Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5917/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/540/25
Категорія .1 ст.277, ч.2 ст.194 КК Доповідач ОСОБА_2
12 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
законного представника ОСОБА_10 ,
особи, щодо якої розглядається
клопотання про застосування
примусових заходів ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі кримінальне провадження №296/5917/24 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_12 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 03.03.2025 відносно малолітніх
ОСОБА_13 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, учня 9 класу ліцею №3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
та
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, українки, учениці 8 класу ліцею №5, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,
за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.277, ч.2 ст.194 КК України,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру відносно малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_11 за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.277, ч.2 ст.194 КК України.
Застосовано до малолітнього ОСОБА_13 примусовий захід виховного характеру у вигляді застереження, передано неповнолітнього під нагляд матері ОСОБА_14 .
Визначено строк дії вказаних примусових заходів виховного характеру терміном на 2 роки, про що йому оголошено.
Застосовано до малолітньої ОСОБА_11 примусовий захід виховного характеру у вигляді застереження, передано неповнолітню під нагляд матері ОСОБА_10 .
Визначено строк дії вказаних примусових заходів виховного характеру терміном на 2 роки.
Цивільний позов представника потерпілого АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про стягнення майнової шкоди на суму 46990 грн 81 коп. - задоволено.
Стягнути з законних представників ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» майнову шкоду в розмірі 46990 грн 81 коп. в солідарному порядку.
Стягнути з законних представників ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 21582 грн. 48 коп. в солідарному порядку, по 10791 грн. 24 коп. з кожної.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 02.02.2024 року - скасовано.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до ухвали суду першої інстанції, відповідно до ст.1 ЗУ Про залізничний транспорт, введеного в дію Постановою Верховної Ради України № 274/96-ВР від 04.07.1996 (далі- Закон), залізниця - відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ «Укрзалізниця»), утвореного відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.
Згідно положень ст. 2 цього ж Закону залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України. Підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення. При цьому відповідно до ст.5 Закону - магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю, закріплюються за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання та не підлягають приватизації.
За ст.10 Закону - будівництво і реконструкція магістральних залізничних ліній, об'єктів мобілізаційного призначення, придбання залізничного рухомого складу для перевезень пасажирів у поїздах далекого слідування та місцевого сполучення здійснюються у встановленому порядку за рахунок коштів Державного бюджету України в межах лімітів державних капітальних вкладень, коштів АТ «Укрзалізниця», залучених коштів. Зокрема, згідно до ст. 25 Закону - збитки, що виникли у разі порушення безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті загального користування внаслідок блокування його комунікацій та інших навмисних незаконних дій, збитки за пошкодження та знищення лісонасаджень, інженерних споруд, земляного полотна та колій відшкодовуються винними юридичними та фізичними особами в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
27.01.2024 близько 17 год. 15 хв. поблизу буд. 10 по вул. Заводська в м.Житомирі, на шляху сполучення «Житомир-Козятин», ОСОБА_13 , спільно із ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та можливе настання їх наслідків у вигляді спричинення аварії поїзда, порушення нормальної роботи транспорту, створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, шляхом занесення стороннього джерела запалення підпалили релейну шафу вхідного світлофора НФ станції «Житомир» та таким чином знищили майно потерпілого на загальну суму 594318,77 гривень.
Неправомірні дії ОСОБА_13 та ОСОБА_11 призвели до вилучення з експлуатації релейної шафи вхідного світлофора «НФ» на 100 км. 1 ПК станції «Житомир», чим порушили нормальну роботу пристроїв сигналізації, централізації та блокування, що призвело до затримок в графіку руху поїздів, створило небезпеку для життя людей та могло спричинити аварію поїзда.
Прокурор ОСОБА_15 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин вчинених неповнолітніми суспільно небезпечних діянь, правильності їх юридичної кваліфікації, просить ухвалу суду змінити в частині стягнення процесуальних витрат із законних представників, як незаконну, а своїм рішенням виключити з мотивувальної та резолютивної частин ухвали посилання про стягнення із законних представників ОСОБА_13 та ОСОБА_11 процесуальних витрат у розмірі 21 582,48 грн. за проведення судових експертиз, та на підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 21582,48 грн віднести на рахунок держави. У решті ухвалу залишити без змін. При цьому, звертає увагу, що за змістом ч.2 ст.124 КПК України витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого на користь держави тільки у разі ухвалення обвинувального вироку. Разом з цим, що судом першої інстанції обвинувальний вирок у справі не ухвалювався, як наслідок, стягнення судом витрат на проведення експертиз є неправомірним, і таким, що суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства. Крім того, ст.372 КПК України передбачені обов'язкові вимоги щодо змісту ухвали суду першої інстанції, при цьому, в цій статті відсутні будь-які вимоги щодо вирішення питання про відшкодування процесуальних витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора в підтримку своїх апеляційних вимог, позиції законних представників, осіб, стосовно яких вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру, перевіривши та обговоривши викладені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Так, згідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_13 та ОСОБА_11 суспільно-небезпечних діянь, що містить ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.277, ч.2 ст.194 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.
Разом з цим, доводи прокурора про неправильне вирішення судом питання про процесуальні витрати, апеляційний суд знаходить їх слушними та обґрунтованими.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.118 КПК, одним із видів процесуальних витрат є витрати, пов'язані із залученням експертів.
Згідно із ч.1 ст.126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Окрім цього, частиною 2 ст.124 КПК передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відповідно до положень ст.122 КПК витрати, пов'язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі статтею 124 КПК. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Таким чином, чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту).
Як убачається зі змісту ухвали, відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_11 застосовано примусові заходи виховного характеру за вчинення суспільно-небезпечних діянь, що містить ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.277, ч.2 ст.194 КК України.
Разом з цим, незважаючи на вимоги ст.122, 124 КПК, суд першої інстанції вирішив питання процесуальних витрат шляхом стягнення з матерів осіб, стосовно яких застосовані примусові заходи виховного характеру - законних представників ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .
Враховуючи, що суд першої інстанції застосував примусові заходи виховного характеру, при цьому ініціатором проведення експертизи був орган досудового розслідування, тому відповідно до приписів статей 122, 124 КПК України, витрати на проведення експертиз в рамках кримінального провадження №12024060400000246 від 28.01.2024 (експертизи за №СЕ-19/106-24/2270-ТР від 12.02.2024, №СЕ-19/106-24/2168-ФХД від 19.02.2024, №СЕ-19/106-24/2170-ФХД від 22.02.2024, №СЕ-19/106-24/2172ФХД від 20.02.2024, №СЕ-19/106-24/2273-ЕР від 14.02.2024, №СУ-19/106-24/4247-ФХД від 29.03.2024, т.2 а.п.50, 62, 78, 86, 164, 174), підлягають віднесенню на рахунок держави.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України підлягає зміні в частині вирішення питання процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 - задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 03.03.2025 про застосування примусових заходів виховного характеру відносно малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , в частині стягнення процесуальних витрат, - змінити.
Процесуальні витрати на проведення судових експертиз в кримінальному провадженні №12024060400000246 від 28.01.2024 в сумі 21582 (двадцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві) грн. 48 коп. віднести за рахунок державного бюджету.
В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді :