19 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/4066/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 30% грошового забезпечення загиблого годувальника відповідно до п. «б» ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» замість 70% грошового забезпечення загиблого годувальника відповідно до п. «а» ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника, відповідно до п. «а» ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення загиблого годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити виплату різниці недоплачених сум пенсії з дати звернення із відповідною заявою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видати на ім'я ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що малолітній ОСОБА_2 мав право на призначення пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення загиблого батька військовослужбовця. Також вказує на протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі позивачу та її дитині посвідчень членів сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало відзив, в якому просило відмовити в задоволенні позову зважаючи на те, що пенсія по втраті годувальника призначена ОСОБА_2 в розмірі 30% грошового забезпечення загиблого годувальника.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дружиною та дитиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11-13).
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 02.07.2024 у справі № 745/519/24 встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 загинув при участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України при виконанні обов'язків військової служби (а.с.18-19).
Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21.08.2024 № 6195 поранення ОСОБА_3 , яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби (а.с. 17).
Як слідує з копії Акту службового розслідування щодо факту загибелі військовослужбовця військової частини від 27.09.2023 № 28/09-23, неправомірні дії ОСОБА_3 та причинний зв'язок між його діями та подією, що трапилася не встановлено, дані про перебування його в стані алкогольного сп'яніння відсутні (а.с. 15-16).
22.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, їй та її неповнолітньому сину, ОСОБА_2 (а.с. 48).
Листом від 28.10.2024 № 5/20391с ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 про відсутність права на отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, оскільки було встановлено, що за результатами проведення судово-токсилогічної експертизи крові трупа військовослужбовця ОСОБА_3 був виявлений етиловий спирт в кількості 3,89% (а.с. 20).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною шостою статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
За приписами частини тринадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову № 379, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - Порядок).
Так, пунктами 2, 4 Порядку визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Положеннями пункту 5 Порядку передбачено, що для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:
- територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;
- уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку у заяві зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються:
- копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);
- документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);
- фотокартка члена сім'ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;
- висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;
- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу).
Пунктом 9 Порядку №379 встановлено, що посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження (пункт 11 Порядку №379).
Як встановлено судом, згідно листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 10.06.2024 № 02-06/1311 за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа військовослужбовця ОСОБА_3 була - встановлена причина смерті: « ІНФОРМАЦІЯ_6 » («Лікарське свідоцтво про смерть» № 12-19-607-Чт/23 від 05 серпня 2023 р.). При проведенні судово-токсикологічної експертизи крові від трупа військовослужбовця ОСОБА_3 був виявлений етиловий спирт в кількості 3,89%о («Висновок експерта» № 16/2193-С/23 від 11.08.2023 р.) (а. с. 39).
Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21.08.2024 № 6195 поранення ОСОБА_3 , яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби (а.с. 17).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Згідно з пунктом 21.30 розділу І Положення № 402 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.
Тобто, військово-лікарська комісія встановлює причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.
ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано будь-яких доказів на підтвердження скасування чи внесення змін до рішення військово-лікарської комісії, яке оформлено протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21.08.2024 № 6195.
Суд не приймає до уваги посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 на те, що на момент смерті військовослужбовець ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим відсутні підстави для видачі пільгового посвідчення членам сім'ї ОСОБА_3 , оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним дій у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Так, положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюються, зокрема на членів сім'ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби, коли смерть військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Дії - це сукупність вчинків кого-небудь, в даному випадку здійснення військовослужбовцем своїх обов'язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч.
Отже, на членів сім'ї не поширюються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у видачі посвідчення.
Тобто, відповідачем не доведений факт вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Отже, відмова відповідача у видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379, є протиправною.
Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 призначено з 27.09.2023 пенсію по втраті годувальника за загиблого батька, ОСОБА_3 , в розмірі 30% грошового забезпечення (а.с. 51).
Частина третя статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) визначає, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (стаття 29 Закону).
Згідно з частинами першою, четвертою статті 30 Закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
В силу положень статті 36 Закону пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Суд звертає увагу, що на пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 70 % грошового забезпечення мають непрацездатні члени сім'ї загиблого:
якщо такий загинув (помер) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних:
при захисті Батьківщини;
при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків);
або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час;
незалежно від причини смерті годувальника, якщо він був особою з інвалідністю внаслідок війни; члени сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Відтак, для застосування положень пункту «а» статті 36 Закону визначальними є підстави смерті, які повинні бути пов'язані із пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, отриманими, зокрема, при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків). При цьому, незалежно від причини смерті, пенсія у розмірах, передбачених пунктом «а» статті 36 Закону, призначається у разі наявності у померлої особи статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а також членам сімей померлих, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Так, рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 02.07.2024 № 745/519/24, яке набрало законної сили 02.08.2024, встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 загинув при участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України при виконанні обов'язків військової служби (а.с.18-19).
Відтак, ОСОБА_2 відноситься до кола осіб, які мають право на отримання пенсії у разі втрати годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення, як це передбачено пунктом «а» статті 36 Закону.
При цьому, враховуючи вищевказане, суд вважає, що ОСОБА_2 має право на отримання пенсії у разі втрати годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення саме з моменту призначення пенсії.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пункту 3 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити шляхом:
- визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 28.10.2024 № 5/20391с, у видачі ОСОБА_1 та її малолітньому сину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 та її малолітньому сину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379.
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 30% грошового забезпечення загиблого годувальника відповідно до пункту «б» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» замість 70% грошового забезпечення загиблого годувальника відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 27.09.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника, відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення загиблого годувальника, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 необхідно задовольнити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 28.10.2024 № 5/20391с, у видачі ОСОБА_1 та її малолітньому сину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 та її малолітньому сину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 30% грошового забезпечення загиблого годувальника відповідно до пункту «б» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» замість 70% грошового забезпечення загиблого годувальника відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 27.09.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника, відповідно до пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення загиблого годувальника, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.06.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА