Іменем України
20 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/424/25
Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Белканс»,
код ЄДРПОУ 42681308, вул. Дарницька, 19, кв. 56, м. Дніпро, 49083
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БТН Трейд»,
код ЄДРПОУ 41495253, просп. Перемоги, буд. 95, оф. 113, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: про стягнення 198 157,91 грн,
не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Белканс» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТН Трейд», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 198 157,91 грн, з яких 170 000,00 грн заборгованості за поставлений товар, 6902,50 грн інфляційних втрат, 19 281,92 грн пені, 1973,49 грн - 3% річних.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 01.05.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 01.05.2025 о 20:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а отже останнім днем для подання відповідачем відзиву є 19.05.2025.
19.05.2025 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить долучити до матеріалів справи докази витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн таких витрат.
Суд долучив до матеріалів справи зазначене клопотання позивача.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання нафтопродуктів (скрапленого газу) №02-13-12 від 13.12.2024 в частині сплати коштів за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 170 000,00 грн.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
13.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Белканс» (далі - Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «БТН-Трейд» (далі - Покупець) уклали договір постачання нафтопродуктів (скрапленого газу) №02-13-12 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплати скраплений газ, надалі - «Товар», відповідно до умов цього Договору.
За умовами п. 3.1-3.3 Договору поставка Товару в рамках цього Договору проводиться окремими «погодженими об'ємами». «Погоджений об'єм», надалі «Об'єм» - обумовлена Постачальником та Покупцем кількість Товару, визначена Сторонами і зазначається в видатковій накладній.
Кількість Товару, поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем в рамках кожної поставки, фіксується в видаткових накладних.
Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю та якістю, а право власності на Товар таким, що перейшло від Постачальника до Покупця, з дати підписання відповідної видаткової накладної. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній.
Відповідно до п. 6.1, 6.3, 6.4, 6.5 Договору Покупець здійснює 100 % передоплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Покупець зобов'язаний здійснити повний і остаточний розрахунок за поставлений товар протягом трьох банківських днів з моменту прийому-передачі товару, у разі поставки товару без отримання Постачальником передплати.
Оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку.
Датою здійснення оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов оплати вартості Товару Покупець сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості.
Цей Договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення (п. 12.1 Договору).
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату товару - скрапленого газу, а саме: №7 від 13.12.2024 на суму 1 019 700,00 грн та №10 від 19.12.2024 на суму 1 024 144,00 грн.
На виконання умов Договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар - газ скраплений на загальну суму 2 043 844,00 грн, на підтвердження чого надано видаткові накладні №11 від 16.12.2024 на суму 1 019 700,00 грн, №14 від 19.12.2024 на суму 1 024 144,00 грн, а також товарно-транспортні накладні від 16.12.2024 та від 19.12.2024.
У період з 16.12.2014 по 31.03.2025 відповідач сплатив позивачу кошти у загальному розмірі 1 873 844,00 грн, а саме: 16.12.2024 - 500 000,00 грн, 17.12.2024 - 330 000,00 грн, 19.12.2024 - 303 844,00 грн, 20.12.2024 - 215 000,00 грн, 23.12.2024 - 500 000,00 грн, 31.03.2025 - 25 000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів з системи «Клієнт-Банк».
Отже, залишок несплаченої заборгованості становить 170 000,00 грн.
Доказів сплати заборгованості у розмірі 170 000,00 грн відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар - газ скраплений на загальну суму 2 043 844,00 грн, вартість якого останній оплатив частково у загальному розмірі 1 873 844,00 грн, а отже залишок несплачених коштів становить 170 000,00 грн.
Оскільки позивач поставив відповідачу товар без отримання попередньої оплати, відтак останній відповідно до п. 6.3 Договору повинен був здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар протягом трьох банківських днів з моменту прийому-передачі товару, тобто до 23.12.2024.
Доказів сплати коштів у розмірі 170 000,00 грн відповідач суду не надав.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив у повному обсязі кошти за отриманий ним товар, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 170 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати товару, позивач заявив до стягнення 19 281,92 грн пені, нарахованої за період з 24.12.2024 по 29.04.2025.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони у п. 8.3 Договору встановили відповідальність відповідача за невиконання умов оплати отриманого ним товару у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду, дійшов висновку про правильне її нарахування.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 19 281,92 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Позивач також просить стягнути з відповідача 1973,49 грн - 3% річних за період з 24.12.2024 по 29.04.2025 та 6902,50 грн інфляційних втрат за період з січня 2025 року по березень 2025 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з урахуванням зазначених положень, а також з огляду на обставини подання позивачем позовної заяви через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цього позову, становить 2422,40 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 25.04.2025, укладений з адвокатом Бичковим В. В. (далі - Договір від 25.04.2025); копію платіжної інструкції №182 від 30.04.2025 про сплату коштів у розмірі 4500,00 грн; копію акта прийому-передачі послуг від 19.05.2025; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги АЕ №1382295 від 29.04.2025.
Відповідно до п. 1.1 Договору від 25.04.2025, укладеного між ТОВ «Белканс» (далі - Клієнт) та адвокатом Бичковим В. В. (далі - Виконавець), Виконавець за дорученням Клієнта бере на себе зобов'язання надати Клієнту професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) з питання стягнення в судовому порядку з TOB «БТН ТРЕЙД» заборгованості, в тому числі штрафні санкції, інфляційні збитки, проценти за договором № 02-13-12 постачання нафтопродуктів (скрапленого газу) від 13 грудня 2024 року, на підставі довіреності та/чи ордеру в режимі відеоконференції здійснити представництво інтересів Клієнта у справі в судах всіх інстанцій, в разі потреби надати правову допомогу у виконавчому провадженні на підставі додаткової угоди, а Клієнт зобов'язується оплатити Виконавцю гонорар за таку правничу допомогу.
За умовами п. 3, 4, 5 Договору від 25.04.2025 за цим договором сторони дійшли згоди що за надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг), передбаченої цим договором, Клієнт має сплатити Виконавцю погодинний гонорар в розмірі 1500,00 грн без ПДВ за одну годину роботи адвоката не залежно від виду адвокатських послуг.
Сторони погодили що розмір гонорару за підготовку та подання позову обмежується 6 годинами роботи адвоката, а гонорар який перевищує 8000,00 грн підлягає сплаті клієнтом в разі та після ухвалення судом рішення на користь клієнта.
Форма оплати гонорару - безготівкова, на поточний банківський рахунок виконавця
Строк (термін) виплати гонорару:
- авансом 4500,00 грн не пізніше 2-х робочих днів з дня укладання цього договору. В призначенні платежу має бути вказано: гонорар адвокату згідно договору № 25/04 від 25.04.2025 р.
- залишок протягом 2-х робочих днів з дня отримання акту прийому-передачі адвокатських послуг за період часу, за який вона надані. В призначенні платежу має бути вказано: гонорар адвокату (справа № / / ) згідно договору № 25/04 від 25.04.2025 р.
Згідно з платіжною інструкцією №182 від 30.04.2025 позивач перерахував адвокату Бичкову В. В. авансовий платіж у розмірі 4500,00 грн.
19.05.2025 позивач та адвокат Бичков В. В. підписали акт прийому-передачі послуг до Договору від 25.04.2025, у якому зазначено, що за наслідками збору інформації, з'ясування обставин рейдової перевірки (спілкування з водієм), аналізу інформації, наданої клієнтом, підготовлено та подано через електронний кабінет Електронного суду до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву до ТОВ "БТН ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 41495253, місцезнаходження: 14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 95, офіс 113) заборгованості, в тому числі штрафні санкції, інфляційні збитки, проценти за договором № 02-13-12 постачання нафтопродуктів (скрапленого газу) від 13 грудня 2024 року. Усього на надання вказаних послуг адвокатом витрачено 4 години загальною вартістю 6000,00 грн.
Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.
Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 6000,00 грн та підлягає стягненню з відповідача.
Усього розмір судових витрат позивача, які підлягають стягнення з відповідача, становить 8422,40 грн (2422,40 + 6000,00).
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БТН Трейд» (код ЄДРПОУ 41495253, просп. Перемоги, буд. 95, оф. 113, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белканс» (код ЄДРПОУ 42681308, вул. Дарницька, 19, кв. 56, м. Дніпро, 49083) 170 000,00 грн заборгованості за поставлений товар, 19 281,92 грн пені, 6902,50 грн інфляційних втрат, 1973,49 грн - 3% річних та 8422,40 грн судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун