вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3288/24
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА»
до1. ОСОБА_1 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ФУД»
просолідарне стягнення 155695,81 грн.
без повідомлення (виклику) сторін
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі - перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ФУД» (далі - другий відповідач) про солідарне стягнення 155695,81 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання другим відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди від 01.11.2019 № 01/11/19, укладеним між позивачем та другим відповідачем, щодо сплати орендних платежів за користуванням майном (частина холодильної камери - № 122 загальною площею 70,00 кв.м.; частина холодильної камери - № 114 загальною площею 95,00 кв.м.; рампа площею 17,2 кв.м.; рампа площею 42,0 кв.м.; приміщення експедиції площею 22,6 кв.м.), яке знаходиться за адресою: Київська обл., с. Святопетрівське, вул. Білгородська, 24 літ. А, які (зобов'язання) забезпечені порукою з боку ОСОБА_1 згідно договору поруки від 12.05.2021 № 12/05, укладеним між позивачем та першим відповідачем.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у відповідності до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачам строк для подачі відзивів на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову до 14.01.2025. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзиви до 28.01.2025 та встановлено відповідачам строк до 11.02.2025 для подачі заперечення на відповіді на відзиви. Запропоновано першому відповідачу надати суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань за договору поруки від 12.05.2021 року № 12/05. Запропоновано другому відповідачу надати суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань за договором суборенди від 01.11.2019 року № 01/11/19 щодо сплати орендних платежів за користуванням вищезазначеним майном.
У встановлений судом строк перший відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву від 25.12.2024 (вх. № суду 12429/24 від 30.12.2024), в якому він заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що в межах вирішення даного спору виникла ситуація, коли позивач є юридичною особою яка належить агресору по відношенню до України. З огляду на початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» і те, що товариство позивача станом на 23.12.2022 мав кінцевого бенефіціарного власника громадянина з Республіки Білорусь, яка за твердженнями першого відповідача так само як і Російська Федерація є державою-агресором по відношенню до України, то строк виконання договірних зобов'язань не настав, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Київського апеляційного суду від 27.07.2022 у справі № 758/4283/22, з якої вбачається, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні виявлено, що ПП «Санта Холод Україна» фінансують дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. У вказаному кримінальному провадженні, позивачем у даній справі суду були надані копії вищезазначених договорів суборенди та поруки, у яких платіжні реквізити позивача не відповідають оригіналам договорів, тому перший відповідач вважає, що вказані документи підлягають огляду в судовому засіданні в оригіналах, у зв'язку з чим, першим відповідачем заявлене відповідне клопотання. Перший відповідач також зазначає, що договір суборенди від 01.11.2019 року № 01/11/19 в редакції додаткової угоди від 28.09.2021, укладеним між позивачем та другим відповідачем, є нікчемним, не породжує для сторін спору прав та обов'язків, позаяк мав бути посвідчений нотаріально, оскільки укладений на строк більше трьох років. Зміни до договору суборенди в частині строку суборенди не були погоджені з поручителем. Та крім того, строк пред'явлення вимог до поручителя сплив.
Оскільки перший відповідач заперечує відповідність наданих позивачем суду копій договорів суборенди від 01.11.2019 № 01/11/19 та поруки від 12.05.2021 № 12/05 їх оригіналам, ним до відзиву на позовну заяву подане клопотання про витребування у позивача для огляду в судовому засіданні оригіналів наступних письмових доказі: договору суборенди від 01.11.2019 01/11/19 та договору поруки від 12.05.2021 № 12/05. Також перший відповідач просив суду розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У встановлений судом строк другий відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 від 25.12.2024 про витребування у позивача для огляду в судовому засіданні оригіналів письмових доказів: договору суборенди від 01.11.2019 01/11/19 та договору поруки від 12.05.2021 № 12/05, клопотання щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, суд з метою всебічного, повного з'ясування обставин справи, ухвалою від 13.03.2025 задовольнив клопотання ОСОБА_1 від 25.12.2024 в частині розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Вирішив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Зобов'язав першого відповідача ОСОБА_1 подати суду пояснення, в яких зазначити: заходи, яких особа, яка подає клопотання про витребування доказів, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання про витребування доказів. Зобов'язано першого відповідача подати суду оригінал та належним чином завірену копію власного екземпляра договору поруки від 12.05.2021 року № 12/05, укладеним між позивачем та першим відповідачем. Зобов'язаного другого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ФУД» подати суду оригінал та належним чином завірену копію власного екземпляру договору суборенди від 01.11.2019 № 01/11/19, укладеним між позивачем та другим відповідачем.
Приватне підприємство «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» подало відповідь на відзив від (вх. № суду 2351/25 від 31.03.2025), в якій позивач наводить власні спростування на доводи першого відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема позивач зазначає, що наведені першим відповідачем обставини щодо застосування до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» підлягають з'ясуванню під час примусового виконання судового рішення, а не при вирішенню спору по суті. Позивач є юридичною особою приватного права, яке було зареєстроване 09.10.2007, засновниками (учасниками) якого є Компанія «Ньюрайд Сервівест Лімітед», резиденство Кіпр, місцезнаходження Кіпр, Нікосія, кінцевим бенефіціарним власником є фізична особа ОСОБА_2 , громадянство Республіки Кіпр. Отже, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що бенефіціарним власником, членом або учасником підприємства, що має частку в статутному капіталі позивача ніколи не були та не є Російська Федерація, громадяни Російської Федерації, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації. Також позивач просить суд звернути увагу, що у державному реєстрі санкцій відсутні відомості як відносно позивача, власника та кінцевого бенефіціара. Також відповідно до позиції Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/12083/23, визнання та надання іноземній державі статусу агресора не відноситься до компетенції жодного з національних судів. Твердження першого відповідача про невідповідність платіжних реквізитів оригіналам договорів і як наслідок неможливості проведення оплати є необґрунтованими та спростовуються відомостями з банківських виписок, згідно яких другий відповідач провів розрахунок за користування майном. Твердження першого відповідача про необхідність нотаріального посвідчення договору суборенди в силу положень ст. 793 Цивільного кодексу України не відповідає фактичним обставинам. Строк дії договору суборенди становить 2 роки 11 місяців. Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений. В справі № 910/9949/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. Другий відповідач не направляв на адресу позивача жодної заяви про припинення чи зміну умов договору після 01.10.2021, а продовжував користуватися майном, частково оплачувати за таке користування, і тому строк дії договору продовжився на наступний період, тобто 2 роки і 11 місяців. Твердження першого відповідача про сплив строку пред'явлення вимог до поручителя не відповідає дійсності. Твердження першого відповідача про непогодження змін до договору суборенди з поручителем не відповідає дійсності. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перший відповідач ОСОБА_1 є директором, власником та кінцевим беніфіціарним власником другого відповідача ТОВ «Хорека Фуд» і був обізнаний з умовами згаданих договорів, оскільки їх підписував.
В поданій відповіді на відзив позивач просить суд поновити йому пропущений строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву, з мотивів того, що він не отримував відзив на позовну заяву, оскільки його було надіслано першим відповідачем на інше поштове відділення, що унеможливило подати відповідь на відзив у встановлений судом строк.
В судовому засіданні призначеному на 29.04.2025, дослідивши клопотання позивача, яке міститься у відповіді на відзив, про поновлення йому пропущеного строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу, якою поновив процесуальний строк на подачу відповіді на відзив та прийняв до розгляду відповідь на відзив.
В судовому засіданні призначеному на 29.04.2025, представник першого відповідача просив суд розглядати справу за наявними матеріалами за відсутності заперечень на відповідь на відзив, про що зазначено в протоколі судового засідання від 29.04.2025.
В судовому засіданні призначеному на 29.04.2025 судом досліджені оригінали договору суборенди від 01.11.2019 01/11/19 та договору поруки від 12.05.2021 № 12/05, надані позивачем, копії яких ним були додані до позовної заяви.
В судовому засіданні призначеному на 29.04.2025, суд вислухав пояснення представників сторін з приводу даного спору, дослідив матеріали справи та оголосив про те, що розгляд даної справи буде продовжено в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення від 22.065.2025 (вх. № суду 7035/25 від 22.05.2025), в яких перший відповідач, зокрема, зазначає, що договір поруки було укладено 12.05.2021, однак після цього, 28.09.2021 до договору суборенди було внесені зміни у частині продовження строку його дії до 01.09.2024 (включно). Продовження строку договору суборенди без згоди поручителя є істотною зміною зобов'язання, яке не входить до сфери дії договору поруки, тому на його думку, порука не поширюється на зобов'язання, що виникли внаслідок таких змін. Перший відповідач вказує, що на момент підписання договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 директором ТОВ «ХОРЕКА ФУД» була ОСОБА_3 , яка мала одноосібне право вчиняти правочини від імені товариства. Проте зазначений договір суборенди було підписано нею не особисто, а В'ячеславом Хорєвим, який на той момент не мав законних повноважень діяти від імені юридичної особи. Надання ним підпису в договорі без належного представницького статусу - в умовах відсутності довіреності, наказу про виконання обов'язків чи іншого документа, що підтверджує повноваження - свідчить про вчинення правочину особою без відповідних повноважень. Оскільки договір суборенди підписано особою, яка не мала належних прав на представництво юридичної особи, і жодних доказів, що надають ОСОБА_1 право підписувати такий правочин на той час, не надано, договір суборенди є неукладеним або нікчемним. Як наслідок, відсутнє основне зобов'язання, яке могло б бути забезпечене порукою. Таким чином, на думку першого відповідача договір поруки № 12/05 від 12.05.2021 є недійсним у силу своєї природи, оскільки забезпечене ним зобов'язання за договором суборенди не виникло належним чином. Відповідно, вимоги, що випливають із договору поруки, є безпідставними та не підлягають задоволенню. ТОВ «ХОРЕКА ФУД» у межах фактичного користування майном отримувало рахунки на оплату орендних платежів та акти приймання-передачі послуг, що виставлялися з реквізитами, відмінними від тих, які зазначені в договорі суборенди. Водночас сплата таких рахунків також здійснювалася ТОВ «ХОРЕКА ФУД» не на банківські рахунки, передбачені в договорі суборенди, а за іншими реквізитами. Цей факт свідчить про те, що договір суборенди, на який посилається позивач як на основне зобов'язання, не був реалізований сторонами у спосіб, передбачений його умовами. За доводами першого відповідача, вимоги до ОСОБА_1 як до поручителя є безпідставними та не підлягають задоволенню. Крім того, посилаючись на положення п. 7.2 договору поруки та введений в Україні з 24.02.2022 воєнний стан, на думку першого відповідача обов'язок виконання зобов'язань за договором поруки з моменту початку воєнних дій унеможливлений з об'єктивних причин, які не залежать від волі сторін. З урахуванням настання форс мажорних обставин, реалізація прав вимоги за договором поруки є юридично неможливою, а будь-яке звернення з позовом про примусове виконання таких зобов'язань є безпідставним.
Приватне підприємство «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» подало заяву від 28.05.2025 (вх. № суду 3678/25 від 02.06.2025), в якій позивач зазначає, що під час судового засідання 29.04.2025, сторонами попередньо було досягнуто домовленість про можливість врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди. З урахуванням бажання відповідачів сплачувати заборгованість по 8000 грн. на місяць, позивач 15.05.2025 направив на адресу відповідачів підписану зі свого боку, мирову угоду з графіком сплати заборгованості по 8000 грн. на місяць до 20.01.2027. Лист позивача з мировою угодою було отримано першим відповідачем 22.05.2025, разом з тим, пропозиція позивача залишена без розгляду, що вказує на затягування розгляду справи та не погашення заборгованості. Крім того, позивач наводить судовому практику на заперечення першого відповідача стосовно обсягу поруки та відповідальності поручителя.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між Приватним підприємством «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» (далі - позивач/орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ФУД» (далі - другий відповідач/суборендар) було укладено договір суборенди від 01.11.2019 № 01/11/19 (далі - договір), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування (суборенду) наступне майно: частину холодильної камери - № 122 загальною площею 70,00 кв.м. загальним об'ємом 574 м3; частину холодильної камери - № 114 загальною площею 95,00 кв.м. загальним об'ємом 779,0 м3; рампу площею 17,2 кв.м. з підтриманням температурного режиму; рампу площею 42,0 кв.м. без підтримання температурного режиму; приміщення експедиції площею 22,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., с. Святопетрівське, вул. Білгородська, 24 літ. А. Орендар зобов'язався забезпечити у холодильних камерах температурний режим згідно з Технічними вимогами (додаток № 5), за умов дотримання суборендарем порядку розміщення та здійснення вантажообігу (переміщення вантажу), викладеного в цих же технічних вимогах. Орендар зобов'язався забезпечити у холодильній камері № 114 кліматичний режим: температура 0+2 градусів за Цельсієм, а в холодильній камері № 122 кліматичний режим: температура -18 ± 2 градусів за Цельсієм згідно з Технічними вимогами (додаток № ), які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2021)
Згідно з п. 2.1.1, 2.1.2 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2021 плата за користування одним кв.м. холодильних камер за один місяць становить 333,33 грн., крім того ПДВ - 66,67 грн., всього 400 грн. Плата за користування холодильними камерами за один місяць становить 55000,00 грн., крім того ПДВ - 11000,00 грн., всього 66000,00 грн. Плата за користування одним кв.м. рами площею 42,0 кв.м. за один місяць становить 204,17 грн., крім того ПДВ - 40,83 грн., всього 245,00 грн. Плата за користування рампою за один місяць становить 8575,00 грн., крім того ПДВ - 1715,00 грн., всього 10290,00 грн. Плата за користування одним кв.м. рами площею 17,2 кв.м за один місяць становить 204,17 грн., крім того ПДВ - 40,83 грн., всього 245,00 грн. Плата за користування рампою за один місяць становить 3511,67 грн., крім того ПДВ 702,33 грн., всього 4214,00 грн. Плата за користування одним кв.м. приміщення експедиції за один місяць становить 204,17 грн., крім того ПДВ - 40,83 грн., всього 245,00 грн. Плата за користування приміщенням експедиції за один місяць становить 4614,17 грн., крім того ПДВ - 922,83 грн, всього 5537,00 грн. Всього орендна плата за користування зазначеними вище холодильними камерами, рампою, приміщенням експедиції за один місяць складає 71700,83 грн., крім того ПДВ - 14340,17 грн., всього 86041,00 грн.
Підпунктом 2.5.1 п. 2.5 договору передбачено, що орендна плата за наступні місяці сплачується шляхом попередньої оплати до 10 числа місяця, що передує місяцю користування. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря.
Орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна і до моменту фактичного повернення майна (п. 2.10 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди від 28.09.2021 цей договір набуває чинності з дати підписання його сторонами (уповноваженими представниками сторін) і діє по 01 вересня 2024 року (включно).
На виконання умов договору позивач передав, а другий відповідач прийняв в строкове платне користування (суборенду) майно (частина холодильної камери - № 122 загальною площею 70,00 кв.м.; частина холодильної камери - № 114 загальною площею 95,00 кв.м.; рампа площею 17,2 кв.м.; рампа площею 42,0 кв.м.; приміщення експедиції площею 22,6 кв.м.), яке знаходиться за адресою: Київська обл., с. Святопетрівське, вул. Білгородська, 24 літ., на підтвердження чого між Приватним підприємством «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ФУД» підписані акти прийому-передачі від 01.11.2019, від 01.11.2021, які містяться в матеріалах справи.
На виконання умов договору позивач на підставі актів надання послуг від 31.01.2022 № 23 на суму 97154 грн., від 22.02.2022 № 61 на суму 97154,00 грн. надав другому відповідачу послуги з оренди зазначеного вище майна у січні - лютому 2022 року на загальну суму 194308 грн. Вказані акти підписані в двосторонньому порядку представниками сторін договору суборенди, підписи яких скріплені печатками підприємства та товариства.
Разом з тим, другий відповідач своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендних платежів за користуванням майном в повному обсязі не виконав, провівши часткові оплати орендних платежів, в зв'язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 155695,81 грн. Доказів протилежного суду не надано.
Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між позивачем та другим відповідачем договору, другий відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати у встановлений договором строк за користування майном у період січень-лютий 2022 року, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 155695,81 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості другий відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, за другим відповідачем рахується заборгованість в розмірі 155695,81 грн.
Відповідно до умов договору поруки від 12.05.2021 № 12/08 (далі - договір поруки), укладеним між Приватним підприємством «Санта Холод Україна» (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорека Фуд» його боргових зобов'язань перед кредитором за договором суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019, в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель не заперечує та погоджується на виконання своїх зобов'язань передбачених даним договором у разі зміни боржника по договору суборенди № 01/1119 від 01.11.2019 (п. 1.1 договору поруки).
Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
В статті 2 Заяви поручителя визначено, що поручитель заявляє та гарантує, що на дату договору і надалі у будь-який час протягом дії цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджений з усіма умовами договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 та цим надає згоду на будь-які умови договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 та зміни обсягу відповідальності поручителя у зв'язку з такими змінами договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 автоматично, без укладення додаткових угод до нього.
Згідно з п. 3.1 договору поруки порукою за цим договором забезпечується вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за договором суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у договорі суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019, в тому числі, будь-якими змінами та доповненнями до договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019, які можуть бути укладені сторонами договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 в майбутньому.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за договором суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань боржником в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до вимог ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У зв'язку з невиконанням боржником своїх договірних зобов'язань зі сплати орендних платежів за користування майном, які забезпечені порукою зі сторони першого відповідача, позивач надіслав поручителю вимогу від 07.08.2024 № 07/08 про сплату заборгованості в розмірі 155695,81 грн. Надіслання зазначеної кореспонденції на адресу поручителя підтверджується описом вкладення у цінний лист від 07.08.2024, фіскальним чеком «Укрпошта» від 07.08.2024 № 0313411054150, накладною «Укрпошта» від 07.08.2024 № 0313411054150.
Разом з тим, вказана вимога залишена поручителем без відповіді та задоволення.
Враховуючи те, що другий відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів за користуванням майном в повному обсязі, які забезпечені порукою, яка не припинена в порядку ст. 559 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено позов про солідарне стягнення з відповідачів 155695,81 грн. заборгованості.
Заперечення першого відповідача проти позовних вимог з підстав того, що товариство позивача станом на 23.12.2022 мав кінцевого бенефіціарного власника громадянина з Республіки Білорусь, яка за твердженням першого відповідача так само як і Російська Федерація є державою-агресором по відношенню до України, та враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» строк виконання договірних зобов'язань не настав, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, не приймаються судом до уваги при вирішенню даного спору та відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частин другої статті 3 Закону України «Про санкції» підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об'єктивності, відповідності меті та ефективності.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.
Статтею 53 Закону України «Про санкції» визначено, що державний реєстр санкцій (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб'єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб'єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.
Підпунктом 1 пункту 1 постанови КМУ «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у постанові КМУ № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
Позивач, його кінцевий бенефіціарний власник не включені до списку осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Оскільки позивач у цій справі не є стягувачем, стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України «Про санкції», не є особою, щодо якої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов'язань, він не підпадає під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, то відсутні й підстави для обмеження права позивача на стягнення з відповідачів грошових коштів.
Відносно посилання першого відповідача на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Київського апеляційного суду від 27.07.2022 у справі № 758/4283/22, з якої вбачається, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні виявлено, що ПП «Санта Холод Україна» фінансують дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, то суд зазначає, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28.02.2025 у справі № 758/2447/25 скасовано накладений ухвалою від 27.07.2022 колегії суддів Київського апеляційного суду (після перегляду в апеляційному порядку та скасування ухвали № 758/4283/22 від 24.06.2022 слідчого судді Подільського районного суду м. Києва) арешт на 100% корпоративних прав ПП «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35411584) у вигляді статутного капіталу в розмірі 88708 000 гривень, шляхом заборони відчуження, а також перереєстрацію та внесення змін до установчих документів.
Посилання першого відповідача на те, що позивачем у даній справі суду були надані копії договорів суборенди та поруки, у яких платіжні реквізити позивача не відповідають оригіналам договорів не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на те, оригінали вказаних договорів, копії яких надані позивачем до позовної заяви досліджені в судовому засіданні від 29.04.2025. Інших оригіналів, в тому числі власних екземплярів договорів для огляду в судовому засіданні відповідачі на вимоги ухвали суду від 13.03.2025 не надали. У зв'язку з чим, суд виходить з презумпція правомірності правочину.
Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Посилання першого відповідача на те, що договір суборенди від 01.11.2019 року № 01/11/19 в редакції додаткової угоди від 28.09.2021, укладеним між позивачем та другим відповідачем, є нікчемним, не породжує для сторін спору прав та обов'язків, позаяк мав були посвідчений нотаріально, оскільки укладений на строк більше трьох років не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на те, що договір суборенди від 01.11.2019 року № 01/11/19, відповідно до п. 8.1договору набуває чинності з дати підписання та діє по 01 жовтня 2021 року (включно).
Відповідно до положень ст. 793 Цивільного кодексу України в редакції на час укладення договору суборенди договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Оскільки строк дії договору становить 2 роки 11 місяців договір не потребує нотаріального посвідчення.
Згідно положень ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як зазначає позивач, оскільки другий відповідач не направляв на адресу позивача жодної заяви про припинення чи зміну умов договору після 01.10.2021, а продовжував користуватися майном, частково оплачував за таке користування, тому строк дії договору продовжився на наступний період, тобто 2 роки і 11 місяців.
Відповідачами не доведено, що договір суборенди від 01.11.2019 року № 01/11/19 в редакції додаткової угоди від 28.09.2021, укладений між позивачем та другим відповідачем, є нікчемним.
Посилання першого відповідача на те, що продовження строку договору суборенди без згоди поручителя є істотною зміною зобов'язання, яке не входить до сфери дії договору поруки, а тому на його думку, порука не поширюється на зобов'язання, що виникли внаслідок таких змін, не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на таке.
Відповідно до п. 3.3 договору у випадку внесення змін та доповнень до договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019, на вимогу кредитора поручитель зобов'язується укласти з кредитором договір про внесення змін (додаткову угоду) до цього договору.
Підписуючи договір поруки на умовах, які він передбачає, поручитель погодився на те, що поручитель заявляє та гарантує, що на дату договору і надалі у будь-який час протягом дії цього договору він ознайомлений з фінансовими справами боржника, зробив власну оцінку фінансового стану боржника, особливо відносно договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019; поручитель підтверджує, що він усвідомлює всі ризики та можливість збитків, що пов'язані з підписанням цього договору; поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджений з усіма умовами договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 та цим надає згоду на будь-які умови договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 та зміни обсягу відповідальності поручителя в зв'язку з такими змінами договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 автоматично, без укладення додаткових угод до нього.
Укладення додаткових угод здійснюється відповідно до умов поруки на вимогу кредитора. На момент підписання договору поруки поручитель мав усвідомлювали, що погодившись на визначені умови, що обсяг його відповідальності за договором поруки може змінюватися зв'язку з змінами до договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 автоматично, без укладення додаткових угод до нього, що на момент підписання договору поруки ніяким чином не стало підставою та не впливало на укладення такого правочину та поручитель взяв на себе відповідні зобов'язання.
Умови договору поруки не містять положень, якими передбачено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Цивільне законодавство презюмує свободу договору та обов'язковість виконання, зміст якого, в силу статті 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, слід дійти висновку, що згода поручителя на забезпечення порукою виконання зобов'язань за основними договорами з усіма можливими змінами та доповнення до нього, включаючи й ті, що можуть бути укладені в майбутньому, свідчить про відсутність правових підстав для припинення поруки за частиною першою статті 559 ЦК України у випадку внесення змін до основних договорів в подальшому.
Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перший відповідач ОСОБА_1 є директором, власником та кінцевим беніфіціарним власником другого відповідача ТОВ «Хорека Фуд» і був обізнаний з змінами до договору суборенди, оскільки їх підписував.
Перший відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Договором поруки не встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами договору поруки встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за договором суборенди, в свою чергу, кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, не пред'явив вимоги до поручителя про виконання зобов'язання, тому зобов'язання за договором поруки припинилися.
Вказані доводи першого відповідача не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на те, що перший відповідач ч. 4 ст. 559 зазначає в редакції, яка була чинна до 2018 року, а тому не можу бути застосована до спірних правовідносин.
Відповідно до чинною ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Належних та допустимих доказів, які підтверджують, що зобов'язання за договором поруки припинилися, матеріали справи не місять.
Перший відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що на момент підписання договору суборенди № 01/11/19 від 01.11.2019 директором ТОВ «ХОРЕКА ФУД» була ОСОБА_3 , яка мала одноосібне право вчиняти правочини від імені товариства. Проте зазначений договір суборенди було підписано нею не особисто, а ОСОБА_4 , який на той момент не мав законних повноважень діяти від імені юридичної особи. Надання ним підпису в договорі без належного представницького статусу - в умовах відсутності довіреності, наказу про виконання обов'язків чи іншого документа, що підтверджує повноваження - свідчить про вчинення правочину особою без відповідних повноважень. Оскільки договір суборенди підписано особою, яка не мала належних прав на представництво юридичної особи, і жодних доказів, що надають ОСОБА_1 право підписувати такий правочин на той час, не надано, договір суборенди є неукладеним або нікчемним. Як наслідок, відсутнє основне зобов'язання, яке могло б бути забезпечене порукою. Таким чином, на думку першого відповідача договір поруки № 12/05 від 12.05.2021 є недійсним у силу своєї природи, оскільки забезпечене ним зобов'язання за договором суборенди не виникло належним чином. Відповідно, вимоги, що випливають із договору поруки, є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Вказані заперечення першого відповідача не приймаються судом до уваги, позаяк договір суборенди від 01.11.2019 № 01/11/19 підписано директором ТОВ «ХОРЕКА ФУД» Паламарчук Тетяна Валеріївна на підставі статуту, так як зазначає сам перший відповідач вказана особа мала одноосібне право вчиняти правочини від імені товариства.
Крім того, перший відповідач зазначає, що ТОВ «ХОРЕКА ФУД» у межах фактичного користування майном отримувало рахунки на оплату орендних платежів та акти приймання-передачі послуг, а також вказує про сплату таких рахунків ТОВ «ХОРЕКА ФУД», що в свою чергу свідчить про схвалення договору.
Посилання першого відповідача на те, що з моменту початку воєнних дій обов'язок виконання зобов'язань за договором поруки унеможливлений з об'єктивних причин, які не залежать від волі сторін, а тому з урахуванням настання форс мажорних обставин, реалізація прав вимоги за договором поруки є юридично неможливою, а будь-яке звернення з позовом про примусове виконання таких зобов'язань є безпідставним не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на наступне.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Саме лише твердження відповідача про те, що обов'язок виконання зобов'язань за договором поруки унеможливлений з об'єктивних причин, які не залежать від волі сторін, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану є необґрунтованими, позаяк форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Саме по собі посилання першого відповідача на воєнний стан як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем у встановлений договором строк.
Враховуючи викладене, першим відповідачем належними та допустимими доказами не доведено тих обставин, на які він посилається у якості підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 155695,81 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, відповідачами не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Приватного підприємства «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ФУД» про солідарне стягнення 155695,81 грн. заборгованості задовольнити повністю.
2. Солідарно стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ФУД» (вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 42092869) на користь Приватного підприємства «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» (вул. Білгородська, 24, с. Святопетрівське, Бучанський район, Київська область, 08141, ідентифікаційний код 35411584) 155695 (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 81 коп. заборгованості.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» (вул. Білгородська, 24, с. Святопетрівське, Бучанський район, Київська область, 08141, ідентифікаційний код 35411584) 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКА ФУД» (вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 42092869) на користь Приватного підприємства «САНТА ХОЛОД УКРАЇНА» (вул. Білгородська, 24, с. Святопетрівське, Бучанський район, Київська область, 08141, ідентифікаційний код 35411584) 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 20.06.2025.
Суддя Ю.В. Подоляк