19 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/2927/25 пров. № А/857/21855/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року, головуючий суддя - Ващилін Р.О., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинець В'ячеслав Олександрович, про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ, третя особа - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинець В.О., в якому просила визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №77059748 щодо закінчення виконавчого провадження відповідно до постанови від 03.04.2025 року; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.04.2025 року у виконавчому провадженні №77059748.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби України перебував виконавчий лист, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом, відповідно до якого Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу зобов'язано оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ. Причиною закінчення виконавчого провадження стало виконання рішення боржником до відкриття виконавчого провадження. Позивач підтвердила, що дитині дійсно в липні 2024 року було видано паспорт громадянина України зразка 1994 року, однак таке рішення суду виконано тільки частково, а саме не проставлено відмітку про місце проживання дитини. З огляду на що вважає, що в державного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились нею у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
В судовому засіданні позивач підтримала подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримала доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №260/3008/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року, задоволено позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до Виноградівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - ГУ ДМС в Закарпатській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії: визнано протиправною відмову ГУ ДМС в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області в оформленні та видачі неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; зобов'язано ГУ ДМС України в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
27 січня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ (далі - Відділ ДВС) із заявою про примусове виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №260/3008/24 в частині належного оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, а саме: не внесення відмітки про реєстрацію постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 01 серпня 2024 року.
04 лютого 2025 року старшим державним виконавцем Відділу ДВС Білинцем В.О. винесено постанову ВП №77059748 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3008/24, виданого 13.11.2024 року. При цьому боржника - ГУ ДМС в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області попереджено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
10 лютого 2025 року ГУ ДМС в Закарпатській області листом №2101.4.1-1038/2101.3-25 повідомило державного виконавця, що 17 липня 2024 року Виноградівським відділом ГУ ДМС у Закарпатській області оформлено паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , який 20 липня 2024 року отриманий ОСОБА_2 .
За результатами дослідження повноти виконання рішення суду державний виконавець встановив, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3008/24 від 15.05.2024 виконано не в повному обсязі, а саме: не внесено відмітку про реєстрацію постійного місця проживання до паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до повноважень ДМС, визначених Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
З огляду на зазначене вимогою від 12.02.2025 року №77059748/5 державний виконавець вимагав від ГУ ДМС в Закарпатській області належним чином виконати рішення суду, а саме: внести відмітку про реєстрацію постійного місця проживання до паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.09.1992 №2503-ХІІ.
Листом від 14.02.2025 року №2101.4.1-1327/2101.3-25 ГУ ДМС в Закарпатській області повідомило державного виконавця, що для внесення відмітки у паспорті про зареєстроване місце проживання не було жодних підстав, оскільки станом на дату рішення суду (15.05.2024 року), дату оформлення паспорта (17.07.2024 року) та дату отримання паспорта (20.07.2024 року) у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не було зареєстрованого місця проживання, відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади.
24 лютого 2025 року старшим державним виконавцем Відділу ДВС Білинцем В.О. прийнято постанову ВП №77059748 про накладення штрафу на ГУ ДМС в Закарпатській області в розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії. Однак такий штраф був скасований рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 №260/1362/25.
03 квітня 2025 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження старший державний виконавець Відділу ДВС Білинець В.О. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №77059748.
Вважаючи рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження без належного його виконання протиправним, з метою захисту прав законний представник неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДМС в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області виконав рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №260/3008/24 у повній відповідності з його резолютивною частиною та наявними у відповідних реєстрах даними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1403-VIII).
Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Як встановлено частиною першою статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною шостою статті 26 Закону визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною першою статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 цього Закону визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною першою статті 40 Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
В ході судового розгляду, судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №260/3008/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року, визнано протиправною відмову ГУ ДМС в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області в оформленні та видачі неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; та зобов'язано ГУ ДМС України в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
На виконання такого судового рішення 17 липня 2024 року Виноградівський відділ ГУ ДМС у Закарпатській області оформив ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року серії НОМЕР_1 . 20 липня 2024 ОСОБА_3 отримав виготовлений на виконання рішення суду паспорт громадянина України.
Підставою для звернення до суду із даним позовом слугувало те, що у виданому ОСОБА_2 паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію постійного місця проживання, що суперечить рішенню Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №260/3008/24.
Судом враховано, що станом на день оформлення та видачі на виконання рішення суду паспорта громадянина України (липень 2024 року), у ОСОБА_2 не було зареєстрованого місця проживання. Так, відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , були внесені до Єдиного демографічного реєстру тільки 01 серпня 2024 року, що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади та не заперечується позивачами.
Відтак, оскільки станом на день оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року серії НОМЕР_1 орган Державної міграційної служби України не відсутні відомості щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , у відповідача відсутній підстави для зазначення таких даних.
При цьому, судом також враховано, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №260/3008/24 не вирішувалось питання щодо обов'язку щодо внесення віомостей про реєстрацію постійного місця проживання.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що ГУ ДМС в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області виконав рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №260/3008/24 у повній відповідності з його резолютивною частиною та наявними у відповідних реєстрах даними, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №260/2927/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич
Повний текст постанови складено 19.06.2025 року.