ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2025Справа № 910/15931/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Державного підприємства "Наш дім"
про стягнення 960 648,16 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства "Наш дім" (далі - відповідач) про стягнення 960 648,16 грн, з яких заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 738 751,96 грн, інфляційні втрати - 48 508,90 грн, три проценти річних - 25 130,64 грн, пеня - 506,26 грн, штраф - 147 750,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 17.03.2000 № 7768/1-5-02 на послуги водопостачання та водовідведення в частині оплати послуг у погоджений строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/15931/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Копія вказаної ухвали доставлена позивачу та відповідачу до електронних кабінетів 27.12.2024 о 23:30 год. та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім 28.12.2024.
09.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилені. Крім того, відповідач просить зобов'язати позивача зробити перерахунок суми основного боргу та уточнити позовні вимоги.
20.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наведені заперечення проти доводів, викладених у відзиві на позов.
22.01.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - Позивач, ПрАТ «АК «Київводоканал» або Постачальник) (правонаступником якого є позивач у даній справі, що підтверджується статутом останнього) та Державним підприємством «Наш дім» (далі - Відповідач, ДП «Наш дім» або Абонент) 17.03.2000 було укладено договір № 7768/1-5-02 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування).
Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.
Відповідно до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.
Згідно з п. 3.6 Договору Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Договір у встановленому порядку не припинено, не визнано недійсним, не розірвано.
Таким чином, Договір дійсний, укладений належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вказує позивач у позові, за період з 01.11.2022 по 31.08.2024 Абоненту надано послуги з водопостачання та водовідведення на суму 1 226 944,34 грн, з яких Абонентом було сплачено 518 192,38 грн, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 738 751,96 грн.
При цьому, кошти в розмірі 30 000,00 грн, сплачені 30.11.2022, відповідно до призначення платежу зараховані в оплату за січень 2022 року та враховані як оплата за відповідний період при розгляді справи № 910/5953/23 за позовом ПрАТ «АК «Київводоканал» до ДП «Наш дім» про стягнення заборгованості за надані у період з 01.01.2022 по 31.10.2022 послуги з водопостачання та водовідведення.
Листом від 19.07.2024 за № 211 відповідач визнав заборгованість перед позивачем за послуги, надані станом на 01.07.2024, в розмірі 774 704,52 грн та просив розглянути питання щодо реструктуризації заборгованості до квітня 2025 року. Крім того, просив не припиняти надання послуг водопостачання та водовідведення.
На вказаний лист відповідача позивачем листом від 31.07.2024 надано відповідь, що запропонований графік сплати заборгованості не включає поточних нарахувань, у зв'язку з чим позивач вимушений відмовити в його задоволенні. Також у вказаному листі позивач вимагав погасити заборгованість червня та липня та надати на решту боргу оновлений графік погашення заборгованості.
Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/5953/23 задоволено позовні вимоги ПрАТ "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" до ДП "НАШ ДІМ" про стягнення заборгованості за договором № 7768/1-5-02 за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 та присуджено до стягнення з останнього 593 222,84 грн основної заборгованості, 4 462,28 грн 3% річних, 58 448,59 грн інфляційних та 9 842,01 грн судового збору.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за послуги за період з 01.11.2022 по 31.08.2024 у розмірі 731 751,96 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 48 508,90 грн інфляційних, 3% річних у розмірі 25 130,64 грн, пені в розмірі 506,26 грн та 147 750,40 грн штрафу.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що:
- при проведенні нарахувань відповідачу не враховуються обсяги, спожиті ТОВ Фірма «ПРАЙМ» ЛТД;
- відсутні підстави, на переконання відповідача, для нарахування пені та штрафу за період до 31.07.2023.
Крім того, судом встановлено, що між ПрАТ «АК «Київводоканал» та ТОВ Фірма «ПРАЙМ» ЛТД було укладено договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 05.02.2021 № 15021/5-06СА для надання відповідних послуг за адресою: вул. Предславинська, 34, м. Київ.
Однак, як вказує позивач, з 2022 року до травня 2024 року водоспоживання ТОВ Фірма «ПРАЙМ» ЛТД було припинено і відновлено лише у травні 2024 року, на підтвердження чого позивачем надано витяг з розрахункового листа контрагента.
Відповідач заперечує щодо вказаних доводів позивача, посилаючись на те, що, за поясненнями працівників ТОВ Фірма «ПРАЙМ» ЛТД, у 2022 році у них виникла переплата, а відтак, позивачем не здійснювались нарахування ТОВ Фірма «ПРАЙМ» ЛТД за послуги водопостачання та водовідведення.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та п. 3.7 Правил користування споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.
Під час розгляду даної справи суду не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 738 751,96 грн.
Судом не приймаються заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не враховано споживання ТОВ Фірма «ПРАЙМ» ЛТД, оскільки споживання відповідачем послуг в заявлений період підтверджено позивачем належними та допустимим доказами, а саме актами обстеження та зняття показань вузла обліку.
Крім того, під час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів звернення до позивача з незгодою щодо кількості або вартості отриманих послуг з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту звірки.
У свою чергу, відповідно до п. 3.7 договору при невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.
За вказаних обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 738 751,96 грн заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 25 130,64 грн 3% річних та 48 508,90 грн втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що останні виконані арифметично вірно та відповідно до норм чинного законодавства, а відтак, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 506,26 грн пені та 147 750,40 грн штрафу.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно з п. 4.2 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує Постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.
Проте, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне закріплене у ст. 343 Господарського кодексу України.
При цьому, оскільки сума пені, розрахована виходячи з 0,1%, перевищує суму пені, яка була б розрахована, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, позивачем нарахування пені здійснено виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд зазначає, що останні виконані арифметично вірно та відповідно до умов договору та законодавства.
Судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо відсутності підстав для нарахування пені та штрафу за період до 31.07.2023, оскільки до цього часу в Україні діяли карантинні обмеження, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Так, підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, пеня нарахована позивачем за період з 01.08.2024 по 16.08.2024, тобто пеня нарахована не у період заборони.
Що стосується штрафу, суд зазначає, що положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Закону не містили і не містять заборони щодо нарахування неустойки (штрафів, пені) на суму боргу, що виникла у період до 31.07.2023, а лише обмежували період, коли таке нарахування здійснювати заборонялося.
Крім того, положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Закону не передбачали звільнення від відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати за житлово-комунальні послуги, а лише відтерміновували застосування такої відповідальності, можливість застосування якої виникла після закінчення 30 днів з дня скасування карантину.
Так, як вбачається з розгорнутого розрахунку позовних вимог, борг, який виник у листопаді-грудні 2022 року, відповідачем було погашено лише у березні-квітні 2024 року, а борг, що почав накопичуватися починаючи з січня 2023 року, взагалі не погашався.
Суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 506,26 грн пені та 147 750,40 грн штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в розмірі 11 527,79 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Наш дім" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34, код 30723920) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерне компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А, код 03327664) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 738 751,96 грн (сімсот тридцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят одна грн 96 коп.), втрати від інфляції у розмірі 48 508,90 грн (сорок вісім тисяч п'ятсот вісім грн 90 коп.), 25 130,64 грн (двадцять п'ять тисяч сто тридцять грн 64 коп.) 3% річних, пеню в розмірі 506,26 грн (п'ятсот шість грн 26 коп.), штраф у розмірі 147 750,40 грн (сто сорок сім тисяч сімсот п'ятдесят 40 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 527,79 грн (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять сім грн 79 коп.).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.06.2025.
Суддя О.Г. Удалова