справа № 372/5466/24 головуючий у суді І інстанції Тиханський О.Б.
провадження № 22-ц/824/9038/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
18 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Тиханського О.Б.в місті Обухові, дата складення повного тексту судового рішення 28 лютого 2025 року,у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельних ділянок, -
У жовтні 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом в якому просив витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:06:006:0014 площею 1,6 га, 3223155400:06:003:0091 площею 1,2 га, 3223155400:06:003:0089 площею 1,4 га.
В подальшому прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які на даний час перебувають у власності: ОСОБА_1 з кадастровими номерами 3223155400:06:006:0014 площею 1,6 га, 3223155400:06:003:0091 площею 1,2 га, 3223155400:06:003:0089 площею 1,4000 га та знаходяться на території Козинської територіальної громади Обухівського району Київської області.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначив, що предмет розгляду даної справи стосується спірних земельних ділянок. Обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, поділу, об'єднання, зміни конфігурації спірної земельної ділянки, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів Київської обласної державної адміністрації. Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки вона залишається у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті. Крім того, спірні земельні ділянки мають цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та можуть бути забудовані. Здійснення будь-якої діяльності, не передбаченої режимом використання на цих ділянках або пошкодження їх будь-яким іншим чином матиме своїм наслідком втрату важливого об'єкта екосистеми, який має виняткове значення. Захід забезпечення позову, про який йдеться у заяві є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечує збалансованість інтересів сторін.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про забезпечення позову задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, про які не просив позивач, тобто самостійно, без звернення позивача вийшов за межі заявленої заяви та самостійно прийняв рішення, чим порушив один із основоположних принципів процесуального законодавства диспозитивність. Прокурор звертаючись з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не отримав попереднє погодження від органу, в інтересах якого він звернувся до суду, тобто Київської обласної державної адміністрації. При цьому, у випадку відмови в задоволенні позову (закриття провадження, тощо), відшкодовувати можливу шкоду, заподіяну заходами забезпечення позову, має саме Київська обласна державна адміністрація, а тому попереднє погодження необхідності вжиття таких заходів з особою, в інтересах якої прокурор звертається з відповідною заявою, є обов'язковим (п. 6. Постанови Пленуму від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які є предметом даного спору та у разі задоволення позову не вжиття заходів забезпечення, суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно положень ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №331/1255/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.
Тобто, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровими номерами 3223155400:06:006:0014 площею 1,6 га, земельної ділянки з кадастровими номерами 3223155400:06:003:0091 площею 1,2 га та земельної ділянки з кадастровими номерами 3223155400:06:003:0089 площею 1,4000 га які знаходяться на території Козинської територіальної громади Обухівського району Київської області.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які на даний час перебувають у власності: ОСОБА_1 з кадастровими номерами 3223155400:06:006:0014 площею 1,6 га, 3223155400:06:003:0091 площею 1,2 га, 3223155400:06:003:0089 площею 1,4000 га та знаходяться на території Козинської територіальної громади Обухівського району Київської області.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що фактично заявник просить вжити заходи забезпечення позову з метою гарантування можливості повернення державних земельних ділянок лісогосподарського призначення, на його думку незаконно переданих у приватну власність ОСОБА_1 .
Встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо права володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову у разі його ухвалення та призвести до порушення прав і законних інтересів Київської обласної державної адміністрації.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 1,6 га з кадастровим номером 3223155400:06:006:0014, площею 1,2 га з кадастровим номером 3223155400:06:003:0091, площею 1,4000 га з кадастровим номером 3223155400:06:003:0089 тобто застосування заходу про який просив прокурор є необхідним та співмірним із заявленими вимогами.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині, що суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, про які не просив позивач.
У ст. 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність.
Відповідно до ч. 5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення» роз'яснено, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судом встановлено, що прокурор звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову не заявляв вимоги про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборону відчуження на земельні ділянки, власником яких є ОСОБА_1 та заборони ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок площею 1,6 га з кадастровим номером 3223155400:06:006:0014, площею 1,2 га з кадастровим номером 3223155400:06:003:0091, площею 1,4000 га з кадастровим номером 3223155400:06:003:0089.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що постановивши ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову про застосування яких не просив прокурор, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог та порушив як принцип диспозитивності так і принцип безсторонності, оскільки застосував ряд заходів забезпечення позову з своєї ініціативи.
При цьому суд не звернув уваги, що ст. 149 ЦПК України передбачає право суду застосовувати заходи забезпечення позову виключно за заявою учасника справи, що виключає ініціативу суду в обрані заходів забезпечення позову про які не просив позивач.
Зазначене порушення призвело до неправильного вирішення заяви.
Згідно пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року в частині заборони відчуження на земельні ділянки, власником яких є ОСОБА_1 та заборони ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок площею 1,6 га з кадастровим номером 3223155400:06:006:0014, площею 1,2 га з кадастровим номером 3223155400:06:003:0091, площею 1,4000 га з кадастровим номером 3223155400:06:003:0089 скасувати.
В іншій частині Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складено 19 червня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.