Апеляційне провадження № 22-ц/824/7855/2025
Справа № 136/607/24
19 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_1 03 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду. Пропустивши строк на апеляційне оскарження із заявою про поновлення вказаного строку з обґрунтуванням поважності причин його пропуску заявник не звернувся.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Рішення Богуславського районного суду Київської області було ухвалене 16 грудня 2024 року, відтак, перебіг строку апеляційного оскарження розпочався 17 грудня 2024 року і тривав до 15 січня 2025 року включно (тридцять календарних днів). Подавши апеляційну скаргу 03 лютого 2025 року ОСОБА_1 пропустив вказаний строк. Із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску вказаного строку до суду апеляційної інстанції заявник не звернувся.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки заявником при поданні апеляційної скарги не заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року з обґрунтуванням поважності причин пропуску вказаного строку та не надано суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, Київський апеляційний суд направляв на поштову адресу ОСОБА_1 , що вказана ним особисто в апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ) копію ухвали Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху. Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" вказаний лист був вручений одержувачу 02 квітня 2025 року (а.с.173-174). Також, дані обставини підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення 02 квітня 2024 року поштового відправлення ОСОБА_1 (а.с. 180).
Крім того, Київський апеляційний суд направляв електронний примірник вказаної ухвали до електронного кабінету заявника в системі "Електронний суд", проте, на а.с. 172 наявний звіт про неможливість доставки вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду до електронного кабінету ОСОБА_1 у зв'язку з його відсутністю.
Також, 23 травня 2025 року головним консультантом Мороз Н.В. було здійснено дзвінок на мобільний номер телефону ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), проте, на дзвінки за вказаним номером телефону заявник не відповідає. 26 травня 2025 року було здійснено дзвінок на мобільний номер телефону адвоката Коцковича Р.М. ( НОМЕР_2 ), яким було повідомлено його про рух вказаної справи. Разом з тим, адвокат Коцкович Р.М. просив суд повторно направити на його електронну пошту копію ухвали Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки вказану ухвалу Київського апеляційного суду адвокат попередньо не отримував.
Електронним листом від 26 травня 2025 року Київським апеляційним судом було направлено на електронну пошту адвоката Коцковича Р.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) електронний примірник ухвали Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, на підтвердження чого на а.с. 179 наявний звіт про доставку 27 травня 2025 року вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду з вмістом вказаної ухвали на електронну пошту представника.
Відтак, вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у тому числі цікавиться рухом справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини у справах "Каракуця проти України" та "Пономарьов проти України" звертав увагу на те, що заявники мають виявити належну зацікавленість у розгляді їхньої справи, в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини зазначав, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, застосування положень ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.
Апеляційна скарга заявником була подана 03 лютого 2025 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху для усунення недоліків. Відтак, як вбачається з матеріалів справи, протягом даного часу особа, що подала апеляційну скаргу, не цікавилася рухом справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу).
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить принцип неприпустимості зловживання правами.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 у визначений строк не було усунено недоліки апеляційної скарги, а саме не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши поважні підстави для поновлення вказаного строку, а також не надано суду докази сплати судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 185, 357, 358 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Кашперська Т.Ц.
Судді Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.