справа № 753/25051/24 головуючий у суді І інстанції Котвицький В.Л.
провадження № 22-ц/824/8077/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
18 червня 2025року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року про відмову у відкритті провадження, постановлену під головуванням судді Котвицького В.Л.в місті Києві, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Манойло Наталія Григорівна, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просив суд встановити факт його постійного проживання разом зі своєю тіткою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2025 рокуу відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Манойло Наталія Григорівна, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладені ним у заяві та вказує, що в даному випадку, встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право, жодного спору між заявником і Київською міською радою, який виник з приводу спадкового майна не існувало і не існує, майно відумерлою спадщиною не визнавалось, рішень судів щодо цього не постановлялось. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви вбачається наявність спору про право між заявником та Київською міською радою, який виник з приводу спадкового майна, та який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, із залученням органу територіальної громади у якості відповідача, у зв'язку із спливом значного терміну між датою смерті тітки заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та датою звернення заявника із заявою про прийняття спадщини (листопад 2024 року).
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане із наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (ст. 2 цього Кодексу).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з даної заяви вбачається наявність спору про право між заявником та Київською міською радою, який виник з приводу спадкового майна, та який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Проте такий висновок суду є передчасним і з ним погодитися не можна. Судом не враховано, що при розгляді справ даної категорії має бути встановлено, між ким існує спір та в чому він полягає, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини. Існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).
Необхідність встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцям для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору між заявником і іншими спадкоємцями чи органом місцевого самоврядування у разі відсутності спадкоємців.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 641/5425/21 (провадження № 61-2699св23) зроблено висновок, що «у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідача є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Отже, не встановивши коло спадкоємців та не залучивши їх до участі у справі у якості заінтересованих осіб, а у разі їх відсутності таких, не залучивши до участі у справі відповідний орган місцевого самоврядування, не з'ясувавши його позицію на предмет вирішення заяви, суд першої інстанції фактично на підставі припущення зробив висновок про наявність спору про право.
За вказаних обставин, ухвалу суду є незаконною та підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 19 червня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.