Головуючий у суді першої інстанції: Агафонов С.А.
справа №760/31140/24
провадження №33/824/1488/2025
8 травня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
за участю особи, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Борух Сергія Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником адвокатом Борухом Сергієм Володимировичем, на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року,-
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік
Згідно із постановою судді, водій ОСОБА_1 10.11.2024 о 20 год. 37 год., по вул.В.Гетьмана, 37 у м.Києві, керував транспортним засобом «Kukirin g2», без д.н.з., з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення координації мови та запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Борух С.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Вважає, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, тобто працівниками поліції було складено протокол упереджено, без урахування всіх обставин справи, а саме те, що ОСОБА_1 їхав на електричному самокаті моделі Kukirin, що не вимагає отримання права на управління транспортним засобом та не потребує реєстрації цього пристрою з отриманням державних номерних знаків. Судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 не є водієм в розумінні п.1.10 ПДР України. Втім, є учасником дорожнього руху, який може бути прирівнений до велосипедиста.
Зазначив, що електросамокат «Kukirin g2», яким керував ОСОБА_1 , є менш потужним від мінімальної потужності, яка б давала можливість визнати його транспортним засобом в розумінні ПДР України.
Отже, в розумінні ПДР України ОСОБА_1 не був водієм та не керував механічним транспортним засобом, що не утворює складу інкримінованого йому правопорушення, виключає його відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Борух С.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду, провадження у справі закрити.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд, у відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд в медичний заклад, в якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду, рапортом поліцейського взводу 2 роти, 6 батальйону з полку з (ОПБ) у м.Києві ДПП Білоруса Д., відеозаписом події. Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , є мопедом і не відноситься до механічних транспортних засобів, відповідно ОСОБА_1 не є водієм в розумінні п.1.10 ПДР України, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке.
Так, відповідно до статті 121 КУпАП в редакції з урахуванням змін, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
За приписами ст. 2 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них.
Також у цьому Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Відповідно до п. 1.10 ПДР транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Дане визначення охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатись дорогами загального користування.
У п. 1.10 ПДР зазначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, цей припис не свідчить, що електроскутер з двигуном потужністю менш ніж 3 кВТ, не відноситься до електричних транспортних засобів та транспортних засобів взагалі.
Аналіз вказаних норм вказує на те, що електроскутер із будь-якою потужністю двигуна відноситься до категорії електричних колісних транспортних засобів, яка є складовою більш широкого поняття - транспортні засоби. Тобто, електроскутер із будь-якою потужністю двигуна є транспортним засобом.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , має всі ознаки транспортного засобу.
Суб'єктом відповідальності по ст. 130 КУпАП є особи, які керували транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснили передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також особи, що керували транспортним засобом, які відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому положення ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші, тобто відповідальність передбачена за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка керує будь-яким транспортним засобом.
Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 ПДР України та ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають відхиленню.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником адвокатом Борухом Сергієм Володимировичем,залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна