Провадження № 22-ц/803/5325/25 Справа № 202/11404/24 Суддя у 1-й інстанції - Дребот І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 19
11 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Травкіній В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2025 року у складі судді Дребот І.Я.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 25 лютого 2008 року між ним та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 776572/ФЛ, за умовами якого отримала грошові кошти в сумі 77364,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених вказаним договором за програмою «Житло дітям», на придбання квартири.
25 лютого 2008 року в забезпечення виконання умов кредитного договору між ним та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір Іпотеки №764882/ФЛ, за яким передав банку вказану квартиру.
Зазначає, що за період з квітня 2008 року по січень 2012 року ним було погашено кредит на суму майже 64000 доларів США по курсу долара США до гривні.
17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL 48N718070-І-З про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив новому кредитору, а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набув права вимоги банку за кредитним договором № 776572/ФЛ, укладеним між ним та ПАТ КБ «Надра».
Зазначає, що 17 липня 2020 року у день укладення договору про відступлення права вимоги, новому кредитору ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» стало відомо про порушення свого права зі сплати боргових зобов'язань за кредитним договором № 776572/ФЛ, на дату подання даного позову минув трьохрічний строк позовної давності, вважає, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.
Враховуючи наведене просив визнати договір іпотеки № 764882/ФЛ від 25 лютого 2008 року, укладений між ним та ВАТ КБ «Надра» посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., зареєстрований в реєстрі за №244 припиненим; виключити з Державного реєстру речових прав номеру запису про іпотеку: 37596342 (спеціальний розділ), дата реєстрації 26 лютого 2008, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В.; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 6659290, зареєстровано 25 лютого 2008 року Приватним нотаріусом Куліш В.І. на підставі договору іпотеки від 25 лютого 2008 року, реєстровий номер в реєстрі 244.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до статті 17 ЗУ "Про іпотеку" й згідно п 6.3 договору іпотеки визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки початком перебігу такого строку у даному випадку, потрібно вважати дату укладення між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгуп» договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070-I-3 від 17 липня 2020 року, на підставі якого право вимоги за кредитним договором перейшло від первісного кредитора до нового креди тора, а тому новому кредитору достеменно стало відомо про порушення свого права зі сплати боргових зобов'язань за кредитним договором № 776572/ФЛ. Вказує, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», якою передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а у відповідності до ч.1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 лютого 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки.
Згідно розділу 1 договору, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору № 776572/ФЛ від 25 лютого 2008 року передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки. Визначена сторонами вартість предмета іпотеки складає 429280,00 грн., що еквівалентні при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладення цього договору складає 85005,94 доларів США 94 центів.
Пунктом 6.6 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.
Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. у зв?язку із посвідченням договору Іпотеки, та зареєстровано в реєстрі за номером 244, 25 лютого 2008 року було накладено заборону на відчуження зазначеної у договорі квартири за АДРЕСА_2 , належної позивачу до припинення договору іпотеки. Вказана заборона зареєстрована в реєстрі за №245 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна здійснено відповідний запис про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 6659290, підстава обтяження договір іпотеки, 244, 25 лютого 2008 року, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І.
В подальшому, за період з лютого 2008 року по 28 грудня 2018 року позивачем сплачувався вказаний кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінанструп» було укладено договір № GL 48N718070-І-3 про відступлення прав вимоги, за умовами банк відступив новому кредитору, а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги банку за кредитним договором № 776572/ФЛ, укладеним між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2023 року у справі № 202/16006/23 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 948, вчинений 17 травня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором у розмірі 319443,56 грн.
З метою скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку на кв. АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.А., яка здійснювала нотаріальне посвідчення та реєстрацію договору іпотеки №764882/ФЛ від 25 лютого 2008 року.
Відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 5124/08.4-27 від 23 січня 2024 року - згідно з ст. 30 ЗУ «Про нотаріат» приватна нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. припинена з 10 січня 2013 року, у зв?язку із надходженням заяви, наказом Головного управлення юстиції у Дніпропетровській області від 29 грудня 2012 року №1751/7.
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до відділу реєстрації майнових прав Управління в сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської, однак листом № 5/5-24 від 31 січня 2024 року отримав відмову у скасуванні заборони, накладеної на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , згідно договору іпотеки № 764882/ФЛ від 25 лютого 2008 року. Відмова мотивована тим, що до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було подано рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у справі № 202/16006/23 провадження 2/202/3045/2023 від 14 листопада 2023 року, зі змісту якого неможливо встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з ч.1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За ч.1 ст. 575 ЦК України та ч.1 ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ч.1,2 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), переданням відступного (ст. 600 ЦК України), зарахуванням (ст. 601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України), прощенням боргу (ст. 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України), неможливістю виконання (ст. 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (ст. 608, 609 ЦК України).
Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 "Припинення зобов'язання" ЦК України не передбачають.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Наслідки спливу позовної давності визначаються ст. 267 ЦК України.
Згідно з нормою ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
У зобов'язальних відносинах суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Боржник має виконати повністю те, що ним було обіцяне. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.
За змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (ч.3 ст. 267 ЦК України).
У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (ч.5 ст. 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання, і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (ч.1 ст. 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.
Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Сплив позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (ч.2 ст. 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
Підстави припинення іпотеки визначено у ст. 17 ЗУ "Про іпотеку", яка містить виключний перелік підстав такого припинення, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 17 ЗУ "Про іпотеку", зараз і надалі у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, у ЦК України та в ЗУ "Про іпотеку" немає такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов'язанням. У цій справі Велика Палата Верховного Суду відхилила довід позивачки про відсутність у кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з пропуском позовної давності.
Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові у справі № 6-786цс17, а також у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 921/247/17-г/16, від 20 червня 2018 року у справі № 752/17492/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 569/1548/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 766/10193/16-ц, від 03 березня 2021 року у справі №335/9695/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 548/223/19, від 11 лютого 2022 року у справі № 482/1561/20-ц, від 17 травня 2022 року у справі № 523/18773/19, від 07 вересня 2023 року у справі № 638/961/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 331/6035/21.
У постанові від 23 жовтня 2021 року у справі № 545/746/20 Верховний Суд зазначив, що спірні правовідносини сторін після відмови у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку зі спливом позовної давності не припиняються, а трансформуються в натуральне зобов'язання.
Натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але отримане в результаті добровільного виконання не є безпідставно набутим майном (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором не може вважатися підставою для припинення іпотеки у розумінні положень ст. 17 ЗУ "Про іпотеку" й згідно п 6.3 договору іпотеки, цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.
Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки початком перебігу такого строку у даному випадку, потрібно вважати дату укладення договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070-I-3, а саме 17 липня 2020 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ні ЦК України ні ЗУ "Про іпотеку" не містить такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов'язанням.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ЗУ «Про іпотеку», якими передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, що є достатньою підставою для задоволення позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки умовами іпотечного договору, зокрема а саме п.6.3 визначено, що договір діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором, що спростовує доводи скаржника та відповідає вимогам ЗУ «Про іпотеку».
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2025 року -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 11 червня 2025 року
Повний текст судового рішення складено 19 червня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна