Справа № 296/2463/25
2/296/1741/25
Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)
20 червня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участю секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-
07.03.2025 через підсистему "Електронний суд" на електронну пошту Корольовського районного суду м.Житомира надійшла позовна заява представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенка М. Е. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором №4747218 від 13.04.2021 в сумі 9041,67 грн., з яких 3913,00 грн тіло кредиту,а 5128,67 грн - відсотки. Також представник просить розподілити сулові витрати: - судовий збір в сумі 2422,40 грн тв 4000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 13.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 4747218 із використанням одноразового пароля, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5500 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, строком на 30 днів, проте відповідачем не були виконані належним чином кредитні зобов'язання.
13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міолан" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, у тому числі і за Кредитним Договором № 4747218 від 13.04.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" є новим кредитором та набуло право вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить - 9041,67 грн., з яких: 3913 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5128,67 грн - заборгованість за відсотками.
Ухвалою суду від 01.05.2025 року відкрито провадження за даним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судовий розгляд справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просив проводити розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечує.
В судове засідання відповідач 02.06.2025 не з'явився, заперечень проти позову не надав.
Повістка повідомлення про розгляд справи направлялася за місцем реєстрації відповідача.
10.05.2025 була невдала спроба вречення та 13.05.2025 повернута до суду з відміткою причини не вручення"адресат відсутній за вказаною адресою"
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .
Отже вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи проте заперечень проти позову не подав та до суду не з'явився.
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті
Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що 13.04.2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «МІЛОАН» подала заявку на отримання кредиту № 4747218 в якій просила видати 5500,00 грн кредиту строком на 30 днів , тобто з 13.04.2021 по 13.05.2021 під 0,01 % від суми кредиту - 16,50 грн . Всього під повернення 5516,50 грн (а.с. 19).
13.04.2021 ТОВ «МІЛОАН» погодило надання кредиту.
13.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було підписано договір про споживчий кредит №4747218.
Сторони погодили суму кредиту - 5500,00 грн кредиту строком на 30 днів , тобто з 13.04.2021 по 13.05.2021 під 0,01 % від суми кредиту - 16,50 грн . Всього під повернення 5516,50 грн (а.с. 22-29).
Також було погоджено графік платежів (додаток №1 до Договору) за умовами якого відповідач мав 13.05.2021 сплатити 5500,00 грн кредиту та 16,50 грн - відсотків (а.с.30) та паспорт споживчого кредиту №4747218 (додаток №2 до Договору) який містить аналогічні умови, що і договір (а.с.31-32).
Згідно платіжного доручення №43756261 від 13.04.2021 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 - 5500,00 грн
Згідно розрахунку заборгованості борг за кредитним договором перед ТОВ «МІЛОАН» - 9041,67 грн з яких 3913,00 грн тіло кредиту,а 5128,67 грн - відсотки.
Згідно з договором відступлення прав вимоги №07Т 13.09.2021 ТОВ "МІЛОАН" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, у тому числі і за Договором про споживчий кредит № 4747218 від 13.04.2021 на загальну сума заборгованості 9041,67 грн, що підтверджується копією договору відступлення прав вимоги №07Т від 13.09.2021 (а.с. 51-56).
Згідно Витягу до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року залишок боргу на момент відступлення прав вимоги щодо ОСОБА_1 становить 9041,67 грн, з яких: - 3913 грн. заборгованість за тілом, - 5128,67 грн. заборгованість за відсотками (а.с.64).
Таким чином між сторнами виникли зобов'язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України
Розглянувши справу в межах позовних вимог суд прийшов наступного.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що 13.04.2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «МІЛОАН» подала заявку на отримання кредиту № 4747218 в якій просила видати 5500,00 грн кредиту строком на 30 днів , тобто з 13.04.2021 по 13.05.2021 під 0,01 % від суми кредиту - 16,50 грн . Всього під повернення 5516,50 грн (а.с. 19).
13.04.2021 ТОВ «МІЛОАН» погодило надання кредиту.
13.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було підписано договір про споживчий кредит №4747218.
Сторони погодили суму кредиту - 5500,00 грн кредиту строком на 30 днів , тобто з 13.04.2021 по 13.05.2021 під 0,01 % від суми кредиту - 16,50 грн . Всього під повернення 5516,50 грн (а.с. 22-29).
Також було погоджено графік платежів (додаток №1 до Договору) за умовами якого відповідач мав 13.05.2021 сплатити 5500,00 грн кредиту та 16,50 грн - відсотків (а.с.30) та паспорт споживчого кредиту №4747218 (додаток №2 до Договору) який містить аналогічні умови, що і договір (а.с.31-32).
Згідно платіжного доручення №43756261 від 13.04.2021 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 - 5500,00 грн
Згідно розрахунку заборгованості борг за кредитним договором перед ТОВ «МІЛОАН» - 9041,67 грн з яких 3913,00 грн тіло кредиту,а 5128,67 грн - відсотки.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.514 ЦК України).
Згідно з договором відступлення прав вимоги №07Т 13.09.2021 ТОВ "МІЛОАН" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, у тому числі і за Договором про споживчий кредит № 4747218 від 13.04.2021 на загальну сума заборгованості 9041,67 грн, що підтверджується копією договору відступлення прав вимоги №07Т від 13.09.2021 (а.с. 51-56).
Згідно Витягу до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року залишок боргу на момент відступлення прав вимоги щодо ОСОБА_1 становить 9041,67 грн, з яких: - 3913 грн. заборгованість за тілом, - 5128,67 грн. заборгованість за відсотками (а.с.64).
Отже суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 9041,67 грн, з яких: - 3913 грн. заборгованість за тілом кредиту, - 5128,67 грн. заборгованість за відсотками
Щодо судових витрат.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн , які зараховано до спеціального фонду державного бюджету України
Оскільки позов задоволено то з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представником позивача до позовної заяви додано:
- копію договору про надання правової допомоги №01/11 від 12 лютого 2025 року , укладеного між адвокатом ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС та адвокатським бюро "Анастасії Міньковської";
- додаткову угоду №4747218 від 19.02.2025 згідно якої сторони розширили предмет договору та доповнили його таким змістом:" Адвокатське бюро зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 " . Також доповнили розділ 4 Договору за змістом якого адвокату виплачується Гонорар на умовах попередньої оплати (авансування) та / або що підтверджується підписанням сторонами відповідни АКТОМ про надання правничої допомоги.
- Акт №4747218 від 19.02.2025 про надання правничої допомоги на суму 4000,00 грн, з яких аналіз спірних правовідносин зайняло 1,5 години час у вартістю 1500,00 грн, складання позову зайняло 2 години часу вартістю 2000,00 грн та формування додатків до позову зайняло 05, годин часу вартістю 500,00 грн;
- детальний опис робіт адвокатського бюро "Анастасії Міньковської" на суму 4000,00 грн
Суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Оскільки відповідач заперечень не надав то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4000,00 грн витрат на правничу допомогу
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (місце знаходження: 07405, Київська область, м.Бровари, вул. Київська, 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, ) заборгованість за кредитним договором № 4747218 від 13.04.2021 у розмірі 9041 (дев'ять тисяч сорок одна) гривня 67 копійок з яких: 3913 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5128,67 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (місце знаходження: 07405, Київська область, м.Бровари, вул. Київська, 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 4000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст складено 20.06.2025
Суддя В. М. Шкиря