Справа № 953/3817/25
Провадження № 2/953/2109/25
19 червня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бірукової Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хрустовська Ольга Петрівна до ТОВ «ПОЛІ - ГРУП АТГ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
за участю:
представника позивача - Хрустовської О.П.,
представника відповідача - Лугового В.Б.,
22 квітня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хрустовська О.П. до ТОВ «ПОЛІ - ГРУП АТГ», в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 01.03.2022 по 19.07.2022 в розмірі 27 142,50 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000, 00 грн.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є працівником ТОВ «ПОЛІ - ГРУП АТГ», станом на 18.02.2025 проходить військову службу та є військовослужбовцем протягом всього періоду повномаштабного вторгнення та відповідно до наказу КСП ЗСУ від 12.03.2023 року має присвоєне звання капітану. Посилаючись на те, що ТОВ «ПОЛІ - ГРУП АТГ» не виплатив йому середню заробітну плату з березня 2022 року до теперішнього часу просили стягнути з відповідача середній заробіток з 01.03.2022 до 19.07.2022 року за 141 робочий день у розмірі 27142,50 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Ухвалою суду від 24.04.2025 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
23.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказав, що копію позовної заяви з додатками отримано лише 09 травня 2025 року, позовні вимоги вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 є працівником ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ», за ним збережено місце роботи та посада, однак в позовній заяві наведено відомості, які викривляють фактичні обставини справи, а саме, в позовній заяві зазначено (стор. 2 позовної заяви): «Однак, станом на лютий 2025 року ОСОБА_1 не виплачується середній заробіток від ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» за час проходження військової служби …», та (стор. 4 позовної заяви) «Відповідно до даних Форми ОК-5 Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 отримував заробітну плату за останніх два фактично відпрацьованих місяця роботи- за січень 2022 року 4857,54 грн та за лютий 2022 року - 6500,00 грн …». Вказані відомості не відповідають дійсності, адже представником позивача упущено той факт, що військову службу ОСОБА_1 проходить з грудня 2020 року, січень та лютий 2022 року не є місяцями, в які ОСОБА_1 фактично працював, а гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України забезпечувались з того часу. Окрім цього, є незрозумілим посилання представником позивача на адвокатський запит від 24.01.2025 та відповідь на такий запит, адже зі змісту такого запиту визначається, що він стосувався саме підстави невиплати грошового забезпечення працівнику ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» з березня 2022 року, а зі змісту відповіді вбачається, що відповідь надана по суті запиту, а саме щодо грошового забезпечення. Предметом ж спору є стягнення заборгованості із заробітної плати. ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» за весь час з моменту призову на військову службу ОСОБА_1 зберігав останньому середній заробіток. Вказані відомості підтверджуються доказами, поданими самим позивачем, зокрема довідками форми ОК-5, ОК-7. Втім, для ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» настали обставини, за яких останнє було вимушене зупинити дію трудових договорів. Так, з 24 лютого 2022 року розпочалась повномасштабна військова агресія проти України. Вказаний факт не потребує доказування, оскільки є загальновідомим та неодноразово встановленим судами України. ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» провадило свою діяльність в нежитлових приміщеннях на території міста Харкова за адресою: вулиця Академіка Проскури, 1, яке використовував на умовах оренди. З 24 лютого 2022 року на території міста велись бойові дії, а згодом місто піддавалось обстрілам зі сторони агресора. Такі обставини унеможливлювали продовження виробничої діяльності ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» та відповідно унеможливлювали виконання підприємством своїх зобов'язань. Адміністрація ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» робила все можливе, за для збереження виробництва та можливості відновлення робочих місць в час, коли праця таких осіб буде безпечною для їх життя та здоров'я. Адже до лютого 2022 року на підприємстві працювало майже 50 працівників. ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» у місті Харкові орендувало приміщення в ПП Фірма «ЕЛАКС-СЕРВІС» (код 25471002). Як вже було зазначено, територія міста Харкова, де розташовані площі ТОВ «ПОЛІ ГРУП АТГ», була під постійними обстрілами зі сторони ворога. І до поки це було можливим, до роботи виходила незначна кількість працівників, з метою відновлення роботи підприємства. Втім, у зв'язку з нанесенням удару по території, де знаходились орендовані ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» нежитлові приміщення, було прийнято рішення відновити діяльність в іншій місцевості, у зв'язку з чим діяльність було відновлено в іншій області (була проведена евакуація до міста Полтава). Повноцінно діяльність підприємства було відновлена тільки в серпні 2022 року. Для цього, Товариство взяло в оренду приміщення в ТОВ СЕН ВКФ (код 23280093).
Наказом № 11 від 24.03.2022 року «Про призупинення трудових договорів у зв'язку з воєнним станом Відповідно до ст. 13 Закону України № 2136-IX від 15.03.2022 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено дію трудових відносин без збереження заробітної плати з 24.02.2022 р., до закінчення воєнного стану у зв'язку з неможливістю здійснення діяльності підприємства через військову агресію з боку російської федерації на території України, у зв'язку з тим, що місто Харків перебуває в зоні проведення бойових дій вважати наказ введеним у дію з 24.02.2022 року. За таких обставин, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат ОСОБА_1 на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Позивач не позбавлений права у зверненні до держави, що здійснює військову агресію проти України, про стягнення відповідного відшкодування. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складає 6 000,00 грн, та складається з витрат на правничу допомогу.
04.06.2023 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є працівником ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ», проходить військову службу та є військовослужбовцем, має військове звання капітана, станом на лютий 2025 року позивачу не виплачувався середній заробіток від ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» за час проходження військової служби. Працівники, яких призвано на військову службу, мають право на гарантії та пільги, передбачені трудовим законодавством. За мобілізованим працівником зберігається місце роботи та посада на підставі ч. 3 ст. 119 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП). На період військової служби роботодавець має увільнити працівника від роботи. До 19 липня 2022 року за мобілізованими на військову службу працівниками зберігався також середній заробіток, проте ця гарантія була скасована на підставі Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Однак, з березня 2022 року по 19 липня 2022 року позивачу не виплачувалася середня заробітна плата, яка підлягала збереженню відповідно до дії норми ч.3 ст.119 Кодексу Законів про працю України. УвВідповіді на адвокатський запит від відповідача від 27.01.2025 року зазначено, що гарантії, передбачені для позивача статтею 119 КЗпП України виконуються ТОВ в повному обсязі, при цьому жодним чином не зазначено, що трудовий договір з позивачем наразі є призупиненим. В свою чергу, у відзиві на позовну заяву представник ТОВ «ПОЛІ ГРУП АТГ» стверджує, що трудовий договір з ОСОБА_1 було призупинено на підставі Наказу №11 від 24.03.2022 року про призупинення трудових договорів. При цьому у відзиві на позовну заяву зазначаються обставини, за яких позивач вимушений зупинити дію трудових договорів, надає відомості про повномасштабну військову агресію проти України. Щодо призупинення трудового договору позивачем слід зазначити, що по-перше , що відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади. Важливо зазначити, що Наказ №11 від 24.03.2022 року, який було додано до Відзиву на позовну заяву, не містить відомостей про кількість, категорії і прізвища, ім'я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників. Тобто, вищезазначений Наказ жодним чином не підтверджує факт призупинення трудового договору позивача ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» саме з працівником ОСОБА_1 , ніяких його відомостей, а саме прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, серія та номер паспорта даний Наказ №11 не містить. Також, відповідний Наказ №11 від 24.03.2022 року, який було надано позивачем, не містить повної інформації про причини призупинення, адже містить інформацію лише про причину призупинення через неможливість виконувати свої обов'язки позивачем через військову агресію Російської Федерації на території України, при цьому не зазначає жодних відомостей про підстави неможливості працівника ОСОБА_1 виконувати свої обов'язки. На підставі вищезазначеного, проаналізувавши відповідь на адвокатський запит від позивача та відзив на позовну заяву, можна прийти до висновку, що в січні 2025 року ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» не зазначає ніяких відомостей про факт призупинення трудового договору з працівником ОСОБА_1 , а в травні 2025 року позивач надає копію Наказу №11 про призупинення трудового договору, який жодного відношення не має до працівника ОСОБА_1 , адже ніяких даних працівника не містить, при цьому також не зазначає інформацію щодо підстав неможливості працівника ОСОБА_1 виконувати свої трудові обов'язки. Пункт 3 Наказу №11 ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» від 24.03.2022 року вказує про ознайомлення працівників з наказом з використанням електронної пошти, особистих повідомлень через телефон. Слід зазначити, що ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» ніяким чином не зв'язувався з позивачем, не повідомляв та не ознайомлював з вищезазначеним Наказом №11. По-друге, призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану можливе лише за одночасного настання двох обставин: неможливості роботодавця надати роботу та неможливості працівника виконувати роботу через військову агресію. У разі незаконного призупинення дії трудового договору обов'язок із виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу покладається на роботодавця. Такий висновок зробила об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 травня 2025 року у справі №758/4178/22. ОП КЦС ВС погодилася з висновками судів, наголосивши, що обов'язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією зі сторін та пов'язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони не породжують правові наслідки у зв'язку з призупиненням дії трудового договору і в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону. У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання щодо виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Водночас, з урахуванням положень ст. 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України. ОП КЦС ВС зазначила, що відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватися не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним і поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосуванням норми ст. 235 КЗпП України. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги про те, що обов'язок відшкодувати позивачці середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі має покладатися на державу, що здійснює збройну агресію, ОП КЦС ВС виснувала про їх безпідставність, оскільки відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконне призупинення дії трудового договору позбавило працівника можливості працювати, то обов'язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі покладається на роботодавця.
Тобто, враховуючи той факт, що позивач ТОВ «ПОЛІ ГРУП АТГ» у відзиві на позовну заяву зазначає про призупинення дії трудового договору з працівником ОСОБА_1 на підставі Наказу №11 від 24.03.2022 року, хоча даний Наказ не містить жодних відомостей про призупинення трудового договору саме з ОСОБА_1 , самого працівника ніяким чином не повідомляли про призупинення з ним трудового договору, слід зазначити, що так як даний Наказ не містить ніякої інформації щодо підстав неможливості працівника ОСОБА_1 виконувати свої трудові обов'язки, тому обов'язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату покладається саме на роботодавця. По-третє, не можна призупиняти дію трудового договору з працівником, якого увільнили від роботи на період проходження військової служби до дати призупинення дії трудових договорів з усіма працівниками підприємства. Можливість призупинити дію трудових договорів із працівниками під час воєнного стану передбачає Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136). Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором (ч. 1 ст. 13 Закону № 2136). Під час воєнного стану не застосовуємо норми законодавства про працю .(ч. 3 ст. 1 Закону № 2136). Закон № 2136 не передбачає можливості призупинити дію трудових договорів із працівниками, що проходять військову службу. Призупинення дії трудового договору передбачено статтею 13 Закону №2136. Умовою для призупинення дії трудових договорів є те, що дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. У зв'язку з тим, що працівник вже увільнений від виконання посадових обов'язків і не виконує їх внаслідок того, що він виконує свій громадський та державний обов'язок (несе військову службу), робота йому роботодавцем і так не надається. Таким чином, поки працівник проходить військову службу, роботодавець не надає йому роботу, а зберігає робоче місце та посаду (ч. 3 ст. 119 КЗпП). Тому відсутні підстави призупинити з працівником дію трудового договору. Таким чином, призупинення дії трудового договору з працівником ОСОБА_1 є незаконним з усіх вищезазначених підстав, тому обов'язок щодо збереження та виплати середнього заробітку в даному випадку покладається не на державу, а на самого роботодавця. Таким чином, позивачу не було виплачено середню заробітну платну за період з 01 березня 2022 року по 19 липня 2022 року, що складає заробітну плату за 141 трудовий день страхового стажу в розмірі 27 142, 50 (двадцять сім тисяч сто сорок дві гривні і п'ятдесят копійок), яка підлягає стягненню з відповідача ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» як заборгованість по заробітній платі. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 є працівником ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ».
Станом на 22.02.2022 року проходив військову службу та є військовослужбовцем, має військове звання капітана.
Наказом ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» №11 від 24 березня 2022 року було призупинено дію трудових договорів з працівниками підприємства без збереження заробітної плати з 24.02.2022 року до закінчення воєнного стану. Цим же наказом було передбачено ознайомлення з ним працівників.
Станом на 24.02.2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу та є військовослужбовцем протягом всього періоду повномасштабного вторгнення на територію України.
Відповідно до наказу КПС ЗСУ №182 від 12.03.2023 року відповідно до наказу КПС ЗСУ №182 від 12.03.2023 року має присвоєне військове звання капітана.(а.с. 13-14)
Спірні правовідносини регулюються главою VIIІ «Гарантії і компенсації» КЗпП України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України «Про основи національного спротиву» та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до довідок форми ОК-5, ОК-7 судом встановлено, що ОСОБА_1 за січень-лютий 2022 року було нараховано 6500 грн., середньоденний заробіток складає 192,50 грн.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що наказом ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» №11 від 24 березня 2022 року було призупинено дію трудових договорів з працівниками підприємства без збереження заробітної плати з 24.02.2022 року до закінчення воєнного стану.
Наказ прийнято після набуття чинності Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» який набрав чинності 24.03.2022.
Суд при цьому зазначає, що відповідно до п. 2 "Прикінцевих положень" КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
На підставі ч. 3 ст. 1 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 року N 2136-IX, у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Так, за ч. 2 ст. 3 Закону, у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
З урахуванням зазначеного позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку підлягають частковому задоволенню за період з 01.03.2022 до 23.03.2022 року за 23 робочі дні у розмірі 4427,50 грн., оскільки відповідно до наказу № 11 від 24.03.2022 року з 24 березня 2022 року було призупинено дію трудових договорів з працівниками підприємства без збереження заробітної плати.
Судом не приймається до уваги посилання зазначене у наказі про призупинення дії трудових договорів з працівниками підприємства в частині без збереження заробітної плати з 24.02.2022 року до 24.03.2022 року, оскільки дане твердження суперечить наступному.
Згідност. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Устатті 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
При цьому, суд враховує положеннястатті 9 КЗпП України, згідно якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, та констатовано, що вказана правова норма не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством, адже вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Суд не погоджується з представником відповідача стосовно того, що наказом ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» №11 від 24 березня 2022 року було установлено положення про не збереження заробітної плати з працівниками підприємства з 24.02.2022 року до часу прийняття наказу 24.03.2022, та внесення відповідних змін до закону.
Так, стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Проаналізувавши у сукупності положення ст.ст.22,58 Конституції України, ст. 9 КЗпП України, суд приходить до висновку, що Закони, які погіршують становище працівників, зокрема призводять до зменшення певних виплат, розмір яких врегульований до прийняття цих Законів, договорами про працю, не мають зворотньої сили.
Щодо посилання представника позивача на не врахування наказу №11 від 24 березня 2022 року про призупинення дії трудових договорів з працівниками підприємства слід врахувати положення частини першої статті 119 КЗпП України, відповіднодо якої на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(далі - Закон № 2136-IX), який набрав чинності 24 березня 2022 року. Вказаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами другою та третьою статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на час винесення наказу ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» №11 від 24 березня 2022 року про призупинення трудових договрів з позивачем з 24 березня 2022 року до скасування воєнного стану в Україні) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Законом № 2136-IX запроваджено призупинення трудового договору: детально визначено критерії та умови призупинення дії трудового договору, передбачено механізм відновлення дії призупиненого трудового договору, передбачено обмеження щодо застосування механізму призупинення дії трудового договору щодо окремих категорій працівників.
Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2136-IX призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Тобто, працівник звільняється від обов'язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов'язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Тобто, головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором (роботодавцю - надавати роботу, працівникові - виконувати роботу).
Під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи в контексті призупинення дії трудового договору, слід розуміти випадки неможливості забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва або майно роботодавця знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе у зв'язку з відсутністю можливостей для застосування такої форми організації праці або відсутністю на це його згоди, зокрема, з причин переміщення його з території, де ведуться активні бойові дії.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах: від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23).
Отже, роботодавець має право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Слід зауважити, що частиною першою статті 119 КЗпП України чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час.
Робочий час - установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.
У дані справі встановлено що позивач станом на 24.03.2022 року перебував у лавах ЗСУ, таким чином ним не виконувалась робота на підприємтві, в свою чергу ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» не мало можливості забезпечити працівників роботою у зв'язку із збройною агресією проти України, унеможливленням продовження виробничої діяльності, отже між сторонами тимчасово були припинені трудові відносини і починаючи з 24 березня 2022 року у відповідача був відсутній обов'язок забезпечувати позивача роботою та заробітною платою, а у позивача - обов'язок виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Тобто з 24 березня 2022 року у позивача був відсутній робочий час, а тому гарантія, передбачена частиною першою статті 119 КЗпП України, на нього не розповсюджується, оскільки позивач виконував обов'язки військовослужбовця.
Зважаючи на викладене, у ТОВ «ПОЛІ-ГРУП АТГ» не виник обов'язок виплачувати позивачу середню заробітну плату після призупинення укладеного з ним трудового договору.
Слід зазначити, що перебування на строковій військовій службі, військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовій службі за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення жодним чином не впливає на правову природу призупинення трудового договору та не відміняє сам факт призупинення трудового договору.
Суд враховує, що наказ відповідача » №11 від 24 березня 2022 року позивач не оскаржував, а посилання у на його незаконність є необґрунтованим з огляду на таке.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У суді не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом позовної заяви.
Із зазначеного слідує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).
З огляду на те, що наказ відповідача від 24 березня 2022 року, яким трудові відносини між сторонами були призупинені, позивач не оскаржував і позовна заява на містить вимогу про його скасування, суд не перевіряє правомірність видачі цього наказу відповідачем в частини призупинення трудового договору, а тому відповідні доводи не приймає до уваги.
Посилання на те, що позивач не був ознайомлений із зазначеним наказом, а тому він є незаконним, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки позивач не був позбавлений можливості після подання відповідачем відзиву із доданим до нього наказом від 24 березня 2022 року заявити вимогу про його скасування.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з 01.03.2022 до 23.03.2022 року за 23 робочі дні у розмірі 4427,50 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
За приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві на виконання вимог ЦПК України позивач повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 7000 гривень, від сплати судового збору позивача звільнено.
Вказує, що 07 лютого 2025 року між ФОП Адвокатом Хрустовською О.П. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової домомоги; акт прийнятт наданих послуг, рахунок фактуру від 07.02.2025 року, прибутковий касовий ордер № 17/37 від 16.04.2025 року.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4. ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Хрустовскою О.П. на підтвердження понесених витрат надано вище зазначені документи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати до суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, судом враховано, що у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22 висловлено правову позицію про те, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною, у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг.
Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, є співмірною компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
При зверненні до суду з цим позовом позивача звільнено від сплати судового збору.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволені на 16,3 % відсотки, тому з відповідача за користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 197,57 грн., а також з відповідача на користь позивача витрати на правничу домомогу у розмірі 1141, 00 грн. пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,13,141, 142, 206, 261-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хрустовська Ольга Петрівна до ТОВ «ПОЛІ - ГРУП АТГ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, - задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «ПОЛІ - ГРУП АТГ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 01.03.2022 до 23.03.2022 року за 23 робочі дні у розмірі 4427,50 грн.
Стягнути з ТОВ «ПОЛІ - ГРУП АТГ» на користь держави судовий збір у розмірі 197 (сто дев'яносто сім) грн 57 копійок.
Стягнути з ТОВ «ПОЛІ - ГРУП АТГ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1141 (одна тисяча сто сторок одна) грн 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ТОВ «ПОЛІ - ГРУП АТГ», 61168, м. Харків, вул. Нескорених, буд. 20Б, ЄДРПОУ 36459119.
Повний текст рішення суду складено 19 червня 2025 року.
СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна