вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/290/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Максименко Валерії Вадимівни ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» (Київська обл., Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Хмельницького Богдана, 102)
про стягнення 1167632,90 грн. заборгованості за договором ТП-23 № 009 від 06.07.2023 р., у тому числі - 1005277,00 грн. основного боргу, 128314,19 грн. інфляційних втрат, 34041,71 грн. 3 % річних,
секретар судового засідання: Крикун І.В.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 21.01.2025 р. (вх. № 4582 від 21.01.2025 р.) Фізичної особи-підприємця Максименко Валерії Вадимівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» про стягнення 1167632,90 грн. заборгованості за договором ТП-23 № 009 від 06.07.2023 р., у тому числі - 1005277,00 грн. основного боргу, 128314,19 грн. інфляційних втрат, 34041,71 грн. 3 % річних.
В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки ТП-23 № 009 від 06.07.2023 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» утворилась заборгованість.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2025 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 06.03.2025 р., встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.
Підготовче засідання відкладалось.
04.03.2025 р.через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 04.03.2025 р. (вх. № 2912/25 від 04.03.2025 р.), в якій позивач просить суд розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі.
03.04.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 03.04.2025 р. (вх. № 4501/25 від 03.04.2025 р.), в якій позивач просить суд розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі.
03.04.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 03.04.2025 р. (вх. № 4546/25 від 03.04.2025 р.), в якій відповідач просить суд розглядати справу у відсутність представника відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2025 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2025 р.
У судове засідання 26.05.2025 р. представники позивача та відповідача не з'явилися. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.
З огляду на подання учасниками процесу заяв про розгляд справи без участі їх представників, у судовому засіданні 26.05.2025 р. було прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд
06.07.2023 р. між ФОП Максименко В.В. (продавець) та ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» (покупець) був укладений договір ТП-23 № 009 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві будівельні матеріали відповідної якості згідно накладної та специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар згідно накладної та здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, та ціна товару погоджується сторонами та зазначається у накладній та специфікації, які є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п. 1.3 договору предметом постачання є будівельні матеріали.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок продавця на підставі видаткової накладної та специфікації.
Загальна сума договору складається з вартості всій партій продукції, поставлених покупцю за цим договором, що оформлюють у формі видаткових накладних (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору покупець зобов'язується оплатити вартість товару на умовах цього договору протягом 14 днів з моменту підписання видаткової накладної.
Продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам державних стандартів, а також нормативно- технічній документації, вимогам чинного законодавства України про якість та безпеку (п. 3.2 договору).
Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що у відповідності до частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови даного договору стосуються відносин між сторонами, що виникли до його укладання, а саме - з 1 червня 2023 року і до 31 грудня 2023 року, а в частині прийнятих зобов'язань сторонами - до їх повного виконання. У даному випадку, якщо сторони, в строк не менш чим за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір, то останній вважається продовженим строком на один календарний рік.
В разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та договором (п. 5.2 договору).
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ФОП Максименко В.В. здійснила поставку товару відповідачу на загальну суму 1005277,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00010 від 09.06.2023 р. на суму 307069,00 грн., № 00012 від 14.06.2023 р. на суму 345720,00 грн., № 0008 від 21.07.2023 р. на суму 352488,00 грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, копії яких містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, не виконав, оплату поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим у ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» виникла заборгованість у сумі 1005277,00 грн.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання.
Як слідує з матеріалів справи, всупереч наведеним вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідач доводів позивача не запеерчив та не спростував, доказів оплати отриманого товару згідно договору ТП-23 № 009 від 06.07.2023 р. в сумі 1005277,00 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості перед позивачем суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором ТП-23 № 009 від 06.07.2023 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1005277,00 грн., є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім суми основної заборгованості, позивач також просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 128314,19 грн. та 3% річних у сумі 34041,71 грн. за період з 01.12.2023 р. по 16.01.2025 р. за прострочення зобов'язання за видатковими накладними № 00010 від 09.06.2023 р., № 00012 від 14.06.2023 р., № 0008 від 21.07.2023 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованими.
При цьому, слід зазначити, що позивачем помилково в прохальній частині позовної заяви стягнення 3% річних зазначено як стягнення штрафних санкцій, однак як за текстом позовної заяви, так і за змістом розрахунку заявлених до стягнення сум позивачем було заявлено вимогу про стягнення 34041,71 грн. саме 3% річних.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що вказані розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 128314,19 грн. та 3% річних у сумі 34041,71 грн.
З огляду на вищезазначене та беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Максименко В.В. у повному обсязі.
Щодо судових витрат у даній справі суд відзначає таке.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Водночас, враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», то належний до сплати судовий збір розраховується із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» і в даному випадку становить 14011,59 грн., які й покладаються на відповідача.
Поряд з цим, позивач не позбавлений права та можливості вирішити питання щодо повернення надмірного сплаченого судового збору у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» (Київська обл., Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Хмельницького Богдана, 102, код 33962421) на користь Фізичної особи-підприємця Максименко Валерії Вадимівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1005277,00 грн. (один мільйон п'ять тисяч двісті сімдесят сім грн. 00 коп.) заборгованості, 128314,19 грн. (сто двадцять вісім тисяч триста чотирнадцять грн. 19 коп.) інфляційних втрат, 34041,71 грн. (тридцять чотири тисячі сорок одну грн. 71 коп.) 3% річних, 14011,59 грн. (чотирнадцять тисяч одинадцять грн 59 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20.06.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна