Справа № 753/13982/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8053/2025
11 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Поліщука Дениса Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року у складі судді Коренюк А.М.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») на свою користь грошові кошти у розмірі 22 173 грн 06 коп, які складаються: 10 173 грн 06 коп - страхового відшкодування; 7 000 грн - вартість проведеної позивачем експертизи; 5 000 грн - в якості відшкодування моральної шкоди. Вирішити питання судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 15 січня 2024 року о 19 год 45 хв на вулиці Шевченка в місті Кропивницькому сталася дорожньо-транспортна пригода, за якої ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Оpel Combo, д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху був не уважним, не врахував дорожньої обстановки, не переконавшись, що це буде безпечним іншим учасникам руху, створив аварійну ситуацію водію транспортного засобу Skoda Fabia, д.з.з. НОМЕР_2 , під його керуванням, який, в свою чергу, для уникнення зіткнення почав різко гальмувати, та некерований транспортний засіб Skoda Fabia здійснив наїзд на електроопору.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2024 року, яка набула чинності, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі, визначеному санкцією вказаної статті - 850 грн. 00 коп., й із тексту постанови вбачається, що під час розгляду справи ОСОБА_2 вину у вказаному правопорушенні визнав.
Автомобіль, яким керував ОСОБА_2 «Оpel Combo» д.н.з. НОМЕР_1 , на час дорожньо-транспортної пригоди 15.01.2024 року, цивільно-правова відповідальність якого, як власника, була застрахована в ПАТ «НАСК «Орант» відповідно до Договору обов'язкового страхування страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.08.2023 року, поліс № 216156978, із лімітом відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн.
У зв'язку із пошкодженням належного йому автомобіля Skoda Fabia, д.з.з. НОМЕР_2 , він 19.02.2024 року звернувся до страховика власника автомобіля «Оpel Combo», д.н.з. НОМЕР_1 , ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, й ПАТ «НАСК «Оранта» 02 квітня 2024 року здійснило йому виплату страхового відшкодування у розмірі 43 855 грн 81 коп, з яким він не погодився, оскільки фактичні витрати на ремонт автомобіля перевищили розмір відшкодування, виплаченого ПАТ «НАСК «Оранта», що змусило його звернутися із відповідним запитом про оцінку пошкодженого майна, й ПАТ «НАСК «Оранта» повідомило, що представниками ПАТ «НАСК «Оранта» проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Skoda Fabia, д.з.з. НОМЕР_2 . Виплата страхового відшкодування здійснено відповідно до Ремонтної калькуляції № С622/24Н від 22 січня 2024 року, з наданими матеріалами страхової справи. Згідно Ремонтної калькуляції, яка надана ПАТ «НАСК «Оранта», вбачається розмір загальної суми (після вирахувань) 43 855 грн 81 коп, не погоджуючись із вказаним розміром, він 03 квітня 2024 року подав заяву про надання розрахунків, проте відповідь не отримав, у зв'язку із чим звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 про визначення вартості збитків заподіяних транспортному засобу, й відповідно до звіту № 8698 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 12 травня 2024 року, вартість (розмір збитків), заподіяного пошкодженням транспортного засобу Skoda Fabia, д.з.з. НОМЕР_2 , становить 68 335 грн 64 коп, включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування.
03 червня 2024 року позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату різниці страхового відшкодування вартості збитків у розмірі 24 479 грн 83 коп, й 03 липня 2024 року відповідач виплатив йому грошові кошти в сумі 14 306 грн 77 коп у якості страхового відшкодування.
Відповідно, різниця між вартістю збитків (68 335 грн 64 коп) та сплаченою сумою страхового відшкодування (43 855 грн 81 коп + 14 306 грн 77 коп = 58 162 грн 58 коп, становить 10 173 грн 06 коп (68 335 грн 64 коп - 58 162 грн 58 коп = 10 173 грн 06 коп), яку просить стягнути з відповідача на його користь.
Вказує на не незаконне заниження відповідачем вартості пошкодженого автомобіля, не проведення ним у відповідності до законодавства оцінки пошкодженого майна, відсутність у матеріалах страхового відшкодування звіту про оцінку вартості майна, наявність лише ремонтної калькуляції, яка стала необґрунтованим заниженням виплати йому суми страхового відшкодування 43 855 грн 81 коп + 14 306 грн 77 коп = 58 162 грн. 58 коп, замість необхідного 68 335 грн 64 коп, що складає різницю 10 173 грн 06 коп.
Оскільки вартість відновлювального ремонту визначена за замовленням позивача оцінювачем ФОП ОСОБА_3 в сумі 68 335 грн 64 коп, то з відповідача на його користь підлягає виплаті різниця між вартістю відновлювального ремонту - 68 335 грн 64 коп й виплаченим страховим відшкодуванням страховиком відповідача за Договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в сумі 10 173 грн 06 коп (43 855 грн 81 коп + 14 306 грн 77 коп = 58 162 грн 58 коп, 68 335 грн 64 коп - 58 162 грн 58 коп = 10 173 грн 06 коп).
Окрім того, зважаючи на пошкодження належного його майна (автомобіля), розмір збитків, вплинуло на його моральний стан, він зазнала душевних страждань унаслідок пошкодження майна, що спонукало його до вжиття заходів до зміни усталеного способу життя з використанням автомобіля, відновлення такого майна й інших дій (заходів), унаслідок частково протиправних дій/поведінки відповідача, який не в повній мірі виплатив суму страхового відшкодування, й вважає, що розмір моральної шкоди становить 5 000 грн, яка здатна відновити його психологічний/моральний стан.
Також ним понесені витрати 7 000 грн - на проведення автотоварознавчого дослідження, й витрати на правову допомогу - 5 000 грн, які просить стягнути з відповідача на його користь.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Понесений позивачем судовий збір, витрати на правову допомогу, а також витрати на оцінку пошкодженого майна покладено на позивача. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 968 грн 96 коп судового збору.
В апеляційній скарзі адвокат Поліщук Д.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на його користь понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 грн 96 коп, на правову допомогу у розмірі 5 000 грн, а також на оцінку пошкодженого майна у розмірі 7 000 грн. Здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ним було правильно обраховано та сплачено судовий збір, а рішення суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь держави судового збору у розмірі 968 грн 96 коп, як за окрему вимогу позову - відшкодування моральної шкоди, є помилковим та підлягає скасуванню.
Скаржник посилається на те, що у рішенні від 16 січня 2025 року суд першої інстанції не надав жодної оцінки даним доводам позивача, не застосував та не навів жодного обґрунтування щодо не застосування ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
Звертає увагу, що на обґрунтування неправильних дій відповідача, зазначав про те, що саме дії відповідача спонукали його звернутися до суб'єкта оціночної діяльності та провести оцінку вартості пошкодженого автомобіля, а у подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди.
Зазначено, що лише разом з відзивом на позовну заяву, відповідач вперше надав звіт про визначення вартості матеріального збитку, незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача, зокрема про виплату страхового відшкодування та про надання звіту про визначення вартості матеріального збитку, а не власних розрахунків відповідача.
Крім того, звіт про оцінку вартості матеріального збитку був зроблений відповідачем лише після того, як позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності та отримав Звіт про оцінку вартості матеріального збитку за власним замовленням. Лише такі дії позивача, спонукали відповідача до звернення до суб'єкта оціночної діяльності для отримання звіту вартості матеріального збитку.
Вважає, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини, не застосовано ч. 9 ст. 141 ЦПК України, не враховано висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 січня 2021 року по справі № 521/3011/18 та від 31 січня 2022 року по справі № 462/1026/19, що призвело до винесення неправильного, незаконного та необґрунтованого рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу Лінкевич О.В. в інтересах ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2025 рок - залишити без змін.
Зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце повідомлені належно, подали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 33-40 т. 2).
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Убачається, що рішення позивачем оскаржено лише в частині незадоволених вимог про розподіл судових витрат, а тому в іншій частині не переглядається.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам закону відповідає в повній мірі.
Так, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , районний суд посилався на необґрунтованість вимоги про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди та за наслідками такої відмови застосовав положення ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України й понесений судовий збір, витрати на правову допомогу, а також витрати на оцінку пошкодженого майна поклав на позивача.
Відповідно до справи, позивачем за подання позову сплачено 968 грн 96 коп, що підтверджується квитанцією № 2539 від 22 липня 2024 року (а.с. 19 т.1).
Крім того, ОСОБА_1 вказував, що поніс витрати на проведення експертизи в розмірі 7 000 грн (а.с. 92 т.1), а також витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
Частиною 1 та пунктом 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Колегія суддів зауважує, що з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони.
У випадку, коли суд відмовляє у задоволенні позову витрати понесені позивачем не підлягають відшкодуванню.
Це пов'язано з тим, що сторона несе витрати, і лише у разі позитивного результату ці витрати можуть бути відшкодовані за рахунок іншої сторони.
Посилання апеляційної скарги на те, що поданий по справі позов ґрунтується на неправомірних діях страхової компанії, а тому в силу положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що витрати по справі мають бути покладені на відповідача, апеляційний суд відхиляє.
Так, за наслідками вирішення спору матеріалами справи не доведено порушення прав позивача під час вирішення страховою компанією питання сплати на користь позивача страхового відшкодування.
Як установлено, виплату страхового відшкодування потерпілому було виплачено на підставі ремонтної калькуляції № С622/24Н- від 22 січня 2024 року в сумі 43 855 грн 81 коп.
Згідно копії долученої до справи заяви, ОСОБА_1 03 квітня 2024 року звертався до відповідача з заявою про надання розрахунку по страховій справі, заведеній згідно заяви позивача про виплату страхового відшкодування.
Страховою компанією не надано доказів на спростування тверджень позивача про неотримання відповіді на дане звернення.
Між тим, як видно зі справи, ПАТ «НАСК «Оранта» листом від 25 квітня 2024 року на запит адвоката Поліщука Д.В. від 19 квітня 2024 року направила документи, які слугували підставою для визначення суми страхового відшкодування, в тому числі й проведені відповідні розрахунки (а.с. 45-57 т.1).
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до страхової компанії для проведення перерахунку суми страхової виплати у зв'язку з незгодою із визначеним розміром.
Згідно п. 36.2 ст.36 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
Установлено, що 03 червня 2024 року представник ОСОБА_4 , адвокат Поліщук Д.В. звернувся до відповідача з заявою про додаткову сплату страхового відшкодування, в сумі 24 479 грн 89 коп, посилаючись на звіт № 8698 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 12 травня 2024року, складений ФОП ОСОБА_3 , згідно якого вартість збитків установлено станом на дату провезення звіту та включаючи ПДВ, в сумі 68 335 грн 54 коп (а.с. 58-66 т.1).
Відповідно до справи, за наслідками зазначеного звернення з підстав незгоди з установленою сумою страхового відшкодування, 01 червня 2024 року страхова компанія звернулася до ФОП ОСОБА_5 з заявою про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, яким установлено вартість такого збитку в сумі 58 162 грн 58 коп без ПДВ (а.с. 115-124 т.1).
За наведених підстав відповідачем проведено доплату страхового відшкодування, в розмірі 13 500 грн.
Отже, як установлено, позивач після отримання від страхової компанії матеріалів, не звернувся до компанії з заявою про необхідність проведення перевірки правильності установленої суми страхового відшкодування, а самостійно звернувся до ФОП ОСОБА_3 про встановлення вартості матеріальних збитків.
Зазначене виключає правові підстави для висновків про зловживання позивачем процесуальними правами та те, що спір виник внаслідок неправильних дій страхової компанії.
До того ж, як було зазначено, заявляючи вимоги, позивач просив стягнути понесені ним по справі судові витрати у відповідності до вимог ч. 4 ст.141 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у позові за недоведеністю, районний суд обґрунтовано стягнув з позивача за вимогами про стягнення страхового відшкодування судовий збір в дохід держави, у сумі 968 грн 96 коп, узгоджується з положеннями ст. 141 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 89, 263 ЦПК України щодо оцінки доказів, законності та обґрунтованості рішення в оскаржуваній частині, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у стягненні судових витрат.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", § § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції № 2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Поліщука Дениса Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 17 червня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: