Справа № 760/33984/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1964/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
29 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року про арешт майна,
за участю:
представника власника майна ОСОБА_7 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024101110001310 від 16.12.2024 року.
Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, вилучене 24 грудня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- Видаткові накладні, де постачальниками є ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_6 , одержувачами ТОВ «Міцне Здоров'я» за період 2022-2024 рр., всього на 35 арк.;
- Акти прийому передачі наданих послуг між ФОП ОСОБА_6 з однієї сторони та ТОВ «Міцне Здоров'я» з іншої за період 2022-2024 рр., всього на 35 арк.;
- Договори постачання з додатковими угодами між ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_6 , з однієї сторони та ТОВ «Міцне Здоров'я» з іншої за період 2022-2024 рр., всього на 61 арк.;
- Договори між підприємством об'єднання громадян «Лабораторія інновацій Біосинтез» та ТОВ «Нарко-Україна» за 2022 р., всього на 7 арк.;
- Видаткові накладні, де постачальником є ПОТ «Біосинтез», одержувач - ФОП ОСОБА_9 за 2022 р., всього на 8 арк.;
- Прайс-лист «ТОВ Нарко-Україна» за 2023 - 2024, на 3 арк.;
- Копія протоколу випробування № 10/2-787-24/756 від 28.06.2024, на 3 арк.;
- Мобі.телефон «SAMSUNG», Imei НОМЕР_1 Imei НОМЕР_2 без сім-картки (пароль «М»);
- Мобі.телефон «SAMSUNG» Galaxy s 22, Imei НОМЕР_3 Imei (esim) НОМЕР_4 без сім - картки.
Організацію виконання ухвали та контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 29 січня 2025 року у справі №760/33984/24 - скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №22024101110001310 від 16 грудня 2024 року про арешт майна - відмовити повністю.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що підставою для накладення арешту стало припущення прокурора, що дане майно має відношення до злочину, однак жодних посилань на фактичні обставини, належні та допустимі докази, що це підтверджують, в клопотанні прокурора не зазначені.
Так само в клопотанні не вказано чому саме слідчий не міг отримати копії даних документів, а з телефонів зняти відповідну інформацію, як це передбачено законом.
Скаржник наголошує, що власник майна не має жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні, а тому залишається не зрозумілим, для чого відносно нього збирається інформація та яке правове значення мають його офіційні доходи саме в розрізі цього провадження.
Також, апелянт посилається на неприпустимість безпідставного втручання у законне право власності та господарську діяльність.
Крім цього, адвокат ОСОБА_7 зазначає про те, що неправомірне правозастосування речення 3 частини 7 ст. 236 КПК України відбувається не лише у даній справі, але й у багатьох інших. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на необхідність дотримуватися принципу юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення власника майна ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024101110001310 від 16.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Відповідно до відомостей внесених до ЄРДР, суб'єктом підприємницької діяльності з 2022 року, здійснюється перешкоджання законній діяльності ЗСУ, спрямоване на ухилення від мобілізації шляхом бронювання осіб під приводом надання послуг здійснення денного догляду за особами з психічними та поведінковими розладами.
Відповідно до рапорту про виявлене кримінальне правопорушення, який надійшов з ГВ «І» УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області отримано інформацію щодо сприяння в ухиленні від мобілізації та можливого заволодіння бюджетними коштами службовими особами Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА (далі - Департамент) у змові з посадовими особами ТОВ «Міцне здоров'я».
Так, протягом 2022-2024 років Департаментом перераховано на користь ТОВ «Міцне здоров'я» (код СДРПОУ 43834760, м. Київ, п-кт. Оболонський, буд. 26, оф. 183, далі - Товариство) 109 млн. грн. з призначенням платежу «за здійснення денного догляду за особами з психічними та поведінковими розладами», «здійснення паліативного догляду».
Встановлено, що розрахунок за наданими соціальними послугами між Товариством та Департаментом здійснюється шляхом оплати відповідно до наданих людино-годин послуг співробітниками організації.
Проте, встановлено, що фізично співробітниками Товариства не може надаватись така кількість людино-годин, яке Товариство декларує для виплат перед Департаментом, що свідчить про факт фіктивності надання послуг.
Також, встановлено, що грошові кошти не були використані за призначенням та можливо були привласнені посадовими особами Товариства за попередньою змовою з службовими особами Департаменту, шляхом виведення коштів з Товариства через підконтрольних фізичних осіб-підприємців.
Разом з тим, за оперативною інформацією встановлено, що частина працевлаштованих чоловіків Товариства, призивного віку перебувають за межами київського регіону, що унеможливлює здійснення ними догляду на професійній основі за недієздатними особами, що свідчить про факт фіктивності їх працевлаштування і ухилення від мобілізації.
Відповідно до відповіді на доручення, яке надійшло з ГВ «І» УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, отримано інформацію щодо можливого заволодіння бюджетними коштами службовими особами Департаменту соціальної та ветеранської політики м. Києва (код ЄДРПОУ 37441694, адреса реєстрації: м. Київ, п- кт Любомира Гузара, буд. 7, далі - Департамент) у змові з посадовими особами ТОВ «Міцне здоров'я» (код ЄДРПОУ 43834760, адреса реєстрації м. Київ, п-кт Оболонський, буд. 26, оф. 183, далі - Товариство) шляхом виведення грошових коштів через підконтрольних фізичних осіб-підприємців.
Так, протягом 2022-2024 років Департаментом перераховано на користь Товариства понад 109,3 млн. грн. з призначенням платежу «за здійснення денного догляду за особами з психічними та поведінковими розладами», «здійснення паліативного догляду».
Встановлено, що дані кошти Товариство за вказаний період здебільшого виплатило на рахунки фізичних осіб-підприємців, так ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_5 ) отримав понад 14 млн. грн. за послуги з надання харчування, ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_6 ) отримала понад 2,6 млн. грн. за послуги з надання харчування, ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_7 ) отримав понад 2,1 млн. грн. за послуги технічного обслуговування техніки та понад 1,2 млн. грн. за послуги з надання транспортного засобу в оренду, ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_8 ) отримала понад 2 млн. грн. за послуги з надання транспортних засобів в оренду та понад 1,5 млн. грн. за послуги з надання в оренду функціональних ліжок ФОП ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_9 ) отримала понад 13 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів, ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_10 ) отримав понад 5,9 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів та понад 1,2 млн. грн. за послуги з надання в оренду інвентарю, ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_11 ) отримав понад 8,8 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів та 1,3 млн. грн. за послуги з надання в оренду нерухомості, ФОП ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_12 ) отримала понад 2,9 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів та понад 2,6 млн. грн. за послуги з надання в оренду нерухомості, ФОП ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_13 ) отримав понад 1,6 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортного засобу, ФОП ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_14 ) отримала понад 2,9 млн. грн. за миючі засоби та понад 2,9 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів, ФОП ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_15 ) отримав понад 2,2 млн. грн. за дезинфікуючі засоби та засоби індивідуального захисту та понад 0,5 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів, ФОП ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_16 ) отримала понад 5,3 млн. грн. за дезинфікуючі засоби та засоби індивідуального захисту.
Відповідно до висновку, який надійшов з Державної податкової служби, аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Міцне здоров'я» щодо наявності ознак правопорушень, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, ознак використання схем мінімізації податків з метою ухиляння від оподаткування, та/або інших правопорушень за період з 01.01.2022 по 17.12.2024 - фінансові операції із перерахуванням ТОВ «Міцне здоров'я» на користь ймовірно пов'язаних (підконтрольних) осіб ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_20 грошових коштів у загальному розмірі 69 429 966,04 грн. у якості оплати за оренду нерухомого майна, транспортних засобів, машино-місць, господарських товарів, продуктів харчування та інших товарів, послуг, які здійснені за завищеною вартістю та або фактично не надавались, ймовірно здійснені без розумної економічної причини (ділової мети), не підпадають під визначення господарської діяльності, та спрямовані виключно на отримання забезпечення умови для протизаконного виведення бюджетних коштів, отриманих від Департаменту соціальної та ветеранської політики м. Києва, містять ознаки злочину згідно ч. 5 статті 191 Кримінального кодексу України, та містять ознаки легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму що в свою чергу має бути доведене слідством.
Відповідно до відповіді на доручення, яке надійшло з ГВ «І» УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, встановлено, що речі та документи, що мають значення для досудового розслідування, можуть знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 , в якій фактично проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .
24.12.2024 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- Видаткові накладні, де постачальниками є ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_6 , одержувачами ТОВ «Міцне Здоров'я» за період 2022-2024 pp., всього на 35 арк.;
- Акти прийому передачі наданих послуг між ФОП ОСОБА_6 з однієї сторони та ТОВ «Міцне Здоров'я» з іншої за період 2022-2024 pp., всього на 35 арк.;
- Договори постачання з додатковами угодами між ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_6 , з однієї сторони та ТОВ «Міцне Здоров'я» з іншої за період 2022-2024 pp., всього на 61 арк.;
- Договори між підприємством об'єднання громадян «Лабораторія інновацій Біосинтез» та ТОВ «Нарко-Україна» за 2022 p., всього на 7 арк.;
- Видаткові накладні, де постачальником є ПОТ «Біосинтез», одержувач - ФОП ОСОБА_9 за 2022 p., всього на 8 арк.;
- Прайс-лист «ТОВ Нарко-Україна» за 2023 - 2024, на 3 арк.;
- Копія протоколу випробування № 10/2-787-24/756 від 28.06.2024, на 3 арк.;
- Мобі.телефон «SAMSUNG», Imei НОМЕР_1 Imei НОМЕР_2 без сім-картки (пароль «М»);
- Мобі.телефон «SAMSUNG» Galaxy s 22, Imei НОМЕР_3 Imei (esim) НОМЕР_4 без сім - картки.
В подальшому, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів клопотання, постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_23 від 24 грудня 2024 року, виявлене та вилучене майно у ході невідкладного обшуку у за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_2 , визнано речовими доказами.
27 грудня 2024 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024101110001310 від 16.12.2024 року.
Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, вищевказані речі визнано речовими доказами.
З огляду на викладене, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке було виявлено та вилучено у ході проведення обшуку 24 грудня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів відповідно до вимог пункту 1 частини 2, частини 3 статті 170 КПК України, а також з метою недопущення приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської місткої прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024101110001310 від 16.12.2024 року.
Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, вилучене 24 грудня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- Видаткові накладні, де постачальниками є ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_6 , одержувачами ТОВ «Міцне Здоров'я» за період 2022-2024 рр., всього на 35 арк.;
- Акти прийому передачі наданих послуг між ФОП ОСОБА_6 з однієї сторони та ТОВ «Міцне Здоров'я» з іншої за період 2022-2024 рр., всього на 35 арк.;
- Договори постачання з додатковами угодами між ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_6 , з однієї сторони та ТОВ «Міцне Здоров'я» з іншої за період 2022-2024 рр., всього на 61 арк.;
- Договори між підприємством об'єднання громадян «Лабораторія інновацій Біосинтез» та ТОВ « Нарко-Україна» за 2022 р., всього на 7 арк.;
- Видаткові накладні, де постачальником є ПОТ «Біосинтез», одержувач - ФОП ОСОБА_9 за 2022 р., всього на 8 арк.;
- Прайс - лист «ТОВ Нарко- Україна» за 2023 - 2024, на 3 арк.;
- Копія протоколу випробування № 10/2-787-24/756 від 28.06.2024, на 3 арк.;
- Мобі.телефон «SAMSUNG», Imei НОМЕР_1 Imei НОМЕР_2 без сім-картки (пароль «М»);
- Мобі.телефон «SAMSUNG» Galaxy s 22, Imei НОМЕР_3 Imei (esim) НОМЕР_4 без сім - картки.
Організацію виконання ухвали та контроль за виконанням ухвали покладено прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_8 .
Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 22024101110001310 від 16 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 114-1, частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Так, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на: видаткові накладні, де постачальниками є ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_6 , одержувачами ТОВ «Міцне Здоров'я» за період 2022-2024 рр., всього на 35 арк.; акти прийому передачі наданих послуг між ФОП ОСОБА_6 з однієї сторони та ТОВ «Міцне Здоров'я» з іншої за період 2022-2024 рр., всього на 35 арк.; договори постачання з додатковими угодами між ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_6 , з однієї сторони та ТОВ «Міцне Здоров'я» з іншої за період 2022-2024 рр., всього на 61 арк.; договори між підприємством об'єднання громадян «Лабораторія інновацій Біосинтез» та ТОВ «Нарко -Україна» за 2022 р., всього на 7 арк.; видаткові накладні, де постачальником є ПОТ «Біосинтез», одержувач - ФОП ОСОБА_9 за 2022 р., всього на 8 арк.; Прайс - лист ТОВ «Нарко-Україна» за 2023 - 2024, на 3 арк.; Копія протоколу випробування № 10/2-787-24/756 від 28.06.2024, на 3 арк.; Мобі.телефон «SAMSUNG», Imei НОМЕР_1 Imei НОМЕР_2 без сім-картки (пароль «М»); Мобі.телефон «SAMSUNG» Galaxy s 22, Imei НОМЕР_3 Imei (esim) НОМЕР_4 без сім - картки, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_23 від 24 грудня 2024 рокуу даному кримінальному провадженні.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта про непричетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення та про те, що він не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення про те, що вилучене майно, зокрема документи та мобільні телефони, можуть містити інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Твердження апелянта про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що тимчасово вилучене майно, документи та телефони могли зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що постанова від 24.12.2024 року про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням представника власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та має значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Посилання представника власника майна на порушення органом досудового розслідування вимог ст. 168 КПК України до уваги колегією суддів не приймаються, враховуючи наступне.
Так, як убачається із клопотання слідчого, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене майно могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, за умови доведеності прокурором наявності беззаперечних підстав для накладення арешту на вилучене майно, порушення органами слідства вимог ст. 168 КПК України не можуть бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_6 завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4