вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"11" червня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/177/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Московчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-БЕТОН", вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022, код - 39405951
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс", вул. Соборна, буд. 58, кв. 39, м. Гнівань, Вінницька область, 23313, код - 40463739
про стягнення 4 908 595,45 грн
за участю представників:
позивача: Кучерява Інна Петрівна
відповідача: Куций Костянтин Сергійович
17.02.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 17.02.2025 року) (вх. № 188/25 від 18.02.2025 року) ТОВ "КАСКАД-БЕТОН" до ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" про стягнення 1 241 468,05 грн, з яких 316 149,57 грн пені, 228 240,25 грн інфляційних втрат, 697 078,23 грн відсотків річних за Договором поставки № 180520/1 від 18.05.2020 року.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 березня 2025 року.
18.03.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому процесі.
Ухвалою суду від 18.03.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
31.03.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 31.03.2025 року) (вх.канц. № 31.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/3308/25).
31.03.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про (б/н від 31.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/3310/25), в якому останній просить суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.
01.04.2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 31.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/3311/25) про витребування від позивача доказів.
07.04.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (б/н від 07.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/3588/25).
08.04.2025 року від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 07.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/3610/25) про витребування від ГУ ДПС у Вінницькій області документів.
Ухвалою суду 16.04.2025 року відмовлено повністю у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ "ПОДІЛЛЯ БЕТОН СЕРВІС" адвоката Семенчук Оксани Антонівни про призначення у справі № 902/177/25 судової почеркознавчої експертизи від 31.03.2025 року (вх. № 01-34/3310/25).
23.04.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (б/н від 22.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/4240/25), в якій останній просить суд стягнути з відповідача 4 908 595,45 грн штрафних санкцій, з яких 316 149,57 грн пеня, 3 895 367,65 грн інфляційні втрати та 697 078,23 грн відсотків річних.
24.04.2025 року від представника позивача надійшла заява (б/н від 23.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/4313/25) про проведення судового засідання за його відсутності.
Ухвалою суду від 24.04.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу № 902/177/25 до судового розгляду по суті на 08.05.2025 року.
08.05.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 08.05.2025 року відкладено розгляд справи по суті на 28.05.2025 року.
У судовому засіданні 28.05.2025 року оголошено перерву до 04.06.2025 року, враховуючи зміну представника відповідача.
Судове засідання 04.06.2025 року не відбулося, з огляду на оголошення на території Вінницької області сигналу "Повітряна тривога".
Ухвалою суду від 04.06.2025 року призначено наступну дату судового засідання на 11.06.2025 року.
У судовому засіданні 11.06.2025 року прийняли участь представники позивача та відповідача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Як вбачається із позовної заяви правовими підставами звернення до суду стало неналежне виконання відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" умов Договору поставки № 180520/1 від 18.05.2020 року, в частині оплати поставленого товару.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань, Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-БЕТОН" нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" 316 149,57 грн пені, 228 240,25 грн інфляційних втрат, 697 078,23 грн відсотків річних за Договором поставки № 180520/1 від 18.05.2020 року.
За заявою про збільшення розміру позовних вимог (б/н від 22.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/4240/25), позивач просить суд стягнути з відповідача 316 149,57 грн пеня, 3 895 367,65 грн інфляційні втрати та 697 078,23 грн відсотків річних.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує, щодо заявлених позовних вимог зазнаючи про те, що у договорі зазначено про його підписання від імені ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" - Столяровим Олександром Андрійовичем.
При цьому, додаткову угоду №1 від 15.07.2020 року до Договору поставки №180520/1 від 18.05.2020 року, підписання від імені ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" - Лисаком Віктором Михайловичем.
За твердженнями відповідача директори не підписували договір і додаткову угоду на які посилається позивач, з урахуванням чого зазначені документи є неукладеними та відповідно, не створюють юридичних наслідків.
За таких умов, у відповідача не виникає зобов'язання щодо сплати неустойки в розмірах, визначних договором від 18.05.2020 року, а тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Також, при прийнятті рішення останній просить суд розглянути питання про зменшення неустойки та відсотків річних (т. 3, а.с. 111-115).
У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає про суперечність в позиції відповідача викладеної у відзиві на позовну заяву щодо тверджень, що керівник не підписував договір, одночасно з цим при розгляді питання про стягнення з нього боргу посилається на необхідність зменшення розміру пені (т. 3, а.с. 130-135).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 18.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-БЕТОН" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" (Покупець) укладено договір поставки № 180520/1 (т. 1, а.с. 18-19).
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, постачати і передавати у власність Покупцю: гранітну продукцію (Товар), що належить йому на праві приватної власності, не знаходиться під забороною, відчуженням, арештом, не являється предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед фізичними і юридичними особами, державними і фіскальними органами, а також не являється предметом іншого обмеження, передбаченого Законодавством України, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його у порядку та строки, встановлені цим договором.
Кількість та асортимент кожної партії Товару вказується у замовленнях (заявках) Покупця, прийнятих до виконання Постачальником, визначається в супроводжуючих документах (товарно-транспортних накладних) та (або) у видаткових накладних, які видаються на одну або кілька партій Товару (при умові поставки в одному календарному місяці), підписаних уповноваженими представниками сторін, які є невід'ємною частиною даного договору.
Сторони домовились, що товарно-транспортна накладна або видаткова накладна (разом або кожний документ окремо незалежно один від одного), що підписані уповноваженими особами сторін, підтверджують факт передачі товару Постачальником Покупцю (п. 1.2 Договору).
Покупець вправі надати замовлення на поставку на свій вибір: листом, факсограмою, телефонограмою, електронною поштою чи іншим способом (п. 1.3 Договору).
Загальна вартість договору складається із усіх партій поставленого Товару (п. 1.4 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору ціна на Товар договірна в залежності від кон'юнктури та цін на ринку, визначається Постачальником в гривнях та узгоджується із Покупцем, фіксується в рахунках.
За змістом п. 2.2 Договору розрахунки за поставку по даному договору Товарів проводиться Покупцем шляхом 100% авансування на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставлених ним рахунків.
У разі неповної оплати наданого рахунку, кінцеві розрахунки за поставлений Товар у повному обсязі Покупець зобов'язаний здійснити, у будь-якому разі, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку.
Постачальник вправі направити Покупцю рахунок на оплату будь-яким способом: листом, факсограмою, електронною поштою або іншим способом .
Датою оплати вважається дата отримання коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 2.3 Договору).
Постачальник має право змінювати ціну на Товар в односторонньому порядку, попередивши про це Покупця до прийняття замовлення, при умові, якщо вказаний Товар не оплачений Покупцем. такому випадку, у рахунку на оплату, який зобов'язаний оплатити Покупець, зазначається нова цінатовару (п. 2.4 Договору).
У разі неповної оплати по виставленому рахунку за партію Товару, наступні платежі зараховуються в порядку черговості, спочатку - погашення боргу за минулий рахунок, далі - сплата за наступну партію Товару (п. 2.5 Договору).
Відповідно п. 3.1 Договору відвантаження Товару Покупцю проводиться у випадку здійснення авансування за дану партію Товару згідно п.2.2. Договору.
Постачальник зобов'язується одночасно з поставкою партії товару надати товарно-транспортну накладну. Партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань, визначених даним договором, відвантажених одночасно за одним товаросупровідним документом (п. 3.2 Договору).
Приймання товару по кількості та якості здійснюється уповноваженими представниками Покупця. Приймання Товару по кількості здійснюється на підставах даних, зазначених в супроводжуючих документах: видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на кожну партію Товару, по якості згідно нормативних документів (п. 5.1 Договору).
Згідно п. 5.2 Договору факт приймання Товару засвідчується підписом уповноваженого представника Покупця на супроводжуючих документах. При виявленні невідповідності кількості Товару, зазначеної в документах, Покупець приймає фактичну кількість товару, про що Сторонами робляться відповідні виправлення в супроводжуючих документах, які засвідчуються підписами обох сторін. При виявленні невідповідності у кількості чи якості Товару, Покупець зобов'язаний своєчасно (протягом одного робочого дня з моменту отримання товару) письмово повідомити Постачальника для складання акту. Акт про невідповідність якості чи кількості товару та про порядок і строки усунення виявлених недоліків складається за обов'язковою участю представника Постачальника.
У випадку не заявлення Покупцем протягом одного робочого дня з моменту отримання Товару, вимог стосовно невідповідності у кількості чи якості поставленого Товару згідно п.5.2., Товар вважається поставленим у відповідній кількості та належної якості (п. 5.4 Договору).
За невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору винна Сторона зобов'язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим Договором штрафні санкції. Відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну Сторону від виконання нею зобов'язань за даним Договором (п. 6.1 Договору).
За прострочення поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення поставки (п. 6.2 Договору).
Відповідно п. 8.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Якщо ні одна із сторін не повідомила про бажання розірвати Договір за 1 місяць до дати закінчення строку дії договору, дія Договору продовжується на кожен наступний календарний рік.
Також, до договору між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 180520/1 від 18.05.2020 року за змістом якої сторонами погоджено, що у зв'язку зі зміною директора зі сторони Покупця, сторони домовились замінити в Преамбулі Договору підписанта - директора ОСОБА_1 на ОСОБА_2 та відповідно внести зміни до Розділу 10 "Юридичні адреси сторін" Договору і викласти його у новій редакції (т. 1, а.с. 19 (зворотна сторона сторона).
На виконання умов укладеного договору за період з 30.05.2020 року по 23.02.2023 року включно ТОВ "КАСКАД-БЕТОН" здійснило поставку товару ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" на загальну суму 30 526 671,40 грн, що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 20-204).
Протягом періоду з 21.12.2020 року до 08.05.2023 року включно відповідачем частково погашено заборгованість за поставлений товар, в загальній сумі 28 950 062,31 грн, в підтвердження чого, до матеріалів справи долучено платіжні доручення (т. 3, а.с. 140-156).
Заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 576 609,09 грн.
Не проведення розрахунку відповідачем в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.09.2023 року у справі № 902/882/23 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 1 576 609,09 грн суми основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в даній сумі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-БЕТОН" 435 518,59 грн інфляційних втрат, 622 004,68 грн 30 % річних, 914 865,25 грн пені, 315 321,82 грн штрафу та 57 964,79 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 року у справі № 902/882/23 Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.09.2023 року у справі № 902/882/23 змінено в частині розміру стягнутого штрафу та пені.
12.02.2024 року на виконання Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 року видано накази, які надіслано на адресу стягувача.
За твердженнями позивача в періоді з 30.05.2020 року до 23.02.2022 року, оплата вартості отриманих товарів ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" здійснювалась з порушенням строків, встановлених договором.
Враховуючи, що відповідачем було допущено систематичні порушення в частині своєчасної оплати, позивачем нараховано штрафні санкції та цивільно-правову відповідальність (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (б/н від 22.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/4240/25) у вигляді 316 149,57 грн пені, 3 895 367,65 грн інфляційних втрат та 697 078,23 грн відсотків річних (т. 3, а.с. 167-169).
На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов'язання відповідача щодо сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останнім.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 13 ГПК України). Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 року у справі № 902/882/23 задоволено частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.09.2023 року.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.09.2023 року у справі № 902/882/23 змінено в частині розміру стягнутого штрафу та пені.
Викладено 2 пункт резолютивної частини рішення у наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" (вул. Соборна, буд. 58, кв.39, м. Гнівань, код ЄДРПОУ 40463739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 39405951) 435 518,59 грн інфляційних втрат, 622 004,68 грн 30 % річних, 228716,32 грн пені, 78830,46 грн штрафу та 57 964,79 грн витрат зі сплати судового збору.
Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 686 148,93 пені та 236 491,36 грн штрафу."
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Бетон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" 20 759,41 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
За період з 01.03.2022 року по 07.05.2023 року (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (б/н від 22.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/4240/25), позивачем нараховано 316 149,57 грн пені, 3 895 367,65 грн інфляційних втрат та 697 078,23 грн відсотків річних.
Розрахунок не включає період, який охоплено Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 року у справі № 902/882/23.
Відповідачем не надано альтернативного розрахунку пені, інфляційних втрат та відсотків річних, не спростовано правомірність визначення періодів прострочення.
Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі прострочення виконання грошового зобов'язання, Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми (п. 6.4 Договору).
Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі прострочення виконання грошового зобов'язання, Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми (п. 6.4 Договору).
Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Таким чином, зобов'язання відповідача сплатити заборгованість триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і відсотків річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Дана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 р. у справі № 914/1487/17, від 20.06.2018 р. у справі № 905/2135/17).
Відповідачем належними та допустимими засобами доказування не спростовано тих обставин, що остання поставка товару за Договором №180520/1 від 18.05.2020 року відбулась 23.02.2022.
В цей же час, позивачем виставлено Рахунок на оплату від 23.02.2022 на загальну суму поставленого товару 16 326 541,40 грн. Граничний термін оплати Відповідачем вартості поставленого товару, у відповідності до п.2.2 Договору, настав 28.02.2022 року.
З 01.03.2022 року розпочався період прострочення, починаючи з 21.02.2023 року відповідач розпочав частково погашати борг та станом на 08.05.2023 року залишок несплаченої основної суми заборгованості складав 1 576 609,09 грн, який входив до складу загальної суми 16 326 541, 40 грн згідно рахунку на оплату від 23.02.2022 року.
08.08.2023 року відповідачем сплачено основну суму боргу у розмірі 1 576 609,09 грн.
У справі №902/883/23 предметом розгляду було: стягнення основної (залишкової) суми боргу у розмірі 1 576 609,09 грн; стягнення нарахованих на основну суму боргу 1 576 609,09 грн відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за період з 01.03.2022 до 23.06.2023 включно.
Підставами звернення до суду позивача із позовом у справі №902/177/25 є неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс» зобов'язань в частині своєчасності проведення розрахунків за поставлений товар за Договором поставки №180520/1 від 18.05.2020.
Предметом позову у даній справі № 902/177/25 є стягнення коштів як відповідальність за порушення виконання зобов'язань.
Відповідно до умов п. 2.2. Договору, розрахунки за поставку по даному договору Товарів проводиться Покупцем шляхом 100% авансування на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставлених ним рахунків. У разі неповної оплати наданого рахунку, кінцеві розрахунки за поставлений Товар у повному обсязі Покупець зобов'язаний здійснити, у будь-якому разі, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку.
Відповідні рахунки на оплату долучено до матеріалів справи (т. 3 а.с. 21-69), обставини їх отримання відповідачем не заперечуються, тому позивачем правомірно визначено періоди прострочення виконання грошових зобов'язань, починаючи з четвертого банківського дня з дати виставлення рахунку (т. 1 а.с. 8-17, т. 3 а.с. 170, 171).
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3 895 367,65 грн інфляційних втрат та 697 078,23 грн відсотків річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.
Щодо вимоги про стягнення 316 149,57 грн пені суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, та штраф у розмірі 20 % суми заборгованості (п. 6.3 Договору).
Крім того, сторонами узгоджено, що відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, Сторони погоджують, що нарахування неустойки, передбачених п. 6.3. Договору, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов'язання.
За домовленістю сторін, строк позовної давності по даних правовідносинах (включаючи стягнення неустойки) складає 5 років (п. 6.4 Договору).
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені, судом помилок не виявлено.
Суд критично оцінює доводи відповідача з приводу відсутності підстав для нарахування пені та 30% річних внаслідок не підписання Договору поставки від 18.05.2020 року та Додаткової угоди №1 від 15.07.2020 року уповноваженими особами ТОВ «Поділля Бетон Сервіс», з наступних мотивів.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України).
При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 цього ж Кодексу).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча би відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі №904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).
Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.
Такі правові висновки в подібних правовідносинах наведені в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12, в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/11079/17, від 16.05.2018 у справі № 910/11163/17.
Суд констатує, що до матеріалів справи долучено видаткові накладні (т. 1 а.с. 20-204), які містять печатки та підписи уповноважених осіб ТОВ "Поділля Бетон Сервіс", а також посилання на договір поставки №180520/1, дійсність яких не заперечується відповідачем.
У банківських виписках та платіжних доручення під час здійснення розрахунків відповідачем додатково здійснено посилання на відповідний договір у призначенні платежу (т. 2 а.с. 23-27).
Крім того, КГС ВС при вирішенні справи №926/2308/19 (Постанова від 24.02.2021 року) встановлено, що неодноразове використання печатки у відносинах контрагентом може свідчити про схвалення правочину.
Матеріали справи не містять відомостей про викрадення печаток ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" або звернення до правоохоронних органів з даного питання.
Згідно ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Суд виходить з того, що сторони самостійно визначили спосіб оформлення двосторонніх документів у спірних правовідносинах, тому заперечення обставин використання печатки суперечить засадам добросовісності та чесної ділової практики.
Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
Сторона має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах (Постанови КГС ВС від 02.04.2019 у справі №904/2178/18; від 23.07.2019 у справі №918/780/18; від 21.02.2021 у справі №926/2308/19).
Отже, навіть наявність підпису не уповноваженої особи, за умови погодження цієї дії зі сторони юридичної особи шляхом поставлення її печатки, не спростовує правомірності укладення Договору поставки №180520/1 від 18.05.2020 року та Додаткової угоди №1 від 15.07.2020 року.
Таким чином, матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження обставин схвалення вказаних правочинів відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тому, відповідач не позбавлений можливості оспорювати відповідні правочини у судовому порядку, однак позовної вимоги щодо їх недійсності не пред'явлено, що позбавляє суд можливості самостійно оцінити дійсність правочину, з огляду на приписи ст. 14 ГПК України та межі позовних вимог.
При вирішенні питання щодо остаточних сум стягнення пені та відсотків річних, з урахуванням позиції відповідача, суд враховує наступне.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.
Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:
- повне погашення основного боргу за Договором поставки №180520/1 від 18.05.2020 року;
- захищеність майнових інтересів позивача внаслідок одночасного нарахування інфляційних втрат, відсотків річних, пені;
- нарахування штрафних санкцій та мір цивільної відповідальності через значний проміжок часу.
Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як пені, так і відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.
Заявлені до стягнення штрафні санкції та інші заходи цивільно правової відповідальності у сукупності є надмірними за суму основного боргу, що створює значний майновий дисбаланс у правовідносинах сторін.
Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені та відсотків річних на 75%.
Суд наголошує, що аналогічний підхід застосовано Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 18.01.2024 року у справі №902/882/23, у спорі між тими ж сторонами стосовно правовідносин за тим самим договором.
Тому, застосування аналогічних критеріїв зменшення відповідальності сприятиме правовій визначеності у правовідносинах сторін.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 79 037,39 грн пені та 174 269,56 грн відсотків річних, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Водночас, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 237 112,18 пені та 522 808,67 грн відсотків річних.
Позов в частині нарахування інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в сумі 3 895 367,65 грн, оскільки правові висновки Верховного Суду стосовно можливості зменшення судом відповідних нарахувань відсутні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" (вул. Соборна, буд. 58, кв. 39, м. Гнівань, Вінницька область, 23313, код - 40463739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-БЕТОН" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022, код - 39405951) 3 895 367,65 грн - інфляційних втрат, 174 269,56 грн - відсотків річних, 79 037,39 грн - пені.
3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-БЕТОН" в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" 522 808,67 грн відсотків річних та 237 112,18 грн пені.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 17.07.2025 року о 11:30 у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018 (3-й поверх, зал №1).
6. Встановити сторонам п'ятиденний строк з дати отримання повного судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.
7. Копію судового рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС протягом двох днів з дня його складення, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та засобами електронного зв'язку за наступними адресами: позивачу - kaskad-beton@ukr.net, відповідачу - office.vinbeton@gmail.com, представникам відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 20 червня 2025 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022)
3 - відповідачу (вул. Соборна, буд. 58, кв. 39, м. Гнівань, Вінницька область, 23313)