Номер провадження 2/754/4071/25
Справа №754/4534/25
Іменем України
12 червня 2025 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД» про захист прав споживачів,
Позивач в особі своєї представниці - адвокатки Брижан А.С. звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД» про захист прав споживачів.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27 травня 2024 року ним було здійснено купівлю генератора інверторний Konner & Sohnen Ks3300i у компанії ТОВ ««КОМПАНІЯ"ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД» на підставі рахунку на оплату №1694 від 24 травня 2024 року на суму 14879 грн. 21 коп.. Після використання генератора, він вийшов з ладу, а тому 02 грудня 2024 року було здійснено здачу генератора на гарантійне обслуговування для ремонту. Під час прийняття генератора в сервісному центрі було видано АКТ ПРИЙМАННЯ ВИРОБУ № 630 від 02.12.2024 року, в якому було зазначено орієнтовну дату готовності 16 грудня 2024 року. Пізніше після неодноразових звернень щодо інформації про готовність генератора з ремонту, позивачу було надано акт огляду №704 від 06.01.2025 року, з інформацією про відсутність запасних частин. 24 січня 2025 року ОСОБА_1 було направлено вимогу про негайне повернення товару з гарантійного ремонту з усунутими недоліками або здійснити заміну товару на аналогічний належної якості та здійснити відшкодування неустойки за затримку усунення недоліків товару понад чотирнадцять днів у розмірі 1 % від суми товару. Вимогу було передано наручно співробітникам сервісного центру. 03 лютого 2025 року ТОВ ««КОМПАНІЯ"ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД» було надано відповідь на вимогу від 24 січня 2025 року, відповідно до якої було зазначено, що видачу генератора з ремонту буде здійснено 11-12 лютого 2025 року. Проте, вимогу щодо відшкодування неустойки за затримку усунення недоліків понад чотирнадцять днів у розмірі 1 % від суми товару було проігноровано. 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 було отримано генератор з ремонту, про що проставлено відмітку в гарантійному талоні. Вимогу про відшкодування неустойки за затримку усунення недоліків понад чотирнадцять днів у розмірі 1 % від суми товару, відповідач залишив без розгляду, у зв'язку з чим позивач вимушений звертатись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 31.03.2025 було відкрито провадження у вказаній справі, з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач повідомлений судом про розгляд даного провадження належним чином, про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення кореспонденції суду. Відзиву на позовну заяву не надходило.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними у справі матеріалами.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази та аргументи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено судом 24.05,2024 позивач придбав генератор інверторний Konner & Sohnen Ks3300i у компанії ТОВ ««КОМПАНІЯ"ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД», що підтверджується рахунком на оплату №1694 від 24 травня 2024 року на суму 14879 грн. 21 коп. (а.с.14).
02 грудня 2024 року позивач здав генератор на гарантійне обслуговування для ремонту. Під час прийняття генератора в сервісному центрі позивачу було видано АКТ ПРИЙМАННЯ ВИРОБУ № 630 від 02.12.2024 року, в якому було зазначено орієнтовну дату готовності 16 грудня 2024 року.
Як зазначає позивач, після його неодноразових звернень щодо інформації про готовність генератора з ремонту, йому було надано акт огляду №704 від 06.01.2025 року, з інформацією про відсутність запасних частин.
24 січня 2025 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про негайне повернення товару з гарантійного ремонту з усунутими недоліками або здійснити заміну товару на аналогічний належної якості та здійснити відшкодування неустойки за затримку усунення недоліків товару понад чотирнадцять днів у розмірі 1 % від суми товару. Вимогу було передано наручно співробітникам сервісного центру.
03 лютого 2025 року ТОВ ««КОМПАНІЯ"ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД» було надано відповідь на вимогу від 24 січня 2025 року, відповідно до якої було зазначено, що видачу генератора з ремонту буде здійснено 11-12 лютого 2025 року.
18.02.2025 р. позивачу було повернуто генератор з гарантійного обслуговування після ремонту, виконаного відповідачем, про що проставлено відмітку в гарантійному талоні.
Вимогу про відшкодування неустойки за затримку усунення недоліків понад чотирнадцять днів у розмірі 1 % від суми товару, відповідач залишив без розгляду.
Згідно з вимогами частини 1 статті 708 ЦК Україна, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону Україна «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами чи договором.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону Україна «Про захист прав споживачів»,у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону Україна «Про захист прав споживачів», продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
Відповідно до частини 9 статті 8 Закону Україна «Про захист прав споживачів», при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», споживачеві, який звернувся із заявою про безоплатне усунення недоліків товару, на його вимогу надається (з доставкою) на час ремонту аналогічний товар (але без урахування моделі). Перелік таких товарів наведено в додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172.
За кожний день затримки виконання вимоги про надання в користування на час ремонту зазначеного у згаданому переліку товару та за кожний день затримки усунення недоліків понад 14-денний або встановлений за домовленістю сторін строк споживачеві сплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару на час пред'явлення вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином ,з огляду на зазначене, враховуючи що 16 грудня 2024 року минув чотирнадцяти денний термін усунення недоліків, у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки за кожен день затримки у розмірі 1%, що станом на 18.02.2025 року, коли було здійснено повернення генератора з ремонту, за розрахунком позивача становить: (вартість генератора становила 14 879 грн. 21 коп., таким чином 1% = 148,79 грн.) 148,79 грн. х 37 = 9 671,35 грн.
Доказів на спростування викладених позивачем обставин та здійсненого розрахунку неустойки за кожен день затримки у розмірі 1%, що станом на 18.02.2025 року складає 9 671,35 грн., стороною відповідача суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що позов до відповідача підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, від сплати якого позивач був звільнений при зверненні з вказаним позовом до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 530, 708 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД» про захист прав споживачів- задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД» на користь ОСОБА_1 неустойку за час затримки виконання вимоги у загальному розмірі 9 671,35 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дані відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДІЗЕЛЬ ТРЕЙД», Код ЄДРПОУ: 42706264, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 2-А, офіс 7.
Повний текст рішення суду виготовлено 19.06.2025.
Суддя: Т.А.Зотько