Іменем України
20 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/316/25
Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 32863684, вул. Садова, 104, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Компані 2021»,
код ЄДРПОУ 44170304, вул. Подільська, 93, м. Хмельницький, 29000
Предмет спору: про стягнення 350 883,70 грн,
не викликались,
Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Компані 2021», у якому позивач просить стягнути з відповідача 350 883,70 грн, з яких 257 776,47 грн пені, 68 237,64 грн інфляційних втрат та 24 869,59 грн 3% річних.
Процесуальні дії у справі.
У позовній заяві позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 08.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 22.04.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 23.04.2025 о 02:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позов є 08.05.2025.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про закупівлю №17 від 16.01.2023 позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 492 000,00 грн, проте останній у встановлений у Договорі строк не здійснив поставку товару та не повернув отриману передоплату позивачу, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Суд встановив, що Господарський суд Чернігівської області розглядав справу №927/1054/23 за позовом Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Компані 2021» про стягнення 492 000,00 грн суми попередньої оплати.
Позовні вимоги у справі №927/1054/23 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору №17 про закупівлю від 16.01.23 в частині поставки товару.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2023 у справі №927/1054/23, яке набрало законної сили 20.10.2023, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Компані 2021» на користь Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області 492 000 грн попередньої оплати та 7380 грн судового збору.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що у справі №927/1054/23 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2023 у справі №927/1054/23 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2023 у справі №927/1054/23 встановлено, що:
« 16 січня 2023 року між Комунальним підприємством «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-КОМПАНІ 2021» укладено договір №17 про закупівлю, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар Дизельний генератор код за ДК 021:2015 (СРV): 31120000-3 Генератори, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п.2.2. Договору, в разі поставки товару неналежної якості, що не буде відповідати стандартам, технічним умовам, зразкам або технічному завданню покупця, невчасного постачання або неможливості її здійснення з яких-небудь причин, покупець має право відмовитися від прийняття і сплати товару, а внесена ним попередня оплата підлягає поверненню постачальником протягом 3 (трьох) - денного терміну з дня відправлення покупцем письмової вимоги на адресу постачальника.
Розділом 4 Договору визначено порядок здійснення оплати, відповідно до п.4.1. якого, покупець здійснює оплату товару в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника, в наступному порядку: аванс у розмірі 50% вартості товару протягом 5 робочих днів з моменту підписання Договору та 50% протягом 10 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару (видаткової накладної). Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з рахунку покупця (п.4.4. Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору, постачальник здійснює поставку товару протягом 60 календарних днів з моменту надходження авансового платежу на рахунок постачальника згідно п.4.1. цього Договору.
Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника (п.5.2. Договору).
Поставка товару здійснюється постачальником з обов'язковою присутністю його представника на склад покупця за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Садова, 104 (п.5.3. Договору).
Датою поставки Товару є дата підписання сторонами видаткової накладної (п.5.11 Договору).
Відповідно до п.п.6.1.1., 6.1.2. Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно з накладною на відпуск товару;
Відповідно до п.п.6.3.1. п.6.3. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Як зазначено у п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
За умовами п. 10.1 договору він набирає чинності з дня підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року або до виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору.
Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п. 11.3 договору).
У специфікації на поставку товару (додаток до договору) сторонами визначено найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару (984 000,00 грн без ПДВ), який постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві у порядку та на умовах, визначених договором.
27.02.2023 року сторонами договору укладено до нього додаткову угоду №1, у якій сторони дійшли взаємної згоди викласти п. 5.1 Договору у наступній редакції, згідно з якою постачальник здійснює поставку товару протягом 60 календарних днів з моменту надходження авансового платежу на рахунок постачальника згідно п.4.1. цього Договору. У разі настання обставин непереборної сили, що ускладнили часткову поставку товару по даному Договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, що визначений у Специфікації, належної якості у строк до 31.03.2023 року.
На виконання вказаних умов Договору, позивачем 17.01.2023 року згідно платіжного доручення №439 перераховано відповідачу авансовий платіж в розмірі 492 000,00 гривень
Однак, відповідачем в порушення вимог п. 5.1. Додаткової угоди №1 до Договору від 27.02.23, не поставлено Товар та станом на 24.07.2023 року відповідачем сума (авансу) Договору не повернута.
Позивачем 30.06.23 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-КОМПАНІ 2021» направлено претензію (№23 від 29.06.23) з повідомленням про розірвання договору №17 від 16.01.23 про закупівлю дизельного генератора через п'ять днів з дня надсилання даної претензії та з вимогою повернути аванс у розмірі 492 000,00 грн протягом триденного терміну з дня відправлення даної претензії. Докази направлення зазначеної претензії містяться в матеріалах справи.».
Крім того, суд у справі, що розглядається встановив, що:
- претензія №23 від 29.06.2023 була направлена відповідачу 30.06.2023, на підтвердження чого надано фіскальний чек Укрпошти від 30.06.2023, опис вкладення у цінний лист від 30.06,2023, поштову накладну від 30.06.2023;
- відповідно до п. 6.2.1 Договору Покупець має право без будь-яких наслідків та відповідальності достроково відмовитися від Договору та розірвати цей Договір у разі порушення виконання зобов'язань Постачальником шляхом направлення відповідного повідомлення Постачальнику на адресу, зазначену в цьому Договорі. В цьому випадку Договір вважається розірваним через 5 днів з дня надсилання письмового повідомлення Постачальнику;
- згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань при закупівлі товарів Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції (пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості товарів з яких допущено прострочення за кожний календарний день прострочення. Пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Доказів повернення попередньої оплати позивачу у розмірі 492 000,00 грн відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 статті 712 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Позивач заявив до стягнення 257 776,47 грн пені, нарахованої за період з 29.06.2023 по 04.03.2025 на суму 492 000,00 грн.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Сторони у п. 7.2 Договору встановили відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання зобов'язань при закупівлі товарів у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості товарів з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення.
При цьому Договір не містить обов'язку відповідача повернути позивачу аванс у разі невиконання своїх обов'язків при закупівлі товару.
Аналіз умов Договору свідчить, що пеня у Договорі фактично передбачена за невиконання своїх зобов'язань з поставки товару.
Враховуючи умови п. 5.1 Договору та правила обчислення строків, встановлених у ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідач повинен був поставити позивачу товару у строк до 20.03.2023, однак зазначеного обов'язку взагалі не виконав.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з поставки товару позивач 30.06.2023 направив на адресу відповідача претензію №23 від 29.06.2023, у якій повідомив про розірвання договору №17 від 16.01.2023 через п'ять днів з дня надсилання даної претензії та вимагав повернути аванс у розмірі 492 000,00 грн протягом триденного терміну з дня відправлення даної претензії.
Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом ст. 651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.
У п. 6.2.1 Договору передбачено право позивача на одностороннє розірвання Договору у разі порушення виконання зобов'язань відповідачем шляхом направлення останньому відповідного повідомлення; договір вважається розірваним через 5 днів з дня надсилання письмового повідомлення відповідачу.
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з поставки товару у встановлений у Договорі строк, дії позивача щодо одностороннього розірвання договору про закупівлю суд вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.
Таким чином, враховуючи умови п. 6.2.1 Договору, він вважається розірваним з 06.07.2023.
Відповідно до ч. 2, 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно із ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Отже, розірвання договору не звільняє сторону від відповідальності за порушення договору, що мало місце під час дії договору, що означає, що договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення зобов'язання та до дати розірвання договору.
Таким чином, нарахування позивачем пені за період з 06.07.2023 по 04.03.2025, тобто після розірвання Договору, є неправомірним, оскільки зобов'язання відповідача з поставки за даним договором є припиненим з 06.07.2023.
Відтак пеня підлягає нарахуванню за період з 29.06.2023 (визначений позивачем початок періоду прострочення) до 05.07.2023 (до дати розірвання Договору).
За перерахунком суду розмірі пені за період з 29.06.2023 по 05.07.2023, нарахованої на суму 492 000,00 грн, становить 4717,81 грн, що є меншим ніж заявлено до стягнення позивачем.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних
Позивач просить стягнути з відповідача 24 869,59 грн - 3% річних за період з 29.06.2023 по 04.03.2025 та 68 237,65 грн інфляційних втрат за липень 2023 року - січень 2025 року, нарахованих на суму 492 000,00 грн.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду їх нарахування.
Так, у претензії №23 від 29.06.2023, яка направлена відповідачу 30.06.2023, позивач вимагав повернути йому аванс у триденний строк з дня відправлення претензії.
Відтак відповідач повинен був повернути позивачу аванс у строк до 03.07.2023, а прострочення виконання цього грошового зобов'язання має місце з 04.07.2023.
За перерахунком суду розмір 3 % річних за період з 04.07.2023 по 04.03.2025 становить 24 626,96 грн, що є меншим ніж заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а тому вони підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з урахуванням зазначених положень, а також з огляду на обставини подання позивачем позовної заяви через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цього позову, становить 4210,60 грн (350 883,70*1,5%*0,8).
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 14 015,42 грн.
З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1170,99 грн.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Компані 2021» (код ЄДРПОУ 44170304, вул. Подільська, 93, м. Хмельницький, 29000) на користь Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32863684, вул. Садова, 104, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) 4717,81 грн пені, 68 237,64 грн інфляційних втрат, 24 626,96 грн - 3% річних та 1170,99 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун