ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/151/25
провадження № 2/753/1718/25
(заочне)
29 квітня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді - Котвицького В.Л., за участю секретаря судового засідання Іващенко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач у грудні 2024 року звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох малолітніх дітей.
В обґрунтування позову зазначила, що у період з жовтня 2009 року по грудень 2018 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дітей та мешкає окремо, в добровільному порядку ухиляється від обов'язку утримувати дітей, хоча має таку можливість, оскільки є особою працездатного віку та не має на утриманні непрацездатних осіб. Діти мешкають разом з позивачем, тому вона самостійно несе всі витрати на їх утримання.
Просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн. на двох дітей щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилась, однак до суду подала заяву, в якій просила проводити судовий розгляд справи у її відсутності. Зі змісту заяви убачається, що заявлені позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити, виходячи з доводів, якими обґрунтовується позовна заява, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, хоча про день, час і місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву до суду не надійшло.
На підставі ч. 1 ст .280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 31.10.2009 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який 12.12.2018 розірвано рішенням Херсонського міського суду Херсонської області. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач будучи батьком дітей, достатню матеріальну допомогу на їх утримання не надає, тим самим не виконує свого батьківського обов'язку щодо їх утримання належним чином, що стало підставою звернення з позовом.
Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ст. 48 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Це положення Основного Закону відтворює вимоги ст.25 Загальної декларації прав людини щодо забезпечення високої якості життя на засадах соціальної справедливості, досягнення гідного життєвого рівня.
Згідно ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання двох малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. на кожну дитину, підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
Частиною 2 ст. 182 СК України законодавцем сформульовано наступні правила визначення розміру аліментів: - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; - мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; - мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За таких обставин, суд вважає правильним те, що за станом здоров'я дитина потребує більше коштів ніж відповідач надає в добровільному порядку, та відповідно більше коштів, аніж потребує будь-яка здорова дитина.
Враховуючи викладене, на думку суду, з відповідача має бути стягнута сума аліментів на утримання синів у розмірі по 3000,00 грн. на кожну дитину і до досягнення ними повноліття.
Суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивача звільнено від сплати судового збору за пред'явлення даного позову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки нею заявлено вимоги про стягнення аліментів.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Питання про розподіл інших судових витрат судом не вирішується, оскільки докази їх понесення сторони не надали.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме, з 30.12.2024 і досягнення ним повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме, з 30.12.2024 і досягнення ним повноліття.
В частині стягнення аліментів за один місяць допустити рішення суду до негайного виконання.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 29.04.2025.
Суддя В.Л. Котвицький