19 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2237/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування», позивач, скаржник) - Пікульська К.В. (адвокатка),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» (далі - Товариство, відповідач) - Чеботарьов В.В. (адвокат),
у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою АТ «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025
у справі за позовом АТ «Укргазвидобування»
до Товариства
про стягнення 6 732 330, 00 грн..
1. Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для стягнення пені та штрафу.
Короткий зміст позовних вимог
2. АТ «Укргазвидобування» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 4 869 630,00 грн пені та 1 862 700,00 грн штрафу.
3. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язання за договором поставки в частині поставки товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
4. Господарський суд міста Києва рішенням від 14.01.2025, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 28.04.2025 у цій справі, у задоволенні позову відмовив.
5. Північний апеляційний господарський суд постановою (додатковою) від 28.04.2025 заяву Товариства задовольнив і стягнув з АТ «Укргазвидобування» на користь Товариства 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. АТ «Укргазвидобування», посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
6.1. Скаржник просив судові витрати покласти на відповідача.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. АТ «Укргазвидобування» у касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції є:
7.1. пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):
- неправильне застосування частини першої статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», у зв'язку неврахуванням висновків Верховного Суду у постановах від 13.02.2024 у справі №917/272/23, від 09.04.2024 у справі №905/342/23, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21;
- порушення частини четвертої статті 75 ГПК України, у зв'язку неврахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №907/969/22, від 13.03.2024 у справі №686/16312/22;
7.2. пункт 4 частини другої статті 287, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України - суди не дослідили зібрані у справі докази: договір поставки від 22.02.2022 №206/22, сертифікат від 01.05.2023 №6500-23-2071, повідомлення про розірвання договору від 01.05.2023 вих.№31юр з скриншотом щодо його направлення, повідомлення про настання форс-мажорних обставин від 03.03.2022 вих.1ФМ зі скриншотом щодо його направлення.
8. Також скаржник у скарзі зазначає й про те, що підставою касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - порушення частин третьої, четвертої статті 80, статей 118, 124, частин четвертої, п'ятої статті 126, частини восьмої статті 129, частини першої статті 221 ГПК України, у зв'язку з неврахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, висновків Верховного Суду у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 19.02.2025 у справі №757/38861/20.
Позиція іншого учасника справи
9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення залишити без задоволення.
Підстави та мотиви зупинення касаційного провадження
10. Під час підготовки справи до розгляду, Судом встановлено, що на розгляді об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №910/10365/15 [ухвала про прийняття до розгляду від 21.03.2025].
10.1. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила такі підстави для прийняття справи до розгляду:
« 33. Відповідно до ч.2 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
34. Подібність правовідносин необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20).
35. У цій справі суд першої інстанції вказав, що в іншій справі №910/22361/15 встановлено фактичний розмір заборгованості за Кредитним договором, який включає заборгованість за період, що є предметом у цій справі, а також те, що він повністю погашений; оскільки на момент розгляду цієї справи набрали законної сили судові рішення у справах №910/17691/15, №910/18215/15, №910/9544/15, №910/22361/15, обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ не підлягають доказуванню в межах цієї справи.
36. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки на момент розгляду цієї справи набрали законної сили судові рішення у справах №910/17691/15, №910/18215/15, №910/9544/15, №910/22361/15, не потребують повторного доведення обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ щодо: 1) дійсності та правомірності односторонніх правочинів ТОВ "Фросбі-М" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором на загальну суму 2 136 850,78 доларів США; 2) визнання припиненими з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язань ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором в частині заборгованості за кредитом в розмірі 2 136 850,78 доларів США; 3) відсутності у ПАТ "Златобанк" з 12.02.2015 права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за Кредитним договором; 4) повного погашення ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" заборгованості за Кредитним договором в частині тіла кредиту в сумі 169 349,22 доларів США, в частині процентів за кредитом в сумі 24 030,72 доларів США за період з 27.09.2013 до 19.08.2015, в частині пені за кредитом сумі 22 999,79 грн, в частині штрафу за кредитом в сумі 5 000,00 грн, в частині процентів за кредитом в сумі 43 010,71 доларів США за період з 20.08.2015 до 22.05.2017, та відсутності у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на такі або інші суми.
37. У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Ю-Бейс" наголошує, що суд апеляційної інстанції мав надати преюдиційне значення тільки фактам, встановленим судами в межах справ №910/9544/15, №910/17681/15, №910/18212/15, №910/22361/15, а не правовій оцінці, зробленій судами в межах зазначених справ (неправильно застосовано ст.75 ГПК), та самостійно на підставі зібраних доказів та встановлених обставин зробити висновки щодо чинності правовідносин за Кредитним договором та наявності непогашеної заборгованості.
38. При цьому, скаржник посилається на таке:
"Згідно правового висновку Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 серпня 2022 року у cправі № 904/1427/21 щодо преюдиційності:
"У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19 зазначено, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу"".
39. Колегія суддів в ухвалі від 05.02.2025 вказала, що вона усвідомлює, що цей висновок міститься у значній кількості інших постанов Колегій касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, крім тих, що наведені скаржником (відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень - 57 постанов).
40. Дещо подібні висновки є й у постановах Верховного Суду у справах іншої юрисдикційної належності - втім, в них відсутнє посилання на тлумачення ч.4 ст.75 ГПК або аналогічну за змістом норму іншого процесуального кодексу, через це справа не передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від таких висновків (справи №824/72/21, №761/37438/20, №607/955/21, №570/3943/21, №537/541/23, №600/1876/22-а, №600/1167/22-а, №420/13121/22, №420/4977/20, №380/16592/22).
41. На думку колегії суддів, викладеній в ухвалі від 05.02.2025, такий висновок суперечить приписам ч.4 ст.75 ГПК "Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом".
42. Положення ч.4 ст.75 ГПК спрямовані на дотримання принципу правової визначеності та його складової - res judicata.
43. Правило про звільнення від доказування, як раз таки має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження тих самих фактів.
44. Інше тлумачення, яке вказує на можливість "спростування преюдиційних обставин" за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту ч.4 ст.75 ГПК, а відтак до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд замість застосування приписів ч.4 ст.75 ГПК має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмету доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін.
45. По суті, наведене тлумачення суперечить прямому та зрозумілому змісту цієї ч.4 ст.75 ГПК.
46. Враховуючи наведене вище та беручи до уваги, що характер спірних правовідносин у цій справі №910/10365/15 та справах №922/2013/18, №911/2961/19, №904/1427/21 в контексті застосування приписів ст.75 ГПК не є очевидно неподібним, а доводи, викладені в ухвалі Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №910/10365/15 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд Об'єднаної палати, не є вочевидь неприйнятними, справа №910/10365/15 підлягає прийняттю до розгляду Об'єднаною палатою відповідно до ч.2 ст.302 ГПК».
11. Зі змісту оскаржуваної постанови у цій справі вбачається, що суд апеляційної інстанції зазначив таке:
«Відтак, постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі №910/15393/23, яка набрала законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлена під сумнів, інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню.
Таким чином, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі №910/15393/23 обставини про доведеність позивачем того, що обставини непереборної сили (військова агресія, що мала наслідком припинення будь-якої торговельної діяльності (зокрема, й щодо імпорту продукції) з Республікою Білорусь), які є надзвичайними і невідворотними, спричинили об'єктивну неможливість виконання ним свого зобов'язання з поставки товару відповідачу, оскільки комплектуюча для подальшого виготовлення товару за договором згідно технічної характеристики була виробництва ВАТ "Мінський автомобільний завод".
Доводи скаржника про помилковість врахування судом першої інстанції у спірних відносинах надання оцінки обставинам непереборної сили та розірвання договору Північним апеляційним господарським судом у постанові від 01.07.2024 у справі №910/15393/23, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Предметом позову в межах справи №910/15393/23 є стягнення, як безпідставно набутої банківської гарантії, з огляду на порушення зобов'язання за договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Підстави позову в межах вказаного провадження є аналогічними до справи №910/2237/24, а саме правовідносини виникли між тими ж сторонами та в межах виконання договору поставки № 206/22 від 22.02.2022 і стосуються порушення умов договору в частині строків поставки. Отже, у даному випадку в межах справ №910/2237/24 та №910/15393/23 підставами звернення до господарського суду є невиконання ТОВ "Далгакиран Компресор Україна" своїх зобов'язань з поставки товару за договором поставки №206/22 від 22.02.2022».
12. Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
13. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
14. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
15. Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
16. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
17. З огляду на викладене, беручи до уваги предмет, вимоги касаційної скарги та підстави і доводи касаційного оскарження, доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу у сукупності, думки учасників справи, Суд дійшов висновку про те, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/10365/15 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з точки зору визначення критеріїв щодо преюдиційності обставин і правової оцінки та застосування частини четвертої статті 75 ГПК України, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та зважаючи на висновки Великої Палати, які викладені у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, та завдання Верховного Суду щодо забезпечення єдності судової практики, колегія суддів з власної ініціативи вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/10365/15.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 314 ГПК України, Верховний Суд,
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі №910/2237/24 зупинити до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/10365/15.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос