнята батьком довірительок і його сестрою за заповітом шляхом вступу у володіння майном. ОСОБА_15 зазначив, що ця обставина була визнана відповідачем ОСОБА_1 і підтверджена відповідним документом, а саме актом за участі сусідів, і довідками, які досліджувалися про встановлення опікунства. Він підкреслив, що батько довірительок проживав у спірному будинку і, хоча не оформив право власності, відтак фактично прийняв спадщину. Адвокат наголосив на відсутності доказів у спадкових справах, що відповідач ОСОБА_1 приймав спадщину або фактично вступав у володіння, тому вважає, що немає підстав для оформлення свідоцтв про право на спадщину. Він також зауважив, що згідно з положеннями як старого, так і нового законодавства, заява про відмову від спадщини має бути подана протягом 6 місяців, а наявні заяви датовані поза цим терміном. ОСОБА_15 стверджував, що відповідач ОСОБА_1 незаконно реалізував частину майна ОСОБА_12 , і відповідно, договори є також незаконними. Щодо строків позовної давності, він зазначив, що вони не порушені, посилаючись на п. 12 ЦК України, згідно з яким строки позовної давності були зупинені на період карантину, а потім на період воєнного стану. На завершення адвокат Гурба М.В. підкреслив, що витребувати майно можна лише у добросовісного набувача, і що його довірительки розуміють становище ОСОБА_2 , але наполягають на своїх правах. Він підтримав позов і просив суд його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання 11.06.2025 не з'явився. Часом раніше у судовому засіданні дав покази про те, що спадщину він прийняв шляхом подання заяви, проте не пам'ятає деталей цього процесу. На момент смерті батька в 1997 році він проживав окремо. На момент смерті матері мешкав у м. Вінниця. Він не пам'ятає, як оформлював документи, але вважає, що паї отримав і вони є у його власності. Будинок був проданий ОСОБА_12 , який зараз на фронті. Гроші від продажу будинку були передані на потреби армії його зятю та внуку. Після похорону матері ОСОБА_9 потрапила до лікарні. Опікуном над ОСОБА_9 був він, оскільки брат ОСОБА_8 зловживав алкоголем. У 40 років ОСОБА_8 звільнили з роботи. Після смерті матері ОСОБА_8 до будинку не приїжджав. ОСОБА_9 не отримувала від нього допомоги, навпаки, допомога була потрібна йому, оскільки він вживав алкоголь. У ОСОБА_8 була квартира, яку його доньки продали. Він жив у цій квартирі з 1980 року. Також зазначив, що іноді ОСОБА_8 вдавався до насильства щодо ОСОБА_9 .
Представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ткачук В.В. (уповноважена представляти інтереси відповідача на підставі ордеру серії АВ № 1209495 від 11.06.2025 (а.с. 38 том 4) у судовому засіданні виступила з промовою та зазначила, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнаються. Вона наголосила на відсутності в матеріалах справи доказів прийняття спадщини ОСОБА_8 , зазначивши, що вступ у володіння спадщиною не визнається. ОСОБА_18 стверджувала, що батько позивачок не прийняв спадщину і не вчиняв дій щодо реалізації прав на спадщину. Адвокат послалася на спадкову трансмісію, підкресливши, що спадкоємець має вчинити самостійні дії, які засвідчують його волевиявлення. Вона звернула увагу суду на необхідність подання двох окремих заяв або однієї заяви про прийняття обох спадщин, посилаючись на статті 1220 та 1268 ЦК України. Адвокат Ткачук В.В. вважає, що позивачі не можуть спадкувати за спадковою трансмісією, оскільки не вчинили дій, що засвідчують їх волевиявлення щодо прийняття спадщини. На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Вона також зазначила, що інформація про понесені судові витрати буде надана протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.
Відповідачка ОСОБА_5 (законний представник ОСОБА_6 ) до судового засідання повторно не з'явилась, хоча багаторазово повідомлялась про місце, дату та час судового засідання за зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не попередила, будь- яких клопотань на адресу суду не надала (а.с. 25 том 3, 6- 7 том 3, 33- 34 том 4).
Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання 11.06.2025 не з'явилась. Натомість її представниця - адвокат Грушко Ж.В. у судових дебатах виступила з промовою, якою вважає, що предметом доказування у справі є саме факт спільного проживання батька позивачок з матір'ю на час її смерті. Вважає, що наданий стороною позивача акт, підписаний головою сільської ради та сусідами, не може вважатися належним доказом, оскільки свідки ОСОБА_19 і ОСОБА_20 підтвердили, що не читали документ перед підписанням, і не знали про його можливі юридичні наслідки. Також вказала на неналежність витягів із погосподарської книги, адже вони датуються 1984-1985 роками, а на момент смерті матері в 1997 році зазначена була лише дочка ОСОБА_21 . Факт проживання батька позивачів не підтверджується й іншими матеріалами, зокрема рішенням суду про визнання ОСОБА_9 недієздатною, яке лише згадує про брата, не конкретизуючи період проживання, та вказує на аморальний спосіб його життя і незадовільний стан житла. Адвокат Грушко звернула увагу, що після смерті батька спадкоємці відмовилися від спадщини, а після смерті матері - відмовились на користь ОСОБА_21 . Саме на підставі цих відмов було видано свідоцтво про право на спадщину. Аргументи позивачок про юридичну незначущість таких відмов є безпідставними. Крім того, дії нотаріуса не оскаржувалися, скарг не подавалося. Щодо вимог про витребування частки майна - представник відповідача зазначила, що сторона позивача не довела набуття спадщини, а сам спосіб захисту обрано помилково, оскільки не вирішено питання щодо інших співвласників. У репліці адвокат Грушко наголосила: відсутність доказів фактичного володіння і користування спірним майном позбавляє позивачок правових підстав вважатися спадкоємцями. Подані раніше відмови від спадщини є чинними, а жодних правових порушень не встановлено. У зв'язку з викладеним, адвокат просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заявила, що інформація про понесені судові витрати буде надана протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.
У репліці представник позивачок - адвокат Гурба М.В. зазначив, що представник відповідача помилково акцентує на факті спільного проживання батька позивачом зі своюєю матір'ю (спадкодавцем). Вважає, що визначальною умовою для встановлення юридичного факту прийняття спадщини є факт вступу у володіння майном. Навіть якщо особа лише приїжджала на вихідні, це може розцінюватися, як користування спадковим майном.
Також представник позивачок заперечив посилання іншого представника відповідача на пропущення строку для прийняття спадщини, наголосивши, що в даному випадку можлива спадкова трансмісія, тобто коли спадкоємець не встиг прийняти спадщину у встановлений строк, право переходить до його спадкоємців.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_7 до судового засідання не з'явилась. 19.09.2023 надіслала на адресу суду заяву, відповідно до якої просила розгляд справи проводити у її відсутність (а.с. 188 том 1).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Досліджені докази
На підтвердження позовних вимог представником позивачок - адвокатом Гурбою М.В. надано наступні докази.
Так, відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 19 том 1) батьками ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначені ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .
Свідоцтвом про народження (а.с. 20 том 1) зазначається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Свідоцтвом про народження (а.с. 21 том 1) зазначається, що батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Згідно свідоцтва про право приватної власності (а.с. 22 том 1) ОСОБА_10 зазначений власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Відповіддю за № 12 від 03.02.2023 (а.с. 23 том 1) Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області означається про те, що ОСОБА_10 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживали та були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 з 1944 року - по день смерті. У свою чергу ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживала до дня смерті чоловіка ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 .
Вищезазначена інформація підтверджується також виписками з погосподарських книг (а.с. 24-29 том 3).Натомість суд звертає увагу на виписки з погосподарської книги за 2001- 2005 роки та 1996- 2000 роки, котрими зазначається, що разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживала лише їхня дочка - ОСОБА_9 .
Рішенням Дашковецької сільської ради за № 945 від 18.09.2015 (а.с. 30 том 1) вул. «Косіора» перейменована на вул. «Стельмаха».
Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с. 33 том 1) ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про смерть (а.с. 35 том 1) ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно заповіту від 14.07.2001 (а.с. 36 том 1 ) ОСОБА_11 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом буде мати право - заповідає ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в рівних долях.
Актом від 07.10.2022 (а.с. 37 том 1) ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_20 зазначають, що ОСОБА_8 проживав з своєю матір'ю ОСОБА_11 перед її смертю за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 після смерті своєї матері ОСОБА_11 продовжував проживати в будинку по АДРЕСА_1 , здійснював фактичне володіння і користування вказаним будинком, в тому числі догляд за будинком та територією біля нього.
Відповіддю Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області за № 86 від 14.10.2022 (а.с. 38 том 1), яка складена на підставі свідчення сусідів зазначається про те, що 07.10.2022 було складено акт опитування сусідів. ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживав зі своєю матір'ю, ОСОБА_11 до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 в с. Дашківці. Після її смерті ОСОБА_27 переважно проживав там на вихідні та доглядав за будинком. Також там жила його сестра, ОСОБА_9 . ОСОБА_11 та ОСОБА_10 виділялися земельні паї, які успадкував ОСОБА_1 .
Зазначена інформація підтверджується також свідоцтвом про право на спадщину за законом (на земельні частки) після смерті ОСОБА_11 (а.с. 39,40 том 1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2020 (а.с. 43 том 1) Спадкоємцем житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 є його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно свідоцтва про смерть (а.с. 46 том 1) ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свідоцтвами про народження (а.с. 48,49 том 2) підтверджується обставина того, що позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , являються доньками ОСОБА_8 .
Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.11.2020 (а.с. 50 том 1) зазначається про те, що позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 являється спадкоємцями до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 по частці. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається із 1/3 (однієї третьої) частки квартири під номером АДРЕСА_2 , належної в 1/4 (одній четвертій) частці особисто померлому.
Договором купівлі- продажу земельної ділянки та житлового будинку від 14.06.2022 (а.с. 134 том 1) ОСОБА_12 придбав у ОСОБА_1 нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, кадастровий номер 0522482200:06:002:0540, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та розташований на ній житловий будинок з прибудовою господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
23.06.2015 рішенням Літинського районного суду Вінницької області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , визнано недієздатною та встановлено над нею опіку призначивши опікуном ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 95 том 3).
За клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Грушко Ж.В. у судовому засіданні були допитані наступні свідки.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 дала покази про те, що їй відомо, що відповідачка ОСОБА_2 придбала будинок у селі, і наразі між родичами ОСОБА_17 існують непорозуміння. Будинок був придбаний у 2020 році ОСОБА_12 . Він із ОСОБА_2 проживали там разом, але потім він пішов на війну, і ОСОБА_2 залишилася жити там сама. Після загибелі ОСОБА_12 вона також продовжила там жити. ОСОБА_2 звернулася до свідка, оскільки виникли конфлікти між родичами. Був складений акт обстеження, у якому сусіди пояснили, що ОСОБА_8 проживав у будинку протягом попередніх років, але насправді, зазвичай приїздив тільки на вихідні. Свідок зазначила, що не бачила його проживання, він періодично приїздив лише на вихідні, хоча взимку там не проживав, оскільки будинок був у неналежному стані для зимівлі. Ця інформація їй стала відомою з акту від сусідів. Вона також зауважила, що після того, як ОСОБА_9 перевели до будинку для людей похилого віку то до будинку ніхто не навідувався. Також вказала, що будинок був у незадовільному стані. Свідок вказала, що не заходила всередину, але бачила, що будівля потребує ремонту. Згідно з актом сусідів, ОСОБА_8 приїздив тільки на вихідні. Свідку невідомо про те, чи здійснювався догляд за будинком після смерті ОСОБА_11 . На момент її смерті, за словами сусідів, там було видно, що стіни будинку знаходились у аварійному стані. Свідок підписала акт, складений на основі свідчень сусідів прізвища ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , і підтвердила, що засвідчила їх слова. Акт було складено у 2022 році за заявою ОСОБА_4 , і свідок виразила сумнів щодо стану будинку на той момент. Вона не могла оцінити стан будинку на 2022 рік, оскільки не зверталася до ОСОБА_31 або до інших власників. Свідок підтвердила, що перед цим підписувала якийсь акт на прохання ОСОБА_4 і бачила лише договір купівлі- продажу, а у 2022 засвідчувала в акті проживання за словами сусідів. Її знання обмежуються лише свідченнями сусідів.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомила суду, що їй відомо про угоду купівлі- продажу будинку. Вона підтверджує, що до неї зверталась ОСОБА_4 , оскільки оформлювали спадщину. Вона підписала документи, не звертаючи уваги на текст. Пізніше їй почали телефонувати, повідомивши, що їй потрібно з'явитися в суд та дати покази та повідомили, що справа стосується ОСОБА_1 .. Дала покази, що покійний ОСОБА_8 , залишив після себе лише душевнохвору ОСОБА_9 . Свідок зазначає, що ОСОБА_8 за молодості пішов вчитися, а потім працював, батьки і купили квартиру у м. Вінниці. Ситуація між колишніми власниками будинку залишалася напруженою, ніхто раніше не пропонував допомоги, адже ОСОБА_9 , яка проживала у будинку була обузою - сусіди доглядали за нею. ОСОБА_9 - сестра ОСОБА_8 .. Свідок підтверджує, що свого часу сусіди доглядали за ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_8 не хотів приймати рішення стосовно її переведення. Після смерті батьків лише ОСОБА_9 залишалася в будинку. Свідок знає про акт, який підписала на прохання ОСОБА_4 . Щодо ОСОБА_8 повідомила, що він часто приїжджав, зокрема вночі, оскільки міг випити і не зміг би їхати додому. По дому не проводив ремонтів. Хотів збудували загородження, яке потім продав матеріали для цього загородження. Стан будинку на момент смерті батьків був аварійним, у будинку стіни були в поганому стані. ОСОБА_9 потрібні були медичні процедури, вона іноді залишалася в лікарні. Свідок вказує на проблеми з знаходженням серед людей, і підтверджує, що сусіди допомагали їй. Перед оформленням у будинок для людей похилого віку ОСОБА_9 почала втрачати контроль, її стан погіршувався. Свідок підписала документи 07.10.2022, не читала їх уважно, оскільки думала, що це лише оформлення спадщини. Ніхто не попередив про серйозність ситуації, і вона не знала, що це може призвести до значних юридичних наслідків. Від себе зауважила, що ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , які купили будинок, доклали зусиль, але ситуація для них залишається неясною.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про її заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, її показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Від решти свідків представниця відповідача ОСОБА_2 - адвокат Грушко Ж.В. відмовилась у судовому засіданні 27.05.2025, оскільки з її слів один свідок похилого віку і не може прибути до залу, а інша знаходиться закордоном.
Покази свідків допитаних у судовому засіданні підтверджується також і відповіддю Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області за № 08-01/4-10 від 24.01.2025 на відповідь адвокату Грушко Жанні (а.с. 198 том 3) згідно якої зазначається про те, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в період з 14.04.1997 року по 18.02.2020 року за адресою АДРЕСА_1 не був зареєстрований. ОСОБА_8 , 1954 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно приїжджав до своєї матері ОСОБА_11 до дня її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка проживала за адресою АДРЕСА_1 більшість на вихідні дні допомагати по господарству. Також за даною адресою була зареєстрована та проживала сестра ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , 1950 року народження, яка часто була на лікуванні в психоневрологічній лікарні. ОСОБА_9 була визнана за рішенням суду недієздатною. Вибула з місця реєстрації 04.11.2015 року у зв'язку з відбуттям на постійне місце перебування в Немирівський район, смт. Брацлав в психоневрологічний інтернат, ІНФОРМАЦІЯ_13 померла і була похована на кладовищі в с. Дашківці, Вінницького району, Вінницької області. Після смерті матері, та вибуття сестри в психоневрологічний інтернат ОСОБА_8 продовжував приїжджати до батьківського будинку, більшість по вихідних днях та в літній період, в зимовий період в основному був в м. Вінниці. Щодо технічного стану будівлі то з зовнішньої сторони були великі щілини біля вікон та на зовнішніх кутах будинку, між верандою та житловим будинком була велика тріщина, господарча споруда - сарай, була без даху, який завалився від навалу снігу.
Оцінка та висновки суду
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК України 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У даній справі представник позивачок вважає, що ОСОБА_8 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та прийняв спадщину, тому ставить вимогу про встановлення юридичного факту, що батько позивачок - ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_11 (а.с. 12 том 1).
Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Верховний Суд зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2023 року у справі № 463/9696/20 (провадження № 61- 7014св22) вказано, що «під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Ураховуючи наведене, прийняття спадщини може бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном або подали державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини».
Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (чинної на дату відкриття спадщини), передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово- експлуатаційної організації, правління житлово- будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
Аналіз вказаних вище норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Ці права та обов'язки мають належати спадкодавцеві на момент його смерті. Спадкоємці набувають право на спадщину лише за умови, що вони віднесені законом до спадкоємців померлої особи (за законом або за заповітом) та прийняли спадщину в установленому порядку.
Відносини спадкування регулюються тим законом, який був чинним на час відкриття спадщини, зокрема, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року (дата набрання чинності діючого ЦК України) до відносин спадкування застосовуються відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, в тому числі щодо порядку прийняття спадщини.
До спірних правовідносин, зокрема в частині встановлення юридичного факту, з'ясовуючи обставини прийняття або неприйняття відповідної спадщини батьком позивачок суд застосовує положення ЦК УРСР в редакції, чинній на момент смерті спадкодавця ОСОБА_11 .
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У своїй позовній заяві представник позивачок стверджує, що після смерті ОСОБА_11 , в порядку спадкування за заповітом спадщину прийняли: донька ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (батько позивачок ) шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Вважає, що дана обставина підтверджується актом від 07.10.2022 (а.с. 37 том 1) та відповіддю Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області за № 86 від 14.10.2022 (а.с. 38 том 1). Також як підтвердження свого твердження зазначає ту обставину, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не подали заяви про відмову від прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту смерті ОСОБА_11 (а.с. 5- 6 том 1).
Однак такі доводи не грунтуються на матеріалах справи, оскільки не підтверджуються виписками з погосподарської книги (а.с. 24- 26 том 1). Хоча сторона позивача надала акт від 07.10.2022 (а.с. 37 том 1), згідно з яким ОСОБА_8 проживав зі своєю матір'ю ОСОБА_11 , обставини, викладені в акті, спростовуються свідченнями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 даними у судовому засіданні. Свідки зазначили, що підписали акт, підтверджуючи, що ОСОБА_8 проживав у будинку протягом попередніх років, проте зазвичай останній насправі приїздив лише на короткі періоди ( з показів свідка ОСОБА_20 "одним і тим самим автобусом приїжджав та їхав назад"). Вони також вказали, що не бачили ОСОБА_8 під час нерегулярного проживання: він періодично приїздив тільки на вихідні, а взимку там не проживав, оскільки будинок був у неналежному стані для зимівлі. Крім того, свідки вказали, що будівля потребувала ремонту. Свідок ОСОБА_20 зазначила, що підписала документи, не звертаючи уваги на текст.
Окрім того акт від 07.10.2022 на який посилається представник позивачок спростовується і відповіддю від 24.01.2025 (а.с. 198 том 3).
Водночас суд не зміг допитати решту осіб, зазначених у акті, через відмову адвоката Грушко Ж.В., яка представляє сторону відповідачки ОСОБА_2 .
За вказаних підстав, суд не може брати до уваги довідку Якушинецької сільської ради за № 86 від 14.10.2022 (а.с. 38 том 1), оскільки вона надана на підставі акту сусідів від 07.10.2022, оцінка якому наведена вище та спростовується показами свідків, які підписувались у цьому акті.
Відповідно до довідки Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області за № 19 від 12.01.2015, яка знаходиться на 11 аркуші справи № 137/296/15- ц (за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - орган опіки та піклування Літинської райдержадміністрації про визнання особи недієздатною та призначення опікуна), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є інвалідом ІІ групи загального захворювання і дійсно постійно проживає в АДРЕСА_1 , разом зі своїм братом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , який НЕ здійснює за нею необхідний догляд, якого вона постійно потребує. Проживає у будинку, що має умови, непридатні для життя (відсутнє опалення, немає продуктів харчування, будинок знаходиться в аварійному стані і потребує капітального ремонту). Наявність вказаної довідки встановлено після дослідження рішення у справі № 137/296/15- ц (а.с. 95 том 3).
Необхідно врахувати й ту обставину, що, хоча це прямо й не стосується вступу в управління спадковим майном, але ілюструє позицію ОСОБА_8 (батька позивачок) щодо спадкового майна. Він відмовився від спадщини у відношенні всього спадкового майна. Заява від 13.08.2002, подана до Літинської державної нотаріальної контори (а.с. 126 зв. том 1), містить інформацію про спадкову справу № 89/2006 стосовно майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 (а.с. 117- 132 том 1), в якій ОСОБА_8 (батько позивачок у справі) повідомляє, що відмовляється від спадщини, яка залишилася після смерті матері - ОСОБА_11 . У заяві зазначається, що йому було роз'яснено, що прийняття або відмова від спадщини має відношення до всього спадкового майна. Спадкоємець, що прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Також повідомляється, що окрім нього, спадкоємцями є його сестри ОСОБА_9 , яка проживає в с. Дашківці, та ОСОБА_7 , яка проживає в м. Вінниця.
Таким чином, суду не надано доказів того, що ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_11 розпорядився будь- яким спадковим майном, здійснював догляд за спадковим будинком чи розпоряджався ним. Зазначені обставини не підтвердили й допитані судом свідки.
Натомість свідки допитані за клопотання адвоката Грушко Ж.В. свідчили, що ОСОБА_8 приїжджав на один день, іноді ночував, в основному - на вихідні. Вони не бачили, щоб ОСОБА_8 щось ремонтував; навпаки, свідки підтвердили аварійний стан будівлі. Таким чином, суду не повідомлено про будь- які дії ОСОБА_8 , які могли б бути розцінені як управління або володіння спадковим майном. Також не надано інших відомостей з цього приводу.
Суд також звертає увагу на те, що з моменту смерті ОСОБА_11 (баби позивачок) ІНФОРМАЦІЯ_2 минуло понад 20 років. Водночас з досліджених у справі доказів видно, що порядок здійснення спадкових прав ОСОБА_8 був відомий щонайпізніше з 2008 року, оскільки він відмовився у належний спосіб щодо спадкового майна матері саме в 2008 році (а.с. 126 зв. том 1).
Хоча представником відповідача, адвокатом Грушко Ж.В., 11.06.2025 було заявлено про застосування позовної давності (а.с. 36- 37 том 4), заперечення представника позивачок, адвоката Гурби М.В., є доречними. Адвокат Гурба М.В. зазначив, що строки позовної давності не порушені, посилаючись на Цивільний кодекс України, відповідно до якого строки позовної давності були зупинені на період карантину, а згодом - на період воєнного стану.
Щодо вимоги про встановлення юридичного факту, підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що стороною позивача не надано жодних доказів здійснення ОСОБА_8 управління або володіння спадковим майном. Відтак у задоволенні позову в частині встановлення юридичного факту прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом вступу в управління та розпорядження спадковим майном необхідно відмовити.
Окрім того, оскільки вимоги щодо визнання права власності по частки нерухомого майна за позивачками та витребування майна є похідними від вимоги про встановлення факту прийняття спадщини, у задоволенні якої вже відмовлено, вищевказані вимоги також не можуть бути задоволені. Адже, якщо основна вимога не була підтверджена, відтак всі похідні вимоги, які грунтуються на цій основі, також не можуть бути предметом розгляду. Тобто без визнання факту прийняття спадщини неможливо підтвердити право власності на частки нерухомого майна та витребувати їх. Таким чином, порушується чіткий і послідовний підхід у правозастосуванні: якщо відсутнє підтвердження основного факту, то не може бути реалізовано й право на похідні вимоги, що базуються на ньому. Відтак суд не вбачає підстав для задоволення решти похідних вимог.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 524, 529, 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 267, 387, 388, 1301 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 43, 49, 141, 178, 184, 259, 263-268 ЦПК України, суд
У задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20.06.2025.
Суддя : Гопкін П. В.