19 червня 2025 року справа №200/7956/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (повне судове рішення складено 18 лютого 2025 року) у справі № 200/7956/24 (суддя в І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправних дій або бездіяльність військової частини та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати належної позивачу додаткової грошової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з травня 2024 року по липень 2024 року включно.
- зобов'язати відповідача надати довідку про обставини травми з причиним зв'язком - Так, пов'язана із захистом Батьківщини згідно Наказу Міністерства Оборони України №402 про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн додаткову винагороду з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він призваний на військову службу за призовом під час мобілізації у червні 2022 року, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що під час виконання бойового завдання на підставі бойового розпорядження позивач, захищаючи Батьківщину, отримав травму хребців. В подальшому позивача було доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради. Згідно медичних висновків 27.05.2024 був переведений до Національного військово-медичного клінічного центру «Головного військового госпіталю». 31.05.2024 позивача було перевезено до КНП «Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні» Тернопільської обласної ради, де перебував до 12.06.2024. Відповідно до виписки №1696 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, надходження позивача до КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» Тернопільської обласної ради 12.06.2024, де позивач перебував до 02.07.2024.
Згідно наданих документів, а саме довідки про обставини травми, позивачу було встановлено причинний зв'язок травми: не бойове поранення. Вважає, що цей зв'язок було встановлено невірно, обґрунтовується це тим, що згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 11.08.2024, позивач у період отримання травми з 08.05.2024 по 21.05.2024 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Вважає, що довідка про обставини травми була винесена не вірно, а саме у частині причинного зв'язку травми, а тому не унеможливлює отримання позивачем відповідних виплат, які передбачені законом.
Позивач стверджує, що з огляду на отримання позивачем тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, внаслідок якої він перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, відповідач був зобов'язаний видати довідку про обставини травми за встановленою формою, яка б містила інформацію про обставини отримання військовослужбовцем травми під час захисту Батьківщини та включити позивача до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні.
Наполягає, що внаслідок допущеної відповідачем протиправної бездіяльності, він позбавлений можливості отримати належну йому додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць за весь час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці у зв'язку з тяжкою травмою, отриманою після введення воєнного стану та пов'язаною із захистом Батьківщини.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наданого акту проведення спеціального розслідування, 15.05.2024 під час проходження військової служби на околицях населеного пункту Серебрянка Донецької області позивач отримав травму спіни (перелом хребців). 24.05.2024 позивача було направлено на лікування до військового мобільного госпіталю Військової частини НОМЕР_2 . Згідно з рапорту від 23.05.2024, позивача було доставлено до КМЛ «Міська клінічна лікарня №3» м. Краматорськ.
Згідно медичної характеристики ТВО начальника медслужби ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2024 вбачається, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 знаходився під медичним наглядом у медичному пункті військової частини НОМЕР_1 . За медичною допомогою звертався, на лікуванні перебував. Об'єктивно: загальний стан задовільний. Свідомість ясна. Шкірні покриви та видимі слизові чисті, звичайного кольору. Цукровий діабет, гепатити, туберкульоз, хронічні соматичні захворювання - заперечує. Алергічні реакції відсутні. Тілесних недоліків не має. Фізично розвинений добре. Під час останнього огляду: Об'єктивно: шкіра та видимі слизові оболонки звичайного кольору без висипу. Периферичні лімфовузли не збільшені, безболісні при пальпації. Дихання через ніс вільне. Над проекцією легень - дихання везикулярне, хрипи відсутні. Рs 70 уд. за хвилину, А/Т 130/70 мм. Hg. Тони серця ритмічні. Живіт звичайної форми, бере участь в акті дихання, при пальпації безболісний. Печінка безболісна при пальпації. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Симптоми подразнення очеревини, міхурові симптоми - негативні. Пальпація в проекції сечового міхура та сечівника безболісна. Фізіологічні відправлення без особливостей. Діагноз: 23.05.2024 Компресійний перелом хребців D7, крайовий перелом L4 (соматичний).
15.07.2024 старший солдат ОСОБА_1 1987 р.н., ВЧ НОМЕР_1 пройшов обстеження позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 . За результатами обстеження видано довідку військово-лікарської комісії № 2133, згідно якої завдана позивачу травма відноситься до тяжких; травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Визнаний придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Не придатний до служби у ДШВ Збройних сил України.
З наданої довідки про обставини травми від 11.07.2024 №692/601 ВЧ НОМЕР_1 вбачається, що 15.05.2024 отримав не бойове травмування: компресійний перелом хребців D7, крайовий перелом L4. За обставин: під час виконання службових обов'язків у період проходження військової служби за мобілізацією в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 під час перенесення боєкомплекту. Травмування не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет). Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 №1907.
Також додано лист військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2024, у якому повідомлено позивача про те, що додаткова винагорода, відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану» нарахована та виплачена ОСОБА_1 в повному обсязі.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2024 повідомлено позивача про те, що додаткова винагорода та премія за квітень 2024 року, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №3058 від 24.08.2024 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану» нарахована та виплачена ОСОБА_1 в повному обсязі, зокрема додаткова винагорода у розмірі 95 315,33 грн зарахована на картковий рахунок 31.08.2024, а премія у розмірі 17 698,97 зарахована на картковий рахунок 13.09.2024; грошове забезпечення за червень згідно розрахунково-платіжної відомості №426 від 12.07.2024 у розмірі 25 686,86 грн зараховано на картковий рахунок 13.07.2024; грошове забезпечення за липень згідно розрахунково-платіжної відомості №516 від 12.08.2024 у розмірі 25 686,86 грн зараховано на картковий рахунок 13.08.2024.
Додатково повідомлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №171РС від 11.06.2024 ОСОБА_1 виведено у розпорядження у зв'язку з довготривалим лікуванням, пов'язаним з хворобою.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції спірного періоду) встановлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до п.11 Розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, (далі Порядок) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до п.12 Порядку, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Таким чином, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, підставою нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні, а також перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії є пов'язаність цього поранення, травми саме із захистом Батьківщини.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
В силу вимог статті 255 Статуту військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Згідно з пунктом 260 Статуту (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Вказаний Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
За змістом пункту 5 розділу І вказаного Порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 №36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами). Ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
За змістом абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про розслідування, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ вищевказаної Інструкції визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
Командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо) (п.5 розділу ІІ вищевказаної Інструкції)
За змістом пункту 10 розділу ІІ Інструкції обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є: отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; раптове погіршення стану здоров'я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов'язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров'я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;
Згідно пункту 18 розділу ІІ Інструкції за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 1.2 глави 1 Розділу І Положення № 402, Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до абз. 7 п.1.3 Положення №402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
У свою чергу, порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 2 Розділу 2 Положення №402.
Згідно з підпунктом 21.1, 21.2 глави 21 Розділу 2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
При цьому, постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (пункт 20.7 глави 20 Розділу 2 Положення №402).
Також, пунктами 21.7.-21.8 глави 21 Розділу 2 Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).
Із змісту пункту 21.5 глави 21 Розділу 2 Положення № 402 слідує, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.
г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.
Отже, наведені положення передбачають право військовослужбовця на отримання довідки про обставини травми за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Встановлення обставин поранення військовослужбовця здійснюється у передбаченому вищенаведеними нормативними актами порядку. Виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.
Як встановлено судом, позивач не надав доказів звернення із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про направлення на проходження ВЛК, видачу йому довідки про обставини травми, отриманої під час виконання службових обов'язків.
Натомість, позивач під час лікування пройшов медичний огляд позаштатною постійно-діючою військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 , за результатами якого йому видано довідку військово-лікарської комісії № 2133 від 15.07.2024, яка встановила, що отримана позивачем травма «ТАК, пов'язана з проходженням військової служби».
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, підставою нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні, а також перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії є пов'язаність цього поранення, травми саме із захистом Батьківщини.
Позивачем помилково ототожнюється поняття «пов'язаність травми з проходженням військової служби» та «пов'язаність травми з захистом Батьківщини».
Встановлює факт пов'язаності поранення, травми з захистом Батьківщини, командування військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, шляхом видачі Довідки за формою, яку визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставин травмування позивачем під час захисту Батьківщини.
Оскільки позивач не звертався до відповідача з рапортом про надання йому довідки про обставини травми, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати довідку про обставини травми з причиним зв'язком - Так, пов'язана із захистом Батьківщини згідно Наказу Міністерства Оборони України №402 про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Абзацами першим та другим частини другої статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Суд вказує, що правильність саме такого тлумачення змісту частин першої та другої статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи відсутність допустимих доказів пов'язаності отриманого позивачем у поранення (травми, контузії, каліцтва) із захистом Батьківщини, тобто підстав для включення позивача до наказів командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.
Відтак, відсутні підстави для задоволення похідних вимог про зобов'язання до вчинення дій.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 200/7956/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 19 червня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук