ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7239/25
провадження № 2/753/6727/25
(заочне)
18 червня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сирбул О. Ф.
за участю секретаря Кушнір А. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»до ОСОБА_1 про стгнення заборгованості,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Столичний Комфорт») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості. Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що ТОВ«Столичний Комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування буднку АДРЕСА_1 , відповідно до Договору № 17/07-О/1-2 від 17.07.2019 на утримання та технічне обслуговування житлових будинків та актом приймання передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем житлово-комунальних послуг. Відповідач порушує свої обов'язки щодо своєчасної оплати вартості спожитих жилово-комунальних послуг за пероід часу з 01.09.2021 по 01.09.2024, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 9 057,61 грн, яка складається з суми заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 5900,84 грн, збитки від інфляції у розмірі 2 625,05 грн, 3% річних у розмірі 531,72 грн. Заборгованість відповідачем не погашена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Враховуючи викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг заборгованість у загальному розмірі 9 057,61 грн, яка складається з суми заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 5 900,84 грн, збитки від інфляції у розмірі 2 625,05 грн, 3% річних у розмірі 531,72 грн, судові витрати у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою суду від 16.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Позивач належним чином та у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.
Ухвалою суду від 28.04.2025 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Враховуючи викладене та вимоги ст. ст. 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності не з'явившихся учасників судового процесу та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням по справі заочного рішення.
Дослідивши наявні письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача з наступних підстав.
ТОВ «Столичний Комфорт»є експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування буднку АДРЕСА_1 , відповідно до Договору № 17/07-О/1-2 від 17.07.2019 на утримання та технічне обслуговування житлових будинків та актом приймання передачі житлового будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
Положеннями статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", визначено, що у разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України та ч. 3 ст. 11 ЦК України, зобов'язання можуть виникати як з договорів, так і безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зі змісту ст. ст. 156, 162 ЖК Української РСР, власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається зі змісту позову та не спростовано стороною відповідача, відповідач отримувала житлово-комунальні послуги та відповідно зобов'язана була сплачувати кошти за користування ними, тобто фактично відповідач знаходилася у договірних відносинах із виконавцем.
Разом з тим, відповідач не в повному обсязі вносив плату за спожиті житлово-комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за фактично спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 5 900,84 грн.
Статтею 526 ЦК України, визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України, визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Відповідач не виконав грошове зобов'язання, а отже він, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2021 по 01.09.2024, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на його користь збитки від інфляції у розмірі - 2 625,05 грн., а також 3% річних у розмірі - 531,72 грн.
Вказані розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми перевірені судом та здійснені позивачем вірно.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3 028,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі 910/4201/19.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію договору про надання правової допомоги № 1 від 18.06.2023, укладений між ТОВ "Столичний Комфорт" та Адвокатським об'єднання «Лігал Кейс», акт надання послуг № 201 від 18.03.2025 на суму 7 000,00 грн, детальний опис за надані правові послуги адвокатами АО "Лігал Кейс" нна суму 7000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
Вивчивши надані документи, перевіривши обсяг наданих послуг, суд бере до уваги розмір понесених позивачем витрати за фактично отриману правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд вважає, що заявлений стороною розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
У зв'язку з наведеним суд стягує з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстраці: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»(ЄДРПОУ 33833708, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5 900,84 грн, інфляційні нарахування у розмірі 2 625,05 грн, 3% річних у розмірі 531,72 грн, а всього 9 057,61 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстраці: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Комфорт»(ЄДРПОУ 33833708, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) витрати з оплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: