19 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8787/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Сівакової В. В.
від 29 жовтня 2024 року
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Сітайло Л. Г., Шапрана В. В., Буравльова С. І.,
від 26 березня 2025 року (повний текст складений 07 квітня 2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез"
про визнання трудових відносин припиненими та стягнення 3 036 359,24 грн,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_4
від відповідача: Марущак А. Р., Шагірманов Д. О.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез", в якому (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 18 липня 2023 року, від 10 серпня 2023 року та від 13 вересня 2023 року, які згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2023 року у справі № 910/8787/23 були прийняті судом до розгляду) просила:
- визнати припиненими з 02 травня 2023 року трудові відносини між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез"
- стягнути з відповідача на її користь 3 036 359,24 грн, з яких: 1 732 022,34 грн -вихідна допомога, 1 311,32 грн - компенсація за невикористану відпустку, 1 302 373,41 грн - компенсація середнього заробітку за затримку розрахунку та 652,17 грн - заробітна плата за травень 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що повноваження позивачки, як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез", були припинені з 01 травня 2023 року. Однак, відповідач в порушення статті 47 Кодексу законів про працю України не приймав рішення шляхом видачі відповідного наказу про звільнення позивачки з цієї посади, трудовий договір з позивачкою не розірвав, з огляду на що трудові відносини між позивачкою та відповідачем слід вважати припиненими з 02 травня 2025 року - дати, в яку відповідач мав видати наказ про звільнення позивачки. Крім того, відповідач в порушення статей 47, 116 Кодексу законів про працю України не провів з позивачкою розрахунку у встановлені законом строки та не здійснив виплату належних їй при звільненні сум вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та заробітної плати за травень 2023 року, з огляду на що відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України має здійснити виплату позивачці також компенсацію середнього заробітку за затримку розрахунку.
Господарський суд міста Києва рішенням від 29 жовтня 2024 року у справі № 910/8787/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2025 року, у позові відмовив повністю.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка не довела належними засобами доказування порушення відповідачем її прав щодо не припинення її повноважень як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" з 02 травня 2023 року на момент звернення з позовом до суду, а відсутність виданої позивачці копії наказу (розпорядження) про її звільнення не відміняє ту обставину, що її повноваження, як директора Товариства припинились на підставі рішення єдиного учасника Товариства саме з 02 травня 2023 року. Також суди дійшли висновку про те, що позивачка не довела розмірів, пред'явлених нею до стягнення з відповідача сум.
Позивачка не погодилася з ухваленими судами попередніх інстанцій рішенням та постановою та звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2025 року у справі № 910/8787/23, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржниця послалася на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про:
1) відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частини дванадцятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у випадку розірвання трудового договору з директором Товариства; пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України у випадку розірвання трудового договору без оформлення відповідного наказу Товариством; статті 47 Кодексу законів про працю України щодо можливості припинення трудових відносин без дотримання вимог цієї норми права на підставі лише рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу про припинення повноважень директора Товариства;
2) порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та місцевий господарський суд необґрунтовано відхилив та не розглянув належним чином клопотання позивачки від 01 червня 2023 року про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, не прийняв ухвалу про витребування доказів у відповідача та ухвалив рішення без встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оллв'ю Текнолоджі Сервісез" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили усі обставини справи, ухвалили законні та обґрунтовані рішення, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, врахували висновки Верховного Суду.
При здійсненні касаційного розгляду цієї справи № 910/8787/23 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду встановила, що на розгляді у Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (колегія суддів Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.) перебувала справа № 925/511/24 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" про визнання трудових відносин припиненими та стягнення заборгованості із заробітної плати.
Позовні вимоги у справі № 925/511/24 обґрунтовані тим, що позивач за рішенням наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" був обраний членом правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" з 26 вересня 2023 року терміном на 5 років, між позивачем та відповідачем був укладений контракт, що є строковою трудовою угодою; у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю позивач ініціював розірвання трудового договору (контракту) та дотримався процедури звільнення з роботи, проте відповідач не звільнив позивача з посади та не виплатив заробітну плату і вихідну допомогу, чим порушив законодавство про працю та норми контракту.
За результатом здійснення касаційного розгляду зазначеної справи № 925/511/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11 березня 2025 року передав справу № 925/511/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України для відступу від висновків, викладених в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 466/10073/22, щодо питання юрисдикції спору. При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 11 березня 2025 року у справі № 925/511/24 встановила, що Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду переглянув справу № 466/10073/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСББ "Затишок 50/1". Предметом спору у справі № 466/10073/24 були вимоги про: визнання трудових відносин між ОСОБА_3 (головою правління ОСББ "Затишок 50/1") та ОСББ "Затишок 50/1" припиненими з 28 травня 2019 року; зобов'язання видати наказ про звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України; зобов'язання належним чином заповнити трудову книжку; стягнення сум компенсацій за несвоєчасно виплачену заробітну плату, за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди. За результатом касаційного розгляду справи № 466/10073/22 Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 13 листопада 2024 року скасував ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року (про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки спір у зазначеній справі відноситься до юрисдикції господарського суду), а справу передав для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалюючи зазначену постанову Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, здійснив аналіз положень частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 2, частин першої та другої статті 4, частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, статті 89 Господарського кодексу України, статей 99, 145, 147, 159, 161 Цивільного кодексу України, пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, статей 47, 62, 63 Закону України "Про господарські товариства", статей 52, 58, 59, 60, 61 Закону України "Про акціонерні товариства", рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України та дійшов висновку про те, що правовідносини між сторонами у цій справі не є корпоративними, оскільки позивачка не оспорювала жодних рішень ОСББ "Затишок 50/1", зокрема рішення про її звільнення з посади голови правління, а мала на меті лише захист її трудових прав, а саме: оформлення її звільнення належним чином з виданням відповідного наказу, внесенням запису до трудової книжки та виплату всіх належних при звільненні сум, а також відшкодування завданих їй бездіяльністю відповідача шкоди.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 11 березня 2025 року у справі № 925/511/24 також встановила, що правовідносини у справі № 466/10073/22 є подібними з правовідносинам у справі № 925/511/24, оскільки стосуються питання визнання припиненими трудових відносин, які склались між виконавчим органом юридичної особи приватного права та такою юридичною особою.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 11 березня 2025 року у справі № 925/511/24 зазначила про необхідність відступу від зазначених вище висновків Верховного Суду, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 466/10073/22, щодо цивільної юрисдикції спору між керівником або іншим членом виконавчого органу юридичної особи та юридичною особою щодо припинення повноважень (звільнення) керівника або іншого члена виконавчого органу юридичної особи, оскільки за своєю правовою природою та правовими наслідками такі спори належить до корпоративних спорів (здійснення управління юридичною особою її учасниками, акціонерами, членами, співвласниками), які мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
Згідно з частиною другою статті 313 Господарського процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 -23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Верховний Суд зазначає про те, що правовідносини у цій справі № 910/8787/23, що розглядається, відповідно до заявлених предмету та підстав позову є подібними до правовідносин у справах № 466/10073/22 та № 925/511/24, оскільки також стосуються питання визнання припиненими трудових відносин, що склались між виконавчим органом юридичної особи приватного права та такою юридичною особою.
З огляду на викладене правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/511/24, зроблений за результатами розгляду питання відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 466/10073/22, щодо цивільної юрисдикції спору, матиме суттєве значення для вирішення цієї справи № 910/8787/23, що розглядається. З метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/8787/23 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 925/511/24.
Керуючись статтями 228, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зупинити касаційне провадження у справі № 910/8787/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 березня 2025 року до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/511/24.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
В. Студенець