Справа № 359/12451/23 Головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.
Провадження № 22-ц/824/8004/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
18 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року у справі за позовом виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,
У грудні 2023 року виконувач обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру в м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.
У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до Бориспільської міської ради Київської області, ГУ Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, третя особа - Садівниче товариство «Агро», про продовження строку на відчуження земельної ділянки.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про продовження строку на відчуження земельної ділянки залишено без розгляду.
Продовжено розгляд справи за позовом виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру в м. Києві та Київській області про конфіскацію земельної ділянки.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та його представник - адвокат Спаскін Д.А., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з'явились у судові засідання, які проводились 18 листопада 2024 року та 30 січня 2025 року, і від них не надходило заяв про розгляд справи за їх відсутності, тому зустрічну позовну заяву належить залишити без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач за зустрічним позовом в особі представника - адвоката Спаскіна Д.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що висновок суду про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, помилковий та зроблений без врахування позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові колегії суддів Третьої судової палатиКасаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21).
Зазначає, що заява про розгляд справи за відсутності сторони ані позивачем, ані його представником подана не була, були подані заяви про відкладення судових розглядів 18 листопада 2024 року та 30 січня 2025 року, що є підставою для відкладення розгляду справи, а не залишення позовної заяви без розгляду.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Отже, залишенням без розгляду зустрічної позовної заяви у цій справі порушуються права позивача, визначенні Конституцією України та іншими законодавчими актами України, в частині справедливого судового захисту.
У відзиві на апеляційну скаргу Бориспільська міська рада Київської областіпросить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм процесуального права.
За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Спаскіна Д.А.12 червня 2025 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу про надання йому можливості брати участь у судовому засіданні, призначеному на 18 червня 2025 року о 09 год. 40 хв. по справі № 359/12451/23, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак адвокат Спаскін Д.А. в подальшому надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю прийняття участі в іншому судовому процесі у кримінальній справі № 953/24983/21.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.
Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи та/або їх представників, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (див.постанову Верховного Судувід 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16).
У постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 727/6078/22 Верховний Суд вказав, що «Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, від її уповноваженого представника надійшла заява про відкладення розгляду справи, яку було відхилено судом апеляційної інстанції. Причин неможливості явки уповноваженого представника позивачки для участі у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а також обставин, які ОСОБА_1 мала намір особисто повідомити суду, остання не зазначила. З огляду на належне повідомлення заявниці про дату, час та місце судового розгляду справи, викладення її позиції у тексті відзиву на апеляційну скаргу, неявку уповноваженого представника позивачки для участі у розгляді справи, беручи до уваги положення статті 372 ЦПК України, строки розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції гарантій, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», сформував усталений підхід до визначення критеріїв розумності тривалості судового провадження, згідно з якими підлягають врахуванню такі обставини: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (наприклад, рішення у справах «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року, «Вергельський проти України» від 12 березня 2009 року).
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки представника відповідача в судове засідання, яке підлягало проведенню з останнім в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, такою, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи та з огляду на те, що він був завчасно і належним чином повідомлений про призначене судове засідання в суді апеляційної інстанції і не надав доказів прийняття участі у розгляді кримінальної справи, про яку зазначає, з урахуванням категорії справи та предмету апеляційного оскарження, строків розгляду справи тадоводів апеляційної скарги, в межах яких підлягає перегляду ухвала суду першої інстанції, на підставі статей 369, 372 ЦПК України клопотання адвоката Спаскіна Д.А. про відкладення розгляду справи залишила без задоволення та ухвалила проводити розгляд справи за його відсутності.
Прокурор Філіпенко О.І. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення як необґрунтовану.
Інші учасники справи та/або їх представники в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України також не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурорав судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року, яка постановлена за участі прокурора Гайфуліна О.О. та представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) - адвоката Спаскіна Д.А., було закрито підготовче провадження у справі за позовом виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру в м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, ГУ Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, третя особа - Садівниче товариство «Агро», про продовження строку на відчуження земельної ділянки та призначено справу до розгляду по суті на 18 листопада 2024 року.
15 листопада 2024 року представник позивача за зустрічним позовом - адвокат Спаскін Д.А. надіслав до суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення (перенесення) судового засідання 18 листопада 2024 року у зв'язку з прийняттям участі у розгляді кримінальної справи.
В судовому засіданні 18 листопада 2024 року суд першої інстанції на підставі зазначеного клопотання відклав розгляд справи на 30 січня 2025 року.
29 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Спаскін Д.А. надіслав до суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення (перенесення) судового засідання 30 січня 2025 року у зв'язку з прийняттям участі у невідкладних слідчих діях у кримінальному провадженні.
Встановивши, що позивач за зустрічним позовом та його представник - адвокат Спаскін Д.А. були завчасно у встановленому порядку повідомлені про час та місце розгляду цивільної справи через підсистему «Електронний суд», представник двічі подавав заяви про відкладення розгляду справи, однак в матеріалах справи відсутня заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача, суд першої інстанції в судовому засіданні 30 січня 2025 року постановив ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Тобто, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц та інших судових рішеннях суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).
Відповідно до правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, згідно з принципами відповідного виду судочинства має бути активним учасником судового провадження безпосередньо чи опосередковано (через представника). Правила статті 223 ЦПК України спрямовані на те, щоб унеможливити свавільне обмеження права особи на судовий розгляд її справи. Зокрема вони встановлюють наслідки, які можуть настати для особи, яка не дотримує правил судового провадження. Так, частина п'ята статті 223 ЦПК України дає суду право повернути позовну заяву без розгляду, тобто застосувати до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідну форму відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19, від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21 та від 08 лютого 2024 року у справі № 990/89/23).
Суд зобов'язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19).
У постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року в справі № 553/1193/23 зазначено, що представник позивача перед кожним із судових засідань подавав до суду першої інстанції клопотання про їх відкладення. При цьому зі змісту поданих представником позивача клопотань про відкладення судових засідань вбачається поінформованість представника позивача та відповідно й самого позивача про конкретні дату, час та місце цих судових засідань. З огляду на викладене, враховуючи також, що в касаційній скарзі представник позивача підтверджує факт повідомлення судом першої інстанції позивача та іншого його представника про дату, час та місце судових засідань (зокрема засобами мобільного зв'язку), а обов'язку повідомляти про судові засідання всіх представників сторони суд немає, суди обґрунтовано вважали, що позивач був належним чином повідомлений про проведення судових засідань у справі.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Залишаючи без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, ГУ Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, третя особа - Садівниче товариство «Агро», про продовження строку на відчуження земельної ділянки, суд першої інстанції правильно застосувавши положення статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання у справі, повторно не з'явилися в це засідання та не подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, у зв'язку з чим надав відповідну оцінку повторній (другій поспіль) неявці належним чином повідомленої сторони позивача, як незацікавленість у реальному вирішенні її зустрічних вимог та порушення розумних строків розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про залишення у цій справі зустрічного позову без розгляду, оскільки неявка ОСОБА_1 та його представника - адвоката Спаскіна Д.А. у судове засідання, призначене на 30 січня 2025 року, є повторною, про судові засідання, призначені на 18 листопада 2024 року та 30 січня 2025 року,сторону позивача було повідомлено належним чином через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», що й не заперечується представником позивача в апеляційній скарзі.
Натомість, представник позивача за зустрічним позовом, вказавши в апеляційній скарзі про те, що ним були подані дві заяви про відкладення судових розглядів 18 листопада 2024 року та 30 січня 2025 року, і пославшись на позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 28 липня 2021 рокуу справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21), не звернув уваги на сам зміст зазначених правових висновків, відповідно до яких:
«Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями, зокрема позивача та його представника, які належним чином були повідомлені про дату і час розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про відхилення клопотання позивача та його представника адвоката Тарасюка С. М. про повторне відкладення розгляду справи, у зв'язку із неподанням доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, та залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України».
Отже, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції нормчастини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та не врахування правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові колегії суддів Третьої судової палатиКасаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21), є безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що залишенням зустрічної позовної заяви без розгляду порушуються права позивача в частині справедливого судового захисту також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою.
Інших доводів на спростовування зроблених судом першої інстанції висновків про залишення зустрічного позову без розгляду апеляційна скарга не містить.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства та обґрунтованіпідстави для її скасування відсутні.
Розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру в місті Києві та Київській області, третя особа - Садівниче товариство «Агро», про продовження строку на відчуження земельної ділянки залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 червня 2025 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній