Справа № 761/24516/25
Провадження № 2/761/8014/2025
19 червня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбоенерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі; стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
У червні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, відповідно до якої позивач просив суд стягнути на свою користь з колишнього роботодавця ТОВ «Турбоенерго» нараховану, але не виплачену суму заробітної плати у розмірі 118717,18 грн; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 22088,02 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 125217,18 грн. Загальна сума до стягнення становить - 266022,38 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16 червня 2025 року позовну заяву передано до провадження судді Волошина В.О.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що остання подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України.
Також, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач у позовній заяві просив суд стягнути заборгованість по заробітній платі; стягнути компенсацію за невикористану щорічну відпустку; стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, та зазначив, що останній звільнений від сплати судового збору при подані вказаного позову до суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
А згідно з ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
В той же час, відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці», середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників /постанова об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19)/.
Отже, відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач не звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду в справі №761/11472/15-ц від 28 листопада 2018 року, «зі змісту положень пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року, пункту 1 частини першої статті 80 ЦПК України 2004 року ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.».
Розміри ставок судового збору визначені у частині другій статті четвертої Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Зокрема, підпунктом першим пункту першого цієї частини статті визначено, що за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 01 січня 2025р. встановлено у розмірі 3028 грн.
Отже, позивач при зверненні до суду з вказаним позовом в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням ціни позову, але не менше ніж 1211,20 грн.
Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 125217, 18 грн, то 1% від цієї суми становитиме 1252,17 грн.
Разом з тим, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Вказаний позов подано до суду за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд», а отже, ставка судового збору, яка підлягає сплаті за зазначену вимогу майнового характеру, становить 1001,73 грн. (1252,17 х 0,8).
Виходячи з цього, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання даної позовної заяви в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1001,73 грн, надавши докази про його сплату (квитанцію), або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд роз'яснює позивачу, що сторона може сплатити вказаний судовий збір за вищезазначену позовну вимогу за наступними реквізитами Шевченківського районного суду м. Києва:
Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA628999980313151206000026011
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу: 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шевченківський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного вище, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк 10 днів для усунення недоліків, а саме: подати до суду докази про сплату (оригінал квитанції) судового збору в розмірі 1001,73 грн. або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 175, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбоенерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі; стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: