Апеляційне провадження № 33/824/2351/2025
Справа № 753/2955/25
Головуючий в суді І інстанції Монін І.В.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
16 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю захисника Риженка Дмитра Миколайовича, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Риженка Дмитра Миколайовича на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за порушення п. 2.5 ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 11 січня 2025 року о 19:53 в м. Київ, вул. Затишна, 3, керуючи транспортним засобом Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає дійсності, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у лікаря нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник Риженко Д.М. подав апеляційну скаргу 10 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд», в якій просив скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги наводив зміст ст. 251, 7, 280, 278 КУпАП, вказував, що при розгляді справи є неможливим для суду вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому засіданні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу, за таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом.
Вказував, що суд першої інстанції надав невірну оцінку наявним доказам, які очевидно не утворюють складу адміністративного правопорушення, як воно визначено в протоколі.
Наголошував, що виходячи з формулювання ч. 1 ст. 130 КУпАП, за умови відсутності об'єктивних доказів знаходження водія в стані сп'яніння, адміністративне правопорушення є вчиненим в момент відмови від такого огляду. Як вбачається з протоколу, час вчинення адміністративного правопорушення визначено працівниками поліції як 19:53.
Зважаючи на те, що відмова від проходження огляду має очевидно слідувати за відповідною вимогою, то доведенню підлягає те, що не пізніше ніж о 19:53 ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, яким він керував, відмовився від пропозиції пройти медичний огляд.
По аналогії з приписами ст. 266 КУпАП щодо проходження огляду, відмова від його проходження також має бути підтверджена відповідними доказами, а саме відеозаписом або показами свідків. В той же час наявний в матеріалах справи відеозапис починається о 19:55, а відповідно не містить інформації щодо подій, які описані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 218584. Будь-яких інших доказів щодо того, що станом на 19:53 ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, матеріали справи не містять.
Відмовляючи у врахуванні доводів захисту, суд першої інстанції не врахував, що протокол про адміністративне правопорушення може містить інформацію лише щодо закінченого адміністративного правопорушення. Час вчинення та дія особи, що притягається до відповідальності, становлять об'єктивну сторону адміністративного правопорушення. Зважаючи на інкриміноване правопорушення, такими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є відмова від проходження огляду, що здійснена у відповідний встановлений в протоколі час. Таким чином, обов'язковим є встановлення об'єктивної сторони правопорушення, однією із складових якої є час вчинення правопорушення.
За таких обставин твердження суду про необов'язковість встановлення в протоколі про адміністративне правопорушення точного часу, коли особа відмовилась проходити огляд на стан сп'яніння, про зазначення в протоколі часу керування автомобілем, свідчать про невстановлення судом об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а відповідно про неможливість притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначав, що в даному випадку суд також вдався до припущення, що є неприпустимим при притягненні до відповідальності, та суперечить ст. 62 Конституції України. Так, суд зазначив, що о 19:53 ОСОБА_1 керував автомобілем, в той же час матеріали справи не містять жодного об'єктивного доказу цього. Так, наявний в матеріалах справи відеозапис починається з 19:55, а відповідно не містить інформації щодо подій, які описані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 218584. Аналізуючи відеозапис, на якому зафіксовано більш пізні події, суд по суті вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, а отже вийшов за межі визначеного протоколом обвинувачення та перебрав на себе функції сторони обвинувачення, чим порушив принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу.
З викладеного вбачається, що в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення Правил дорожнього руху, обставини якого визначені в протоколі ЕПР1 № 218584, а саме відмова від проходження огляду на стан сп'яніння о 19:53, а відповідно і подія та склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке йому інкримінується.
В той же час суд не застосував положення КУпАП, вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, а отже вийшов за межі визначеного протоколом обвинувачення, побудував оскаржувану постанову на припущеннях, не встановив належно наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення в їх сукупності, висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, що призвело до помилкового притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Вказував, що належними та допустимими доказами судом визнано протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з бодікамер, однак вони не є такими доказами. Протокол, хоч і є джерелом доказів, однак не є джерелом обов'язкових об'єктивних доказів. Що стосується відеозаписів, то вони є неналежними доказами, оскільки не містять жодної інформації щодо подій, що відбувались в час вчинення правопорушення відповідно до протоколу.
Крім того, до апеляційної скарги долучене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтоване тим, що вперше апеляційну скаргу подано 24 березня 2025 року, однак постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року апеляційну скаргу повернуто в зв'язку з технічною помилкою при підготовці пакету документів, а саме помилковим прикріпленням невірного файлу. Копія постанови Київського апеляційного суду надійшла до електронного кабінету захисника 10 квітня 2025 року, після чого в цей же день апеляційну скаргу подано повторно.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови захисник Риженко Д.М. пропустив з поважних причин, оскільки вперше апеляційна скарга подана ним 24 березня 2025 року в межах десятиденного строку з дня винесення постанови 12 березня 2025 року, постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, в зв'язку з недолученням до апеляційної скарги належних документів на підтвердження повноважень на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді.
За наведених обставин та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на допуск до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.
Заслухавши пояснення захисника Риженка Д.М., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пунктів 2, 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції № 1452/735).
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, та відмови особи від проходження огляду в закладі охорони здоров'я в разі незгоди на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, або в разі незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Висновки суду першої інстанції про доведеність факту вини ОСОБА_1 у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 218584 від 11 січня 2025 року, в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
протоколом АЗ № 024504 про адміністративне затримання за ст. 261 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 доставлений у службове приміщення Дарницького УП ГУНП у м. Києві 11 січня 2025 року о 19:53 в зв'язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, для встановлення особи, припинення правопорушення, складання адмінматеріалів;
карткою обліку адміністративного правопорушення від 11 січня 2025 року;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
поясненнями ОСОБА_2 від 11 січня 2025 року;
копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3839150, згідно якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 11 січня 2025 року о 19:52 в м. Київ по вул. Здолбунівська (Затишна), 3 проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив ч. 2 ст. 122 прим. КУпАП;
відеозаписом події, зроблені за допомогою нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано події 11 січня 2025 року.
Дослідивши відеозапис з бодікамери працівників поліції події правопорушення, долучений до матеріалів справи, на якому зафіксовано обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, суд першої інстанції встановив, що 11 січня 2025 року о 19 год. 57 хв. 50 сек. ОСОБА_1 повідомляє співробітникам поліції про те, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, дослівно: «я кажу чесно, я зараз п'яний».
Крім того, відповідно до відеозапису, 11 січня 2025 року о 19 год. 58 хв. 03 сек. співробітник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drаger. У подальшому співробітник поліції, о 19 год. 59 хв. 39 сек. роз'яснює ОСОБА_1 положення спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735, зокрема те, що він може пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального приладу Drаger, пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря нарколога чи відмовитись від проходження огляду. Разом з тим, о 20 год. 01 хв. 10 сек. ОСОБА_1 сідає до свого автомобіля Honda Accord та без дозволу поліцейських залишає місце зупинки. Після затримання ОСОБА_1 співробітник поліції о 20 год. 19 хв. 19 сек. повторно пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній відповів відмовою.
Апеляційний суд враховує, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Враховуючи поведінку ОСОБА_1 , його свідоме й категоричне неодноразове заперечення проти проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, які зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції, з огляду на його дії, а також дії та роз'яснення працівників поліції, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, та ці обставини підтверджені усією сукупністю доказів, що додані до матеріалів справи, та не були спростовані під час розгляду справи.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що наявний в матеріалах справи відеозапис починається о 19:55, а відповідно не містить інформації щодо подій, які описані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 218584, і будь-яких інших доказів щодо того, що станом на 19:53 ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, матеріали справи не містять, апеляційний суд враховує, що в межах справи, що переглядається апеляційним судом, фактичні події хронологічно узгоджуються з матеріалами про адміністративне правопорушення, оформленими поліцейськими відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 218584 від 11 січня 2025 року, зазначено, що ОСОБА_1 о 19:53, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. На відеозаписі о 20:19 ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду. Протокол складено 11 січня 2025 року о 20:57, тобто після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Розбіжність в часі, що зафіксований на відеозаписі, з часом, вказаним в протоколі про адміністративне правопорушення щодо часу керування транспортним засобом, на що звертає увагу в апеляційній скарзі захисник, не тягне за собою визнання таких доказів неналежними та недопустимими та не свідчить про вихід судом за межі визначеного протоколом обвинувачення, адже самого факту подій та хронології таких подій ОСОБА_1 не заперечував.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення в межах санкції цієї статті, належним чином мотивувавши своє рішення.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
За таких обставин постанова Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Поновити захиснику Риженку Дмитру Миколайовичу строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу захиснику Риженка Дмитра Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.