19 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/4036/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"
на ухвалу Господарського суду Харківської області
у складі судді Мужичук Ю. О.
від 01.04.2025 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шутенко І. А., Гребенюк Н. В., Слободін М. М.
від 10.06.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"
про стягнення заборгованості в сумі 246 959,60 грн,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про поновлення строку на пред'явлення зустрічного позову у справі № 922/4036/24. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" про визнання недійсним договору поставки № 1/19-01.24 від 19.01.2024 - повернуто заявнику. У вказаній ухвалі суд також зазначив, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
Постановою від 10.06.2025 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі № 922/4036/24.
13 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 922/4036/24; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про поновлення строку на пред'явлення зустрічного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" про визнання недійсним договору поставки № 1/19-01.24 від 19.01.2024, поновити строк на пред'явлення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" про визнання недійсним договору поставки № 1/19-01.24 від 19.01.2024, направити справу до Господарського суду Харківської області для вирішення питання про прийняття зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" у справі № 922/4036/24 про визнання недійсним договору поставки №1/19-01.24 від 19.01.2024 до розгляду спільно з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" у справі № 922/4036/24 у новому складі Господарського суду Харківської області. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували частину 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахували, що строк на подання зустрічного позову є процесуальним, і його пропуск може бути відновлено за наявності поважних причин; суди не врахували, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" були відсутні достатні правові підстави для звернення із зустрічним позовом, а обставини, які стали підставою для звернення із зустрічним позовом, стали відомі Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" із заяви свідка ОСОБА_1 за 8 днів до подання зустрічного позову; суди не врахували, що причина пропуску строку для звернення із зустрічним позовом була об'єктивною та незалежною від волі Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс".
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 та частиною 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. При цьому, за приписами частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог, зокрема, частини 1 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
З наведеного слідує, що право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 910/5172/19, від 06.12.2023 у справі № 918/604/23, від 16.09.2024 у справі № 917/321/24, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23).
Пунктом 8 частини 2 статті 176 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про прийняття позовної заяви та відкриття провадження зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою від 02.12.2024 Господарський суд Харківської області, зокрема, прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" до розгляду та відкрив провадження у справі № 922/4036/24; визнав справу № 922/4036/24 малозначною та постановив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" строк 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Абзацом 1 частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно із приписами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено довідкою про доставку в кабінет Електронного суду, роздрукованою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", ухвала про відкриття провадження у справі № 922/4036/24 від 02.12.2024 доставлена до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Імекс Макс" 02.12.2024 о 17:22.
Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Водночас абзацом 2 пункту 5 частини 6 статті 242 цього Кодексу встановлено що, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи викладене, останнім днем строку для пред'явлення зустрічного позову було 18.12.2024.
Втім, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" не подало до суду відзиву та/або зустрічного позову, натомість звернулось із клопотанням щодо ставлення під сумнів відповідності поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Типографія Парус" копії договору поставки № 1/19-01.24 від 19.01.2024, витребування оригіналу цього договору для приєднання до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2025 суд перейшов до розгляду справи № 922/4036/24 за правилами загального позовного провадження; розгляд справи постановив здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; призначив справу № 922/4036/24 до розгляду у підготовчому засіданні на 28.01.2025 об 11:30; встановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено довідкою про доставку в кабінет Електронного суду, роздрукованою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", ухвала Господарського суду Харківської області від 13.01.2025 у справі № 922/4036/24 доставлена до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" 13.01.2025 о 20:07.
З огляду на пункт 2, абзац 2 пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу ухвала Господарського суду Харківської області від 13.01.2025 у справі № 922/4036/24 вважається врученою Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" 14.01.2025, отже останнім днем для подання відзиву та/або зустрічного позову було 29.01.2025 включно.
Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" у строк до 29.01.2025 включно відзиву та/або зустрічного позову до суду не подало, проте звернулось із клопотанням про продовження строку на подання відзиву на позов, у задоволенні якого ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 було відмовлено. Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" не навело поважних причин пропуску процесуального строку, які можна було б вважати об'єктивними та пов'язаними з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій; суд при цьому врахував, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" двічі було надано 15-денний строк на подання відзиву.
Поряд із цим із зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" звернулось до Господарського суду Харківської області 26.03.2025, тобто з пропуском процесуального строку. Водночас у зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" просило поновити процесуальний строк для його подання, оскільки він був пропущений у зв'язку з тим, що на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" до суду з первісним позовом директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" була та є ОСОБА_2 , то достовірно підтвердити чи заперечити факт підписання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" договору поставки № 1/19-01.24 від 19.01.2024 колишнім директором ОСОБА_1 було неможливо; лише 18.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" отримано заяву ОСОБА_1, в якій остання стверджує, що вона не підписувала з Товариством з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" договір поставки № 1/19-01.24 від 19.01.2024 та специфікацію № 1 від 19.01.2024, а також не ставила печатку на цих документах.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із статтею 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини для поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Отже, питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" обставини на обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду із зустрічним позовом та/або неможливості його подання раніше зазначеної дати, не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення заявника та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного пред'явлення зустрічного позову у встановлений законом строк.
Відповідно до частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Враховуючи, що зустрічний позов був поданий з порушенням вимог частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України та без наявності поважних причин пропуску процесуального строку для звернення із зустрічним позовом, зустрічний позов правомірно повернутий заявникові.
Суд також враховує, що повернення зустрічного позову не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" права пред'являти позов у загальному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4036/24, оскільки в судових рішеннях, про перегляд яких подано касаційну скаргу, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4036/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова