Номер провадження 2/754/2294/25
Справа №754/492/25
Іменем України
11 червня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Зотько Т.А.
за участю секретарів судового засідання Нагорної М.В., Юхименко А.Є.,
позивача ОСОБА_1 ,
позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд», Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація про зняття арешту з майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд», третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт №1370707 від 12.10.2004 року, згідно вимог якого просили скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Деснянського району м.Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.03.2003 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3, відкритого на підставі виконавчого документа №в/л 2-822 від 30.11.2001, виданого Деснянським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 боргу (реєстраційний номер обтяження: 1370707 від 12.10.2004) та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер обтяження 1370707, зареєстровано 12.10.2004 об 11:24:43 реєстратором: П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: постанова НОМЕР_4 від 13.03.2003, відділ Державної виконавчої служби Деснянського району м.Києва, архівний номер 5291731КІЕV15, дата виникнення: 18.03.2003, № реєстру: 153-81, внутр.. F801882F240D47315C39.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 яка доводилась дружиною позивачу ОСОБА_1 та матір'ю позивача ОСОБА_2 .. Після смерті ОСОБА_4 позивачі звернулися до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, а саме квартири АДРЕСА_1 . Спірне нерухоме майно перебуває у власності позивачів на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2002, зареєстрованого у реєстрі за №1- 3347. Під час оформлення спадкової справи, згідно з наявними відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, містяться наступні записи: накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності ОСОБА_5 , реєстраційний номер обтяження: 1370692, зареєстровано 12.10.2004 об 11:23:25; та арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження: 1370707, зареєстровано 12.10.2004 об 11:24:43.
Позивачі звернулися до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту майна, накладеного постановою НОМЕР_4 від 13.03.2003. У відповідь отримали лист від 12.06.2024, згідно з яким відсутня інформація про погашення заборгованості по виконавчому провадженню, в рамках якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови НОМЕР_4 від 13.03.2003, крім того, у зв'язку зі спливом строку зберігання виконавчого провадження надати більш детальну інформацію не вбачається можливим. Таким чином, органи Державної виконавчої служби відмовили позивачам у скасуванні спірного арешту в зв'язку із відсутністю інформації щодо нього. Оскільки стягувач за виконавчим провадженням - державне комунальне підприємство «Житлоремфонд» з 05.11.2013 перебуває у стані припинення, контактні телефони не є дійсними та не обслуговуються, ліквідаційна комісія за заявленою адресою не знаходиться, а відтак, позивачі не мають можливості отримати відомості щодо погашення заборгованості за виконавчим провадженням НОМЕР_4. Зазначене вище накладення арешту порушує право позивачів як єдиних спадкоємців майна померлої на прийняття спадщини у вигляді частини квартири АДРЕСА_1 , яку вони мають намір набути у визначеному законом порядку.
Ухвалою судді від 15.01.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обґрунтування житлового фонду Деснянського району м. Києва», третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт №1370707 від 12.10.2004 року.
22.01.2025 на адресу суду від КП «Керуюча компанія з обґрунтування житлового фонду Деснянського району м. Києва» надійшло повідомлення, відповідно до якого зазначено про те, що 09.10.2014 року було прийняте рішення Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством» №270/270. Згідно пп. 7,8,9 зазначеного рішення було створено комунальне підприємство «Керуюча компанія з обґрунтування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та віднесено підприємство до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. У вказаному вище рішенні не зазначено, що комунальне підприємство «Керуюча компанія з обґрунтування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39605452) є правонаступником державного комунального підприємства «Житлоремфонд» (код ЄДРПОУ 04543683), а відтак судом невірно зазначено статус КП «Керуюча компанія з обґрунтування житлового фонду Деснянського району м. Києва», як відповідача у справі.
Згідно ухвали судді, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 25.02.2025, було залишено позовну заяву без руху та надано позивачам строк на усунення її недоліків.
Ухвалою судді від 26.02.2025 було виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження у справі, а саме замість «Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обґрунтування житлового фонду Деснянського району м. Києва» зазначено вірно «Державне комунальне підприємство «Житлоремфонд»».
18.03.2025 позивачами подано на виконання вимог ухвали від 25.02.2025 додаткові письмові пояснення.
Згідно ухвали судді від 9.03.2025 призначено підготовче засідання по названій справі на 07 квітня 2025 року на 17 годину 00 хвилин.
04.04.2025 позивачами подано клопотання про залучення до участі в справі співвідповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва та третьої особи: Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, у зв'язку з чим подано суду оновлену позовну заяву.
Згідно ухвали судді, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 07.04.2025, було залучено до участі в справі в якості співвідповідача Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва та третьої особи: Деснянську районну в м. Києві державну адміністрацію.
28.04.2025 на адресу суду від Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.
Ухвалою суду від 01.05.2025, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання, було закрито підготовний розгляд справи та призначено справу в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у поданих по суті спору письмових заявах.
Представники відповідачів Державного комунального підприємства «Житлоремфонд», Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва за викликом суду повторно не прибули, повідомлялись судом про розгляд справи належним чином, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялися судом належним чином. Від Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.
Враховуючи, що збудь-якими клопотаннями щодо неможливості явки до суду з поважних причин відповідачі не звертались, доказів поважності причин неявки своїх представників за викликом для розгляду справи, суду не надали, виходячи з тих обставин, що особа зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а відтак суд дійшов висновку про достатність підстав для розгляду справи за відсутності представників відповідачів та 3-осіб у справі.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи те, що у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та, враховуючи положення ст.ст. 280-281 ЦПК України постановити заочне рішення у справі.
Заслухавши пояснення позивачів, дослідивши зібрані в справі письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 13.03.2003 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Деснянського району міста Києва Коваленко П.І. було ухвалено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження про стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ДКП «Житлоремфонд» боргу у розмірі 4118 грн. 37 коп. на підставі виконавчого документа №в/л 2-822 від 30.11.2001, виданого Деснянським районним судом міста Києва.
Як вбачається з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна містяться наступні записи: накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності ОСОБА_5 , реєстраційний номер обтяження: 1370692, зареєстровано 12.10.2004 об 11:23:25; та арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження: 1370707, зареєстровано 12.10.2004 об 11:24:43.
Обидва обтяження були зареєстровані як реєстратором П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою.
Відповідно до листа Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві) від 12.06.2024, вбачається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 станом на 12.06.2024 зареєстрованими у відділі не значиться, та на виконанні не перебувають. Також відсутня інформація про погашення заборгованості по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови, АЕ 652168, 13.03.2003, Відділ Державної виконавчої служби Деснянського р-ну м.Києва, исп.Коваленко. Додатково повідомили, що надати більш детальну інформацію не має можливості, так як відповідно до розділу 11 Наказу Міністерства юстиції України від №1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», строк зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки, окрім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративних стягнень, строк зберігання яких становить 1 рік. Для вирішення питання щодо зняття арешту з майна може звернутися у відповідності до п. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», до суду.
Відповідно до копії Договору купівлі - продажу квартири від 14.11.2002 року зареєстрованого у реєстрі №1-3347, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ..
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка є дружиною позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу та відповідно матір'ю позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Згідно із копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, вбачається, що 31.01.2024 Державним нотаріусом П'ятнадцятої київської нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 111/2023, відносно майна померлої ОСОБА_4 ..
Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 03.0.2024 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення арешту з майна було задоволено. Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Деснянського району м.Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження НОМЕР_4 від 13.03.2003 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 12.10.2004 за №1370692 про арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Деснянського району м.Києва НОМЕР_4 від 13.03.2003, реєстраційний номер обтяження №1370692, реєстратор: П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора.
Разом з тим, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна містяться крім того запис про накладений арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження: 1370707, зареєстровано 12.10.2004 об 11:24:43.
Таким чином арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності ОСОБА_3 , за реєстраційним номером обтяження №1370707 не знятий, запис щодо цього обтяження з Реєстру не виключений, оскільки не був заявлений у позовних вимогах в межах розгляду судом цивільної справи №754/10579/24.
Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
24 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 2-3392/11, провадження № 14-105цс19 (ЄДРСРУ № 81691819) зазначила наступне:
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що всі суб'єкти права власності (український народ, фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права) є рівними перед законом.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (у редакції закону від 14.03.2007, чинній на момент накладення арешту) якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
З доданих суду до позовної заяви позивачем документів вбачається, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 , був накладений після того, коли вона була проданою ОСОБА_5 , ОСОБА_3 позивачам у справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Таким чином, наявність арешту (обтяжень) накладених на квартиру АДРЕСА_1 , порушує право позивачів на належне оформлення спадкових прав після померлої ОСОБА_4 , підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст..ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладений на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Деснянського району м.Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.03.2003 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3, відкритого на підставі виконавчого документа №в/л 2-822 від 30.11.2001, виданого Деснянським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 боргу (реєстраційний номер обтяження: 1370707 від 12.10.2004).
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер обтяження 1370707, зареєстровано 12.10.2004 об 11:24:43 реєстратором: П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: постанова НОМЕР_4 від 13.03.2003, відділ Державної виконавчої служби Деснянського району м.Києва, архівний номер 5291731КІЕV15, дата виникнення: 18.03.2003, № реєстру: 153-81, внутр.. F801882F240D47315C39.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Дані позивачів: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Дані відповідачів: Державне комунальне підприємство «Житлоремфонд», місцезнаходження: м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, код ЄДРПОУ: 04543683;
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва, місцезнаходження: м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, Код ЄДРПОУ: 31776030;
Дані третіх осіб: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: м. Київ, вул. Бальзака, 64, Код ЄДРПОУ: 34972294;
Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація, місцезнаходження: м.Київ пр.Червоної Калини,29 код ЄДРПОУ: 37415088.
Повний текст рішення суду виготовлено 20.06.2025.
Суддя: Т.А.Зотько