27 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13722/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів -Губенко Н.М., Студенця В.І.
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Гуленка Ю.М. (адвокат), Мостепанюка В.І. (адвокат),
відповідач 1 - Золоторьової М.К. (адвокат),
відповідача 5 - Власюк І.І. (адвокат),
відповідача 10 - Спіцина Я.О. особисто,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Плотницька Н. Б.)
від 02.05.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Сулім В. В., судді: Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.)
від 04.12.2024
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до: 1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 ;
3) ОСОБА_3 ;
4) ОСОБА_4 ;
5) ОСОБА_5 ;
6) ОСОБА_6 ;
7) ОСОБА_7 ;
8) ОСОБА_8 ;
9) ОСОБА_9 ;
10) ОСОБА_10 ;
11) ОСОБА_11 ;
12) ОСОБА_12
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_13
про відшкодування шкоди у розмірі 1 176 795 008,46 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. 09.12.2022 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування, позивач, скаржник) подав до Господарського суду міста Києва позов з вимогами до ОСОБА_1 (далі - відповідач - 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач - 2), ОСОБА_3 (далі - відповідач- 3), ОСОБА_4 (далі - відповідач - 4), ОСОБА_5 (далі - відповідач - 5), ОСОБА_6 (далі - відповідач - 6), ОСОБА_7 (далі - відповідач - 7), ОСОБА_8 (далі - відповідач - 8), ОСОБА_9 (далі - відповідач - 9), ОСОБА_10 (далі - відповідач - 10), ОСОБА_11 (далі - відповідач - 11) та ОСОБА_12 (далі - відповідач - 12) про відшкодування шкоди у розмірі 1 176 795 008,46 грн.
2. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 600 від 14.06.2021 затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про виконання ліквідаційної процедури банку, відповідно до яких здійснено часткове задоволення вимог кредиторів Акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції". На переконання Фонду, неможливість задоволення вимог кредиторів настала в результаті вчинення відповідачами, як посадовими особами банку, ряду недобросовісних дій та прийняття рішень, що завдали майнової шкоди банку та створили недостатність його майна, призвели до порушення вимог законодавства та сприяли настанню неплатоспроможності банку.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023, зокрема, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_13 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 01.12.2015 № 853 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.12.2015 № 214 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" (далі - Банк) та делегування повноважень ліквідатора банку", яким призначено Волощука І.Г. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку.
5. На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 09.11.2017 № 4967 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" строком на один рік до 02.12.2018 включно. В подальшому, на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 29.11.2018 № 3203, від 28.11.2019 № 3054 про продовження строків здійснення процедури ліквідації банку до 02.12.2020 включно.
6. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.08.2020 №1510 з 28 серпня 2020 року відкликано повноваження ліквідатора Акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції", які були попередньо делеговані Луньо І.В. рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 листопада 2019 року № 3054 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації Акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора". Крім того, відповідно до зазначеного рішення № 1510 ліквідаційна процедура Банку здійснюватиметься безпосередньо Фондом з урахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" та відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
7. Також, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14.03.2016 № 330 затверджено перелік (Реєстр) вимог кредиторів Банку в загальній сумі 682 960 421,81 грн. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 06.05.2021 № 445 затверджено зміни № 32 до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, після чого загальна сума вимог становить 1 038 818 554,50 грн.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 600 від 14.06.2021 затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про виконання ліквідаційної процедури Банку. Як вбачається з вказаного звіту, в процедурі ліквідації Акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції" здійснено часткове задоволення вимог кредиторів на суму 4 350 123,92 грн; залишились не задоволеними вимоги кредиторів на суму 1 034 468 430,58 грн.
8. Оскільки під час здійснення ліквідаційної процедури Акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції", Фондом гарантування виявлено факти прийняття пов'язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних осіб, без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатом яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам банку та його кредиторам, тим самим банку завдано збитків, Фонд гарантування, на підставі приписів частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", звернувся з цим позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів, як пов'язаних з банком осіб, розміру завданих збитків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
9. 02.05.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
10. Суд першої інстанції дійшов висновків, з якими погодився суд апеляційної інстанції, що прийняті відповідачами рішення про видачу кредитів неплатоспроможним позичальникам під заставу неліквідних цінних паперів та про придбання неліквідних цінних паперів, мали вплив на змогу банку розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами. При цьому, неможливість банку розрахуватися із всіма кредиторськими вимогами фактично стала підставою для прийняття Національним банком України рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних. Фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв'язок між рішенням відповідачів та збитками, нанесеними як самому банку, так і його кредиторам, тобто у діях відповідачів наявний повний склад цивільного правопорушення. Однак, відповідачами під час розгляду справи не доведено відсутності своєї вини та не підтверджено жодними належними доказами обґрунтованої необхідності та доцільності прийняття ними відповідних рішень про видачу кредитів неплатоспроможним позичальникам під заставу неліквідних цінних паперів та про придбання неліквідних цінних паперів.
Водночас з огляду на подану відповідачем-1 заяву про застосування строків позовної давності, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18 (п.5.9), від 08.02.2022 у справі № 910/15260/18 (п.85) та від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, суди дійшли висновку, що позовна давність у спірних правовідносинах спливла 21.06.2019, тобто, правовідносини у справі виникли і закінчилися до набрання чинності частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 30.06.2021 (дата набрання чинності 05.08.2021), а отже, така норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, тому позовні вимоги Фонду не підлягають задоволенню з огляду на сплив строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
11. 29.01.2025 Фонд гарантування подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
12. Підставами касаційного оскарження судових рішень Фонд гарантування визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
13. В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження скаржник не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині відмови в позові з підстав пропуску позивачем позовної давності. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 257, 260, 261, 267 Цивільного кодексу України та частин першої, п'ятої та сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушили норми статті 236 ГПК України, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21 та від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20, щодо застосування зазначених норм права.
Позиція інших учасників справи
14. 21.03.2025 від ОСОБА_10 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
15. 24.03.2025 від ОСОБА_8 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд змінити мотивувальну частину постанови апеляційного господарського суду із залишенням в силі її резолютивної частини.
16. 25.03.2025 від ОСОБА_5 надійшов відзив, в якому остання просить Суд закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 4 статті 296 ГПК України, а у разі відсутності підстав для закриття - відмовити Фонду у задоволенні касаційної скарги.
17. 26.03.2025 від представника ОСОБА_1 - адвокатки Золотарьової Марії надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
18. 26.03.2025 від ОСОБА_12 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
19. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Так, предметом позову у цій справі є вимоги Фонд гарантування про солідарне стягнення з відповідачів, як пов'язаних з банком осіб, розміру завданої шкоди у сумі 1 176 795 008,46 грн.
В касаційній скарзі Фонд гарантування стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права, а саме статті 257, 260, 261, 267 Цивільного кодексу України та частин першої, п'ятої та сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21 та від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20, щодо застосування зазначених норм права.
Тобто визначальним у розгляді даної справи на стадії касаційного перегляду рішень судів попередніх судових інстанцій, з огляду на доводи касаційної скарги, є питання наявності/відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин, зокрема, положень статей 256, 257, 260, 261, 267 Цивільного кодексу України, якими унормовано інститут позовної давності.
22. При цьому судами попередніх судових інстанцій встановлено, що Акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" в особі керівництва та членів комітетів правління в період 2013-2015 років здійснювало економічно ризикову діяльність із проведення активних операцій кредитування позичальників-юридичних осіб, з надмірною концентрацією (спільність майнових поручителів, пільгові умови кредитування (низька відсоткова ставка; відстрочення сплати процентів по кредиту), подібність предметів забезпечення, відсутність належних та ліквідних (необоротних) активів для погашення залучених кредитних коштів), без належного забезпечення, нецільове використання кредитних коштів (придбання цінних паперів, надання фінансової допомоги), що загалом свідчить про схемність таких операцій, метою яких було як погашення раніше виданих кредитних коштів (перекредитування), так і виведення коштів з Банку. Такі дії відповідачів вчинено всупереч обов'язку адекватного управління ризиками без дотримання норм статті 92 Цивільного кодексу України та статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також внутрішніх положень Банку, що призвело до недотримання посадовими особами їх фідуціарних обов'язків і свідчить про їх протиправну поведінку та суперечить інтересам Банку і його кредиторів. Прийняті відповідачами рішення про видачу кредитів неплатоспроможним позичальникам під заставу неліквідних цінних паперів та про придбання неліквідних цінних паперів, мали вплив на змогу Банку розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами. При цьому, неможливість Банку розрахуватися із всіма кредиторськими вимогами фактично стала підставою для прийняття Національним банком України рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних. Фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв'язок між рішенням відповідачів та збитками, нанесеними як самому Банку, так і його кредиторам. Відповідачами під час розгляду справи не доведено відсутності своєї вини та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами обґрунтованої необхідності та доцільності прийняття ними відповідних рішень про видачу кредитів неплатоспроможним позичальникам під заставу неліквідних цінних паперів та про придбання неліквідних цінних паперів. Отже, матеріалами справи підтверджуються обставини неправомірності дій відповідачів, що призвели до заподіяння банку збитків.
Водночас з огляду на подану відповідачем-1 заяву про застосування строків позовної давності, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18 (п.5.9), від 08.02.2022 у справі № 910/15260/18 (п.85) та від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, суди дійшли висновку, що позовна давність у спірних правовідносинах спливла 21.06.2019, тобто, правовідносини у справі виникли і закінчилися до набрання чинності частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 30.06.2021 (дата набрання чинності 05.08.2021), а отже, така норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, тому позовні вимоги Фонду не підлягають задоволенню з огляду на сплив строку позовної давності.
23. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 було вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Так, Велика Палата вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту, коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.
Вказану правову позицію неодноразово застосовано Верховним Судом у постановах у подібних правовідносинах, зокрема, підтримано і в постанові палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, що свідчить про чіткість та сталість правової позиції у питанні визначенні початку перебігу позовної давності у даній категорії спорів.
Так, Корпоративна палата у вказаній постанові вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.
24. Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди попередніх судових інстанцій врахували зазначену сталу судову практику Верховного Суду стосовно моменту, з якого починає відраховуватися позовна давність та дійшли правомірного висновку, що в даному випадку позовна давність у спірних правовідносинах спливла 21.06.2019, мотивуючи тим, що 14.03.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення № 330 "Про затвердження переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів Банку, яким затверджено Реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку, а надалі 21.06.2016 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 1045 затверджено Акт формування ліквідаційної маси Банку, розмір недостатності майна Банку для задоволення вимог всіх кредиторів був виявлений Фондом гарантування на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів 14.03.2016 та Акта формування ліквідаційної маси Банку 21.06.2016, тому станом на 21.06.2016 року Фонду гарантування було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку. Отже, позовна давність у спірних правовідносинах спливла 21.06.2019 року, тобто, правовідносини у справі виникли і закінчилися до набрання чинності частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 30.06.2021 року (дата набрання чинності 05.08.2021 року), відповідно, така норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
25. Не приймаються до уваги доводи скаржника про скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18, оскільки це жодним чином не впливає на правильність визначення судами початку перебігу строку позовної давності у цій справі. Зазначена правова позиція неодноразово була наведена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18, а відтак наразі є чіткою і усталеною судовою практикою і від цих висновків Верховний Суд не відступав (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 року у справі №916/3724/21).
26. Стосовно доводів скаржника про те, чи підлягає застосуванню до спірних відносин норма щодо спеціальної позовної давності, передбачена частиною сьомою статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якщо відповідна норма набула чинності лише 05.08.2021 (дата набрання чинності Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 №1588-IX (далі - Закон №1588-ІХ)), Суд зазначає таке.
27. Відповідно до частини першої статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, за приписами частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 30.06.2021, на яку посилається Фонд у цій справі та яка набула чинності 05.08.2021) право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).
Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).
У прикінцевих та перехідних положеннях Закону №1588-IX вказано, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону (п.2). Положення цього Закону щодо виявлення рішень, дій, бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам (колишнім кредиторам), осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій або бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної банку та/або його кредиторам шкоди (збитків) застосовуються до неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", процедура ліквідації якого була розпочата до набрання чинності цим Законом (п.3).
Так, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, на яку здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги, зазначено:
"142. До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.
143. Порядок дій Фонду як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування збитків до пов'язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.
144. Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов'язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов'язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.
145. Водночас норми ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст.58 Конституції України) вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп/1997)".
Правові норми, що містяться у статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можуть бути як матеріальними, так і процесуальними, в залежності від їх характеру, що безпосередньо впливає на необхідність правильного вибору редакції закону для їх застосування.
Інститут позовної давності є інститутом матеріального права. Норми закону, яким визначено позовну давність є матеріальними, а не процесуальними, тому на них поширюється принцип незворотності їхньої дії у часі.
Отже, право Фонду на звернення з цим позовом визначається відповідно до положень статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на дату подання позову. Тоді як норми чинного законодавства щодо позовної давності, які є не процесуальними, а матеріально-правовими, застосовуються судом в редакції, яка діяла не на момент звернення з позовом, як стверджує скаржник, а на момент, коли для позивача почався перебіг позовної давності.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Зворотна дія правових норм можлива лише у таких випадках: 1) при скасуванні чи пом'якшенні юридичної відповідальності фізичних осіб (ст.58 Конституції України); 2) шляхом надання законодавцем спеціальної вказівки у питаннях з юридичними особами (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99).
28. Таким чином, враховуючи вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи, Суд погоджується з висновками судів та вважає, що позовна давність у спірних правовідносинах сплила 21.06.2019, тобто, правовідносини у справі виникли і закінчилися до набрання чинності частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 30.06.2021 (дата набрання чинності 05.08.2021), а отже, така норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
При цьому судами встановлено та взято до уваги, що 14.03.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення № 330 "Про затвердження переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів Банку, яким затверджено Реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку, а надалі 21.06.2016 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 1045 затверджено Акт формування ліквідаційної маси Банку, розмір недостатності майна Банку для задоволення вимог всіх кредиторів був виявлений Фондом гарантування на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів 14.03.2016 та Акта формування ліквідаційної маси Банку 21.06.2016, тому станом на 21.06.2016 року Фонду гарантування було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку. Отже, позовна давність у спірних правовідносинах спливла 21.06.2019 року.
29. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неможливість застосування положень частини сьомої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" при визначенні позовної давності.
Норми права щодо позовної давності застосовуються у редакції, яка діяла на момент початку перебігу позовної давності, тобто, на момент коли позивач дізнався чи мав дізнатися про завдану йому шкоду, включно з її розміром.
30. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
32. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
33. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат
34. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/13722/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
В. Студенець